1.1) Змова і намащування (14:1-11)

Огляд: Пам'ять про вчинене цією жінкою досі зберігається в усьому світі (Іван Золотоустий), тим більше що, як вважають деякі тлумачі, вона здійснила таке двічі (Беда Високоповажний). Ця жінка символізує собою Церкву, що в радості приносить нард своєї щирої і чистої віри Господеві (Беда Високоповажний, Ієронім Стридонський). Помазання, що подається вірним у хрещенні, внутрішньо пов'язане з цим помазанням Його тіла (Ієронім Стридонський), яке, в свою чергу, свідчить як про Його смирення, так і про Його прийдешню славу (Беда Високоповажний). Помазання також звершує слова Пісні Пісень (Ієронім Стридонський, Беда Високоповажний) і пророка Ісаї (Беда Високоповажний), а також є знаком Його поховання (Беда Високоповажний). Юда, який не зрозумів цього, не прийняв також бажання Бога пролити своє благодатне миро в світ (Ієронім Стридонський); він тільки вдавав, що турбувався про бідних (Оріген).

«Два дні ж по тому мала бути Пасха» (14:1)

Пасхальний Агнець

Віддавши належне таїнствам стародавньої Пасхи аж до цього моменту, Він довів їх до досконалості, передавши учням нові таїнства, щоб вони дотримувалися надалі (Пор. Лук. 22:14-20). ... Будучи прообразом пасхального ягняти, Господь прийшов до місця Своїх страждань за п'ять днів до їх початку, щоб показати, що Він Той, про Кого провіщував Ісая (Іс. 53). (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Підійшла жінка з алябастровою посудиною нарду» (14:3а) Хто була ця жінка?

Немає підстав сумніватися в тому, що це та сама жінка, яка, як розповідає євангелист Лука, була раніше грішницею. Вона прийшла до Господа, з алябастровою посудиною і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. (Лук. 7:37-38; пор. Іван 12:3.).Це та сама жінка, проте тоді вона, схилившись, тільки ноги Господеві мазала миром, обливаючись сльозами розкаяння. Тепер же, в радості від праведності своєї справи, вона, не сумніваючись, і ноги Його помазує, і, піднявшись, помазує голову Його миром (Ієронім Стридонський вважав, що Марко і Лука писали про двох різних жінок. Див. його Трактат на Євангеліє від Марка). (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Щирого дорогоцінного нарду» (14:3 б)

Нард - дар Церкви

Ця жінка поза храмом, але вона приносить посудину з миром із нарду, з чистого нарду, який сама і приготувала. Ось і вас, віруючих, кличуть чистими, як із нарду. Зібрана з усіх народів, Церква підносить свої дари Спасителеві - вірність віруючих. Вона розбила алябастрову пляшечку, щоб всі долучилися до мира. (Ієронім Стридонський «Трактат на Євангеліє від Марка»)

Символ вірності і чистоти

У тому випадку не йшлося про те, якою була мазь (мається на увазі Лук. 7:37-38), тут же підкреслено, що вона з чистого нарду, тобто справжня, нічим стороннім не розведена, дорогоцінна. Це для того, щоб сповістити про досконалу віру і чистоту. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Розбивши посудину» (14:3в)

Чому «розбивши»?

Так само, як пшеничне зерно, якщо не вмре в землі, то не принесе плодів (Пор. Іван 12:24), так і алябастрова пляшечка якби не була розбита, ми не могли б бути помазаними. (Ієронім Стридонський «Трактат на Євангеліє від Марка»)

«Виливши миро на голову Йому» (14:3г)

Помазання голови і ніг

Те, що Марія помазала миром Його голову, виражає велич Його Божества (Пор. Іван 12:3); те, що вона помазала Його ноги, - смиренність Його втілення. Ми помазуємо ноги Його тим, що з належною хвалою звіщаємо таємницю Його втілення; ми помазуємо голову Його тим, що гідним словом вшановуємо велич Його Божества. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

Образ Церкви

Те, що тут відбувається подібне до того, що вихваляє наречена в Пісні Пісень: Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах (Пісн.1:12). Зрозуміло, що зроблене Марією одного разу - образ того, що вся Церква і кожна досконала душа повинні робити завжди. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

Прообраз хрещального помазання

З особливим посланням ця жінка звертається до вас, що збираєтеся прийняти хрещення. Вона розбила свою алябастрову пляшечку, щоб Христос зробив вас Христовими, тобто помазаниками. Ось як говориться в Пісні Пісень: Запах пахощів твоїх найзапашніший, розлите миро - твоє ім'я; тому дівчата тебе люблять. Тягни мене вслід за тобою (Пісн. 1:3-4) (Ієронім Стридонський «Трактат на Євангеліє від Марка»)

Причетність до Його помазання

Ми помазуємо голову Господа, віддаючи славу Його Божеству і Його людству в солодощах віри, надії і любові, і коли вихваляємо ім'я Його праведним життям (Пор. 1 Кор. 13:13). Ми помазує ноги Господа, коли підбадьорюємо бідних Його словом розради, щоб вони не впали у відчай в нужді. Ми витираємо їх нашими волоссям, коли з доброї волі поділяємо турботи потребуючих (Пор. Втор. 15:11; Прит. 31:9; Лук. 14:13; Гал. 2:10). (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!» (14:4)

Благословення всім

Що ж говорить Юда? (Пор. Іван 12:4-6) Яка користь від такої витрати? Йому здається, що миро пропало через те, що посудина розбилася, а для нас в цьому була користь, бо миро пролилося на весь світ. Чому обурюєшся, Юдо, що посудина розбилася? Бог, що створив тебе і всі народи, благословляє всіх цим дорогоцінним миром. Ти ж хотів, щоб миро залишалося в посудині і не пролилося на інших. (Ієронім Стридонський «Трактат на Євангеліє від Марка»)

«Можна було продати ... а гроші бідним дати!» (14:5)

Фальшива турбота про бідних

Написано про зрадника Юду, що він робив вигляд, що заступався за бідних і говорив з обуренням: «Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!» (Пор. Іван 12:5). Насправді ж, «він був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано» (Пор. Іван 12:6). Тому і зараз, якщо хтось, маючи скарбничку церкви, розмірковує про бідних так як Юда, а пожертви носить при собі, то він кладе частку свою разом з Юдою, який поводиться таким чином. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матвія»)