Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 3. Оздоровлення сухорукого 1-12

1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку.

2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити.

3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: "Стань посередині!"

4 А потім до них і каже: "Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?" Вони ж мовчали.

5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: "Простягни лишень руку!" І той простягнув, і рука його одужала.

6 І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити.

7 Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї,

8 з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього.

9 Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його.

10 Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись.

11 І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"

12 Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.

3.5) Оздоровлення в суботу (3:1-6)

П’ята конфліктна історія, як і перша (2:1-12), поєднує чудо і суперечку, показуючи, що Ісус є потужний ділом і словом. Головний предмет обговорення – додержання суботи. Як і 2:23-28 цей уривок міг бути захистом щодо вільного ставлення до суботи в первісній церкві.

«Чи він оздоровить його в суботу» (3:2). Проблемою є час (субота) і природа хвороби (не загрожує життю). Рабини дозволяли оздоровлення в суботу, коли страждаюча людина була у великій небезпеці. Суперечка обертається довкола того, чи Ісус переступить це обмеження, щоби зцілити когось, хто не є в небезпеці смерті.

В 3:5 пасивна форма «одужала» вказує на оздоровлення Богом. Тепер питання стає таким: Чи Бог проявить свою силу через Ісуса, якщо те, що робив Ісус, було неправильним?

«Годиться в суботу чинити добро чи зло» (3:4). Питання Ісуса переходить межі параметрів суперечки рабинів (3:2) і робить предметом обговорення спричинювання добра або шкоди в суботу. В уривку приховано стверджується, що Ісус, Син Чоловічий, панує над суботою (див. 2:27-28).

Протягом п’яти суперечок (2:1-3:6) реакція опонентів перейшла від здивування в 2:12 до відкритої ворожості тут (3:6). Вже під час об’явлення Божої сили в Галилеї починається певне протистояння, яке закінчиться смертю Ісуса на хресті.

ІІІ. Ісус відкинутий в Галілеї (3:7-6:6а)

1. Позитивні реакції на Ісуса (3:7-19а)

1.1) Люди приходять до Ісуса (3:7-12)

Цей уривок має здебільшого характер проміжного підсумку. Він перехідний в тому, що розповідає про радісне прийняття Ісуса-цілителя і спрямовує до навчання у притчах (4:1-34) і екзорцизму (5:1-20). Уривок є підсумкому в тому, що показує радше узагальнюючу тенденцію, ніж розповідає про конкретні події. Але характер уривку як проміжного підсумку не має відвертати від його важливого внеску в цю історію про Ісуса: описання людей з багатьох місцевостей, які сходяться до Ісуса (3:7-8) і його наказ нечистим духам мовчати про його ідентичність (3:11-12).

«Син Божий» (3:11). Як і в 1:23-24 демони визнають Ісуса як надприродну особу. Його сила над ними – це частина його остаточної перемоги над злом

Коментарі святих отців

3.5) Оздоровлення в суботу (3:1-6)

Огляд: Супротивники Христа були засліплені своєю неприязню до Нього, зцілення сухорукого їх не цікавило; Ісус робить все, щоб пом'якшити їх запеклі серця (Іван Золотоустий). Закон Мойсея теж заохочував вчинення добрих справ у день спокою, особливо коли це стосувалося порятунку чийогось життя. Ісус зцілює сухорукого без дотику і ліків, щоб переконати ревнителів суботнього правила (Атанасій Олександрійський). Хоча й не всякий гнів праведний, гнів Ісуса був виправданий (Августин Гіппонський). Будучи втіленим Богом, Христос володів як людським тілом, так і людською душею. Він переживав почуття і емоції, властиві людям у відповідних обставинах (Августин Гіппонський). Щоб отримати благодатний дар, не слід опускати руки. Бог не зацікавлений ні в людських лінощах, ні в гордощах (Іван Золотоустий).

«І спостерігали за Ним, чи зцілить його в суботу щоб звинуватити Його» (3:2) Сухість серця

В юдейській синагозі була людина, що мала суху руку. Він був сухий рукою, але ті, що тут були присутні, були сухі розумінням, оскільки бачили, Хто стоїть перед ними, і не підозрювали про те, що Він може створити перед ними чудо. Спаситель же, перш ніж діяти, картає їх словом. Знаючи лукавство їх помислів і глибину їх відсталості, Він спочатку переконує їх. Бажаючи приборкати буяння їх думок, Він запитує: Чи в суботу годиться добро робити, чи зло робити? Душу врятувати чи погубити? Якби Він їх запитав, чи можна працювати в суботу, відразу отримав би відповідь: Ти говориш проти закону! Однак Він сказав їм те, чого і закон бажає, бо Той, Хто подбав про суботні установи, подбав також про душу живу. Адже якби суботнім днем провалився хто-небудь в яму, то дозволялося витягнути його звідти, причому не тільки людину, але також і вола, і осла (пор. Мат. 12:11.). Закон, таким чином, дозволяє все те, що може служити до спасіння, адже і їжу в суботу юдеї приймали. Він запитав їх, «чи годиться добро робити» (пор. Лук. 6:9.), не для того, щоб виявилося протиріччя в їх словах, але заради згоди. Але вони не сказали «Так», бо не мали доброї волі. (Атанасій Олександрійський «Гомілії про сіяння»)