Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 13. мерзота спустошення 14-27

14 А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори;

15 хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї;

16 а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу.

17 Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час.

18 Моліться, щоб це не сталося зимою!

19 Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде.

20 І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні.

21 І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде! - то не вірте.

22 Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних.

23 Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь.

24 За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла,

25 зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться.

26 І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою.

27 Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

Конспект

3.4.3) Велике лихо (13:14-23)

«Як побачите мерзоту спустошення» (13:14). Вислів взятий з Дан. 9:27; 11:31; 12:11, де він стосується поганського вівтаря (див. 1 Мак. 1:59), спорудженого Антіохом ІV Епіфаном над вівтарем всепалень в єрусалимському храмі в 168 р. до Хр. Коментар «хто читає, хай розуміє!» (13:14) може стосуватись подій, які призвели до зруйнування храму в 70 р. по Хр. Можливо, неясність вислову була з метою уникнути римської ворожості за допомогою шифру. Якщо коментар був частиною до-Маркового джерела, він міг відноситись до невдалого плану імператора Калігули поставити свою статую в єрусалимському храмі в 40 р. Б. Іншими словами, випадок з Калігулою представлений як повторення випадку з Антіохом.

«Таким лихом, якого не було від початку світу» (13:19). Ціль цього виразу – показати що ішлося не про час війни, а щось набагато серйозніше. Описання посилається на Дан. 12:1: «Той час буде часом скрути, якої не бувало від тоді, як постали люди, аж до сих пір» (пор. Отк. 1:9; 7:14).

3.4.4) Тріумф Сина Чоловічого (13:24-27)

Старозавітна мова космічних знаків, Син Чоловічий і збирання докупи вибраного люду поєднані в новому контексті, в якому есхатологічний прихід Ісуса як Сина Чоловічого є ключовим моментом. Його славний прихід при кінці світу буде остаточним доказом Божої перемоги. Очікування цього служить основою для витривалості, до якої заохочується в промові.

Космічні ознаки, які передують приходу Сина Чоловічого, повторюють деякі старозавітні тексти: Іс. 13:10; Єз. 32:7 і інш. Перелік ознак є способом сказати, що увесь всесвіт сигналізуватиме про його прихід.

Коментарі святих отців

3.4.3) Велике лихо (13:14-23) «а як побачите мерзоту спустошення ... Де їй не слід наставати» (13:14а) Святість Письма

Під священним місцем мається на увазі всяке слово божественного Писання, вимовлене святими пророками, сущими від віку, - Мойсеєм та іншими після нього. Однак не тільки це, але і слово євангелістів і апостолів Ісуса Христа. На цьому священному місці в Писанні - і Старому, і Новому Завіті - часто стояв антихрист - лжеслово, що видає себе за Бога, за Бога-Слово Христа. Ось він-то і є ця «мерзота спустошення» (Пор. Дан. 9:27, 11:31, 12:11; 1 Мак. 1:54; Мат. 24:15). (З давніх тлумачень коментарів Орігена)

«Ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори» (13:14б) Час і місце для втечі

Хто втікає, повинен знати місце, куди слід бігти, і молитися про час, щоб він був принагідним для втечі. (З давніх тлумачень коментарів Орігена)

«Хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї» (13:15) Хто такі ті, «хто на покрівлі»?

З Писання роблю висновок, що «бути нагорі, на покрівлі» означає мати розум піднесений і спрямований угору, і це на підставі свідчень, залишених для святих, про те, як пророків приймали в світлиці ... (Пор. 3 Цар. 17:19, 23; 4 Цар. 4:10-11. Слово «світлиця», яке перекладач використовує в цих двох уривках, має буквальне значення «того, що нагорі», тобто збігається за змістом з «покрівлею». Пор. також 4 Цар. 23:12) Ось і тобі Ісус заповідає не сходити з покрівлі, оскільки, говорить Він, коли станеться все це, тоді той, хто перебуває на покрівлі, нехай не сходить взяти речі зі свого будинку. Хто рятується втечею під час гонінь, повинен не те що не підніматися на покрівлю, але навіть і не сходити взяти речі зі свого будинку. (Оріген «Гомілії на пророка Єремію»)