Лекція 9 Технологічна схема газофракціювання ненасичених вуглеводнів

Рисунок 2.30 - Газофракціонуюча установка абсорбційно-ректифікаційного типу:

1, 3, 5, 7 —Сепаратори;2 —абсорбер;4 —колона очищення мэа від сірководню;6 —компресор;8—фракціонуючий абсорбер;9 —стабілізатор;10 —блок очищення;11 —пропанова колона;12 -бутанова колона.

І — газ з установки каталітичного крекінгу; ІІ — свіжий розчин МЭА; ІІІ — сірководень; IV —сухий газ;V —нестабільний бензин;VI —бутан-бутиленова фракція;

Газ з установки каталітичного крекінгу подається на сепаратор 1. Рідка фракція відбирається до збірника сепаратора 7, газоподібна фракція подається до абсорбера 2. Як зрошення абсорбера подається суміш моно етанол аміну (МЕА) та лугу. Очищені гази стискуються в компресорі 6, охолоджуються і далі подаються до збірника сепаратора 7. Суміш МЕА з лугом та сірчаними з’єднаннями подаються до сепаратора 3, газоподібна фракція використовується як парове живлення колони 2, а рідка фракція підігрівається в печі і подається на ректифікаційну колону 4. Очищений МЕА після охолодження подається як флегма абсорбера 2, а сірководень відводиться на склад. Рідка фракція з сепаратора 7 та газоподібна фракція подається на фракціонуючий абсорбер 8. З верхньої частини відбирають сухі гази С1, С2. З середньої частини колони відбирають нестабільний бензин, з нижньої частини у суміші з бензином відводяться гази С3, С4. У верхню частину як зрошення подається стабільний бензин. Суміш бензину з газами С3, С4 подаються на стабілізатор 9. З нижньої частини стабілізатора 9 відбирається стабільний бензин, який частково подається на склад, а частково на зрошення колони 8. З верхньої частини колони 9 суміш газів подається на пропанову колону 11, зверху якої відбирається пропан-пропіленова фракція. Кубові залишки колони 11 подаються на бутанову колону 12, де зверху відбирається бутан-бутиленова фракція, а знизу – стабільний бензин.

Продуктивність установки до 500 тис. т сировини на рік.

Існує багато схем установок по газофракціюванню. Деякі з них наведено на рисунку 2.31.

Кількість колон визначається якістю кінцевої продукції та кількістю компонентів, що буде отримано. В СРСР використовувались установки, що містили від 6 до 10 колон. Кількість витрат росте пропорційно кількості колон. Загальне число тарілок від 390 до 720.

Відносні приведені затрати наступні:

а – 100%, б – 108%, в – 127%, г – 131%, д – 133%, е – 135%

Витрати при виділенні індивідуальних вуглеводнів:

Витрати	С2	С3	С4	С5	Ізо С4 н-C4	Ізо С5 н-C5
Експлуатаційні витрати, %	5-12	15-20	15-55	7-12	20-30	15-20
Капітальні витрати, %	2-8	7-10	10-16	5-10	25-35	25-35

Рисунок 2.31 - Технологічні схеми установок газофракціювання на різних НП3:

а — ЦГФУ Нижнекамського НХК (загальне число тарілок N=390); б – ЦГФУ Новокуйбишевського НХК(N= 546); в–ЦГФУ Киришського НПЗ (N = 582); г– ЦГФУ I Новокуйбишевського НХК (N=650);д— АГФУ Ново-Горьковского НПЗ (N=626); е — ЦГФУ II Омського НХК (N=690).