Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 12. Найбільша заповідь 28-34

28 Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?"

29. Ісус відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний,

30 і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.

31 А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає."

32 І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього.

33 А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви."

34 Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати.

Конспект

3.2.5) Найбільша заповідь (12:28-34)

Четверта суперечка стосується найбільшого серед 613 приписів старозавітного закону – теми, яку часто пропонували визначним юдейським вчителям. Відповідь Ісуса поєднує дві старозавітні цитати (Втор. 6:4-5 4.Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний.,5. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. і Лев. 19:18 Не будеш мститися і не будеш злопам'ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я - Господь. ), і в такий спосіб підкреслює Його ортодоксійність як юдейського вчителя та показує Його схильність дивитися в саму суть речей. Уривок є важливим не стільки через свою оригінальність, як через наголос на внутрішніх та основних принципах. Див. Мат. 5:21-48, де є ще радикальніший наголос на внутрішній духовності, який веде до скасування деякий старозавітних приписів.

«Один же з книжників» (12:28).Цей допитувач вирізняється відсутністю ворожості та утвердженням яке він отримує від Ісуса (пор. Мт. 22:35; Лк. 10:25). Його позитивне ставлення та щире бажання навчитися перетворює даний випадок у повчання а не в справжню суперечку.

«Яка перша з усіх заповідей?» (12:28). Це питання часто задають єврейським вчителям. Широко відома відповідь старця Гілеля: "Чого собі не бажаєш, того не роби ближньому своєму - у цьому весь закон, все решта - коментарі. Іди та вчися." (Вавілонський Талмуд, Шаббат, 31а). Це була відповідь на запитання новонаверненого, що хотів якихось інструкцій негайно, ще не будучи твердим у законі. Передбачалося, що цей вислів може узагальнити весь закон та дати 613-ти заповідям певні загальні принципи. Ранні християни розуміли Ісусове узагальнення закону як дозвіл ігнорувати ритуальні заповіді, проте чи це було в намірах Ісуса - не зрозуміло..

«Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний» (12:29). Відповідь Ісуса є цитатою з Втор. 6:4-5, першого з трьох текстів, що їх благочестиві євреї читали двічі на день (Втор 6:4-9; 11:13-21; Чис. 15:37-41). Заповідь любити Бога випливає з Його природи Єдиного Бога. Чотири іменники в 12:30 (серце, душа, розум і сила) відносяться не до різних частин людини, але є способом підкреслити, що людина повинна любити Бога всіма наявними ресурсами.

«А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого» (12:31). Хоч книжник питався тільки про одну заповідь, Ісус додає і другу. Тут немає спроби порівняти або об’єднати ці дві заповіді (пор. Лк. 10:27). Друга заповідь є цитатою з Лев. 19:18 (Рим. 13:09; Гал. 5:14; Як. 2:8). Ці дві заповіді поєднуються через ключове слово "любов", їх зіставлення Ісусом - оригінальний богословський хід. Цитата Лев. 19:18 та її новозавітні варіації мають певну паралель у відкриттях сучасної психології про занижену самооцінку та потребу навчитись любити себе перш ніж уміти любити когось іншого.

«Добре, Учителю: ти сказав по правді» (12:32).Книжник висловлює згоду з Ісусом, перефразовуючи Його відповідь без жодного натяку на ворожість чи іронію.

«Це більш, ніж усі всепалення та жертви» (12:33).Порівняння книжника повторює Ос. 6:6 та 1 Цар 15:22 і не повинне розглядатися як засудження жертвоприношень. У його розумінні любов до Бога та любов до ближнього є найбільшими принципами, що лежать в основі системи жертвоприношень.

«Ти недалеко від Божого Царства» (12:34).Тут Царство Боже не є чимось майбутнім, але є доступним вже тепер і, здається, вже має свій просторовий вимір. Правильне розуміння книжником того, що є найважливішим у законі Старого Завіту ставить його поряд з прийдешнім Царством і готує його до того, щоб прийняти його належним чином (див. 10:13-1).