Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 4. притча про зерно гірчичне 30-41

30 І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо?

31 Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.

32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."

33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"

36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.

37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.

38 А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"

39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.

40 Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"

41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

3.7) Притча про гірчичне зерно (4:30-32)

Царство порівнюється до маленького зерна, яке виростає у великий кущ. Прихід Божого царства є неминучим, тому не потрібно знеохочуватись і непокоїтись щодо його приходу.

Маленьке зерно і великий кущ пояснюють маленький початок царства і великий результат його прибуття в повноті.

Слова «Небесне птаство … сховатись» відсилають нас до Дан. 4:9 (в іншому перекладі 4:12) та Єз. 17:23. Це може означати збирання поган до царства, але не обов’язково.

3.8) Підсумок навчання в притчах (4:33-34)

«Багатьма такими притчами» (4:33). Метафорична мова притч дозволяла Ісусу говорити про Бога і про майбутнє царство і втягувати його слухачів більше, ніж дозволяла звичайна мова.

Коментарі святих отців

3.7) Притча про гірчичне зерно (4:30-32)

Огляд: В Євангеліях таїнство Царства виражено за допомогою притч і уподібнень (Оріген). Гострота Євангелія подібна до гостроти гірчиці, що очищає тілесні почуття. Гірчичне дерево, яке виросло, - Церква Христова, яка пропонує плоди Євангелія всьому світу (Климент Олександрійський). Дерево кафолічної Церкви страждає за гілками, відламаними від її стовбура (Августин Гіппонський). У подвигу пророків, апостолів і мучеників відкривається благодатна природа Церкви, заснованої на хресній смерті Христа - її справжнього зерна (Амвросій Медіоланський, Петро Хризолог). Плоди цього зерна потрібно зростити в своїй душі (Петро Хризолог). Апостольська проповідь несе в собі справжнє знання Божого Сина і Його спасительної місії у світі (Тертуліан).

«Воно - як зерно гірчичне» (4:31)

Гірчичне дерево слова

Слово, що сповіщає про Царство Небесне, різко і гостро, ніби гірчиця. Воно породжує жовч, тобто гнів, а жар, тобто гордість, розсікає, і від цього наново здобуваються дійсне здоров'я душі і вічне благорозчинення. Паростки ж слова настільки розрослися, що дерево, яке народилося з нього (а це утверджена всюди на землі Церква Христова) собою наповнило все, так що на гілках його звили собі гнізда птахи небесні, тобто Божі ангели і піднесені душі. (Климент Олександрійський «Фрагменти»)

«І пускає великі гілки» (4:32)

Пахощі мучеництва

Зерно - річ дешева і проста: якщо його розмолоти, виллє свою силу. Так і віра: спочатку на вигляд здається простою, але якщо затопчуть її ногами противники, то виллє свою благодатну силу, так що пахощами її наповняться як ті, хто почув, так і ті, хто читає про неї. Зерно гірчичне - наші мученики: Фелікс, Набір і Віктор (Мученик Віктор постраждав в Мілані під час «Великого гоніння» 303-305 рр. Фелікс і Набір були вбиті приблизно в той же час, але в Північній Африці. Пізніше їх мощі були перенесені в Італію, у м. Мілан, де Амвросій служив єпископом. Всі троє були солдатами імператорської армії, в зв'язку з чим автор нижче згадує про добровільне складання ними зброї). У них були пахощі віри, хоча вони жили в невідомості. Прийшло гоніння, і склали зброю, схилили свої шиї, і під ударом меча до кінця світу утвердили благодать свого мучеництва, щоб по справедливості говорилося: ... по всій землі рознісся їхній голос (Рим. 10:18; Пс. 18:5). Сам Господь є зерном гірчичним. Він був вільний від несправедливості, однак, подібно до гірчичного зерна, ніким не поміченого, народ Його не пізнав (Пор. Іван 1:1; 1 Кор. 1:21,2:8). Він вважав за краще бути розтоптаним, щоб могли ми сказати: Ми Христові пахощі Богу (2 Кор. 2:15). (Амвросій Медіоланський «Тлумачення на Євангеліє від Луки»)