Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка:4 притча про сіяча 1-20.

1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.

2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;

3 "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.

4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.

5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.

6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.

7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.

8 Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."

9 І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.

11 І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."

13 І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?

14 Сіяч сіє слово.

15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.

16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,

17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стається утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.

18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.

20 А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."

3. Притчі і пояснення (4:1-34)

3.1) Місце дій (4:1-2)

З Назарету, де Ісуса не прийняли рідні, він повертається до Галилейського моря і вчить людей з човна.

Ісус використовував притчі (з гр. мови-аналогія, порівняння) як засіб духовного навчання.

3.2) Притча про зерна (4:3-9)

Оскільки в центрі притчі є зерна і те, що відбувається з ними, уривку найбільше пасує назва «Про зерна». Різні види ґрунту також займають визначне місце в притчі, тому може бути назва «Про чотири ґрунти». Щонайменше відповідає традиційна назва «Про сіяча», бо так виглядає, що він не є в центрі уваги.

Притча зображує щедру Божу пропозицію царства в проповідуванні Ісуса і різні відповіді на неї. Однак, результати будуть разюче багатими (див. 4:8). Ісус (або рання церква) могли використовувати притчу, щоби пояснити різне сприймання проповіді Ісуса. Перед лицем протистояння притча також могла бути джерелом підбадьорення, що Боже царство прийде з надзвичайним надміром. Зерно, посаджене в добру землю, вказує на майбутнє царство.

Чому сіяч кидав зерно на стежку (4:4), на кам’янистий ґрунт (4:5), серед терня (4:7)? Відповідно одному з пояснень, дія сіяча показує Божу щедрість в поширенні запрошення до царства.

3.3) Мета притч (4:10-12)

Те, що учням були повірені тайни царства Божого відсилає нас до Старого Завіту (особливо Дан. 2, де таємниця відкрита Богом пророку). Навчання (і вчинки) Ісуса відкривали таємницю Божого царства. Завданням учнів було передавати це навчання.

Мр. 4:12 – це цитата з Іс. 6:9-10, яка описує радше передбачений результат служіння пророка, ніж його мету. Іронія, яка є в Ісаї, продовжується і в Марка (так що ми можемо перефразувати: «те, що вони найменше хочуть – це навернутися і щоби їхні гріхи були прощені»).

3.4) Пояснення (4:13-20)

Пояснення притчі про зерна звичайно вважають проповіддю-схемою перешкод до віри, розвинутою в ранньохристиянських колах, бо воно зосереджується не на рясному урожаї (4:8), а на долі зерен в різних видах ґрунту. Уривок робить начерк різних перепон до віри – сатана (4:15), переслідування (4:16-17), земні клопоти (4:18-19); і закінчує, подаючи характеристики ідеального учня (4:20).

«Сіяч» (4:14) – це Ісус або, можливо, Бог. Щодо використання терміну «слово» (гр. logos) для описання християнської вістки дивись 1 Сол. 2:13; 1 Кор. 14:36; 2 Кор. 2:17; 4:2; Кол. 1:25.

Зерна, посіяні на першому типі ґрунту, ототожнюються з людьми, які спочатку чують Євангеліє, але пізніше стають жертвою сатани (4:15). Друга група приймає Євангеліє з радісним ентузіазмом. Але коли приходять переслідування, їхня обмеженість веде їх до відступництва. Інтерпретатор говорить з перспективи гіркого досвіду ранньої церкви. Третя група заглушується світськими клопотами, оманою багатства і бажанням інших речей. Тут знову говорить голос сумного досвіду, як показують інші новозавітні книги.

Коментарі святих отців Христос вийшов до нас

Що це за притча? Сказано: ... вийшов сіяч сіяти. Звідки і як вийшов Всюдисущий і Всевиконуюючий? Вийшов не в сенсі місця, але в сенсі відносин і піклування про нас, ставши ближче до нас через втілення в плоть. Оскільки не могли ми увійти, тому що гріхи загороджували нам вхід, то Він Сам вийшов до нас. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)

«Інше впало при дорозі» (4:4)