Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка 1: Йоан Христитель проповідує в пустині 1-13

1 Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

2 Як написано в пророка Ісаї: "Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу.

3 Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його",

4 - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів.

5 І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.

6 Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий.

7 І проповідував, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця його сандалів.

8 Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом."

9 Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані.

10 І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього.

11 І голос ізлинув з неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання."

12 І відразу Дух повів його в пустиню;

13 і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.

І. Пролог (1:1-15)

Пролог розповідає про обіцянку пророків Старого Завіту (СЗ) (1:1-3) Івану Хрестителю як тому, хто готує шлях (1:4-8), та Ісусу Господу як «тому, хто приходить» (1:9-15). Він представляє Ісуса як Божого Сина і Слугу. Щоби підготуватись до служіння, Ісус приймає хрещення (1:9-11) і зносить спокуси сатани в пустелі (1:12-13). Проповідування Божого царства (1:14-15) є кульмінацією прологу і мостом до об’явлення сили Ісуса в Галилеї (1:16-3:6).

1. Обіцянка старозавітних пророків (1:1-3)

Перший вірш Євангелія, здається, функціонує як заголовок. Непевно, однак, чи Марко мав намір віднести його до цілого Євангелія, до служіння Івана Хрестителя або через використання терміну «початок» вказати на грецьку версію Бут. 1:1. Найвірогідніше, вірш вказує на Бут. 1:1, і Марко говорить, що з «доброю новиною» приходу Христа Бог закладає «новий початок».

Фраза «Сина Божого» (1:1) підготовляє до важливої для Марка теми Ісуса як Божого Сина, кульмінація якої досягається в словах сотника (15:39).

Цитата СЗ «Ось я посилаю …» (1:2) – це комбінація Вих. 23:20 і Мал. 3:1. У Вих. 23:20 Бог обіцяє послати свого посланця перед Ізраїльським народом під час виходу з Єгипетського рабства і запровадити його в обіцяну землю Палестину. Використовуючи фрази з Вих. 23:20, Мал. 3:1 ставить Божу обіцянку в контекст останніх часів і готує до ототожнення Предтечі з Іллею (Мал. 3:23; інш. переклад Мал. 4:5).

2. Той, хто готує дорогу (1:3-8)

Іс. 40:1-5, який описує повернення Ізраїлю з вавилонського вигнання, став в юдейських колах вираженням Божої потіхи і спасіння. Мр. 1:3 цитує Іс. 40:3 відповідно до грецької версії СЗ за винятком закінчення, де «його» (Ісуса) з’являється замість «нашого Бога». В християнському контексті Іван Хреститель був голосом в пустелі, а Ісус був Господом, чиї путі Іван готував і робив прямими.

Участь в обряді хрещення Івана Хрестителя виражала готовність особи змінитися і готовність Бога простити гріхи перед приходом Божого царства. Хрещення покаяння – було закликом приготуватись до прибуття Божого спасіння і визнанням потреби Божого прощення в сенсі, що особа мала змінити життя у відповідь на нього.

3. Хрещення того, хто приходить (1:9-11)

Ісус «був хрещений Іваном у Йордані» (1:9). Подія описується без жодного збентеження щодо «хрещення покаяння для прощення гріхів» (1:4). Марко не говорить, чому Ісус отримав хрещення Івана. Головний інтерес полягає в об’явленні ідентичності Ісуса.

«Побачив, як небо розкрилось» (1:10). Відкрите небо символізує кінець віддалення від Бога і початок спілкування між небом і землею (див. Іс. 63:19; інш. переклад 64:1 – «Коли б ти був прорвав небо і зійшов»).

Відкрите небо, як і інші 2 деталі, які також розвивають ідею спілкування від Бога, - сходження Духа у вигляді голуба і «голос із неба» - готують до ідентифікації Ісуса, яка іде слідом.

«Ти – Син мій любий» (1:11). Найбільш очевидний старозавітний текст – це Пс. 2:7 («Ти син мій, я породив тебе сьогодні»). Прикметник «любий» повторює Бут. 22:2 ("Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення"); Іс. 44:2 (Так говорить Господь: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне (тт. любий)).

В оригінальному старогрецькому тексті дослівно сказано: «небо роздерлось». Це відсилає нас в кінець Євангелія до паралельного місця: «А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу» (15:38).

4. Спокуси в пустелі (1:12-13)

Прислівник «відразу» з’являється часто в ранніх епізодах Євангелія, підкреслюючи драматичний настрій і напруженість.

Число 40 нагадує сорокаденне випробовування Мойсея (Вих. 34:28) і Іллі (1 Цар. 19:8).

Хоч деталі не подаються, мабуть, мається на увазі Юдейська пустиня, де Іван Хреститель був активний (див. 1:4). Ця пустеля була місцем передування різних диких звірів. Зв'язок між ангелами, які служили, і охороною від небезпечних звірів вказує на основу в Пс. 91:11-13.