Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 14. У домі Симона прокаженого 1-11

1.Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,

2.але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

3.І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.

4.Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!

5.Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.

6.Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.

7.Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.

8.Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.

9.Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."

10.Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.

11.Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

КОНСПЕКТ

1.1) Змова і намащування (14:1-11)

Центром цього вступу до страстей Ісуса є розповідь про те, як безіменна жінка намащує голову Ісуса (14:3-9). А це було визнанням Його гідності як Месії, «помазаника» (див. 2 Цар. 9:6). Духовний зір і щедрість жінки протиставляються духовній сліпоті первосвящеників, книжників (14:1-2) та Юди Іскаріотського (14:10-11). Серцем оповіді є христологічний вислів 14:7 що підкреслює особливість часу перебування з Ісусом.

«Пасха й Опрісноки» (14:1). Весняне землеробне свято Опрісноків поєднувалось із святкуванням звільнення Ізраїлю з рабства в Єгипті (Вих. 12:15-20; 34:18-20). Святкування розпочиналось 15-го дня місяця нісан (березень-квітень) та продовжувалось вісім днів.

«Первосвященики та книжники» (14:1). Серед них мабуть були і садукеї, бо вони були серед керівництва Храму. Про змову первосвящеників та книжників згадувалося ще в 11:18 та 12:12.

«Не під час свята» (14:2). Оскільки Пасха була святом святих зборів, коли багато прочан прибувало до Єрусалиму, вбивство Ісуса могло розпалити повстання. Питання, чи змовники хотіли схопити Ісуса перед святом чи після свята залишається відкритим, хоча другий варіант є вірогіднішим. Зрада Ісуса Юдою Іскаріотським призвела до того, що Ісуса стратили під час Пасхи (відповідно до Марка) чи перед святом (що виглядає більш вірогідно з історичної точки зору).

«У Витанії, в домі Симона прокаженого» (14:3). Точна згадка місця та імені є незвичною для Марка, схоже що це деталі справжньої історії.

«З алябастровою посудиною» (14:3). Це була кругла пляшечка пахощів що містила олію з рідкісної індійської рослини. Приблизна оцінка її вартості у 14:5 в 300 динарів свідчить про дуже велику цінність (див. Мт. 20:2).

«Вилила Йому на голову» (14:3). Порівняйте Лк. 7:38 та Ів. 12:3, де жінка омиває Ісусові ноги. Омивання Ісусової голови було визнанням Його месіанської гідності (див. 2 Цар. 9:6).

«Мене не зажди маєте» (14:7). Вислів пояснює толерантне відношення Ісуса в 14:6 і Його описання дії жінки як доброго вчинку. Присутність Ісуса є центральною, а не твердження, що бідність є постійною соціальною проблемою. Намащування жінкою голови Ісуса відмічає Його як Месію. Вона єдина, на відміну від первосвящеників, книжників і навіть Юди Іскаріотського, вірно зрозуміла ідентичність Ісуса і особливе значення Його фізичної присутності. Мр. 14:7 – це христологічне твердження, як вислів про жениха в Мр. 2:19, а не соціальний коментар.

«Заздалегідь намастила Моє тіло на похорон» (14:8). Дія жінки прямо стосується смерті та похорону Ісуса: Месія намащується для похорону на самому початку розповіді про Страсті.

«Оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї» (14:9). Розповідь про вчинок цієї жінки стане частиною розповіді про Ісусові Страсті, смерть та Воскресіння. Жінка залишається безіменною (пор. Ів. 12:3 де вона – Марія, сестра Марти та Лазаря).

«Юда ж Іскаріотський» (14:10). Його зрада контрастує з відданістю жінки. З його волі первосвященики та книжники змогли здійснити свою змову.

«Обіцяли дати йому гроші» (14:11). Інші євангелісти по різному мотивують Юдину зраду: жадобою (Мт. 26:15), спокусою Сатани (Лк. 22:3), одночасно спокусою Сатани та звичкою красти (Ів. 13:2; 12:6).

Коментарі СВЯТИХ ОТЦІВ