41. Які роботи називають газонебезпечними і порядок допуску до їх виконання.

Газонебезпечними вважаються роботи, які виконуються в загазованому середовищі або при виконанні яких можливий витік газу.

До газонебезпечних робіт належать:

1. приєднання новозбудованих газопроводів до діючої системи газопостачання (врізка);

2. пуск газу в системи газопостачання об’єктів при введенні в експлуатацію, після ремонту їх реконструкції; виконання пусконалагоджувальних робіт; введення в експлуатацію ГРП, ГНС, ГНП, АГЗП, резервуарів СВГ;

3. техобслуговування і ремонт діючих зовнішніх і внутрішніх газопроводів, споруд систем газопостачання, будинкових регуляторів тиску, газового обладнання ГРП (ГРУ), газоспоживаючих установок і т.д, резервуарів СВГ, а також вибухозахищеного ел.обладнання;

4. робота на байпасі ГРП (ГРУ);

5. усунення закупорень, установка і зняття заглушок на діючих газопроводах, а також від’єднання від газопроводів агрегатів, обладнання, окремих вузлів;

6. відключення від діючих газопроводів, консервація (розконсервування), і реконструкція газопроводів і обладнання сезонної дії;

7. виконання зливно-наливних операцій на резервуарних установках ГНС, ГНП, АГЗС, АЦЖГ, заповнення СВГ резервуарних установок, злив СВГ з несправних і переповнених балонів, злив невипарних залишків, заправка газобалонних автомашин і балонів;

8. ремонт і огляд колодязів, видалення води і конденсату з газопроводів і конденсатозбірників;

9. підготовка до техогляду резервуарів і балонів СВГ і його проведення;

10. розкопка грунту в місцях витоку газу до його усунення

11. всі види робіт, які пов’язані з виконанням вогневих і зварювальних робіт на діючих газопроводах ГРП, установках СВГ і виробничих зонах ГНС, ГНП, АГЗС і АГЗП;

12. техобслуговування і ремонт побутових газоспоживаючих приладів і апаратів.

Особі, відповідальній за виконання газонебезпечних робіт, видається наряд-допуск відповідно до плану робіт. В плані робіт вказуються: послідовність проведення робіт; розташування працівників; потреба в механізмахі пристроях; заходи, які б забезпечували безпеку проведення робіт; особи, відповідальні за проведення кожної газонебезпечної роботи, за загальне керівництво і координацію робіт. Роботи з локалізації аварій виконуються в будь-який час у присутності і під безпосереднім наглядом керівника або спеціаліста. В наряді-допуску вказується термін його дії, час початку і закінчення роботи. При неможливості закінчити роботу до встановленого терміну наряд-допуск підлягає продовженню особою, яка його видала. Перед початком газонебезпечної роботи, яка проводиться за нарядом-допуском, відповідальний за її проведення зобов’язаний проінструктувати всіх працівників на робочому місці про заходи безпеки. Після цього кожен член бригади, який отримав інструктаж, повинен розписатися в наряді-допуску. Газонебезпечні роботи виконуються, як правило, вдень.

42. Основні причини і схема розвитку пожеж на об’єктах газового господарства.

Основна причина аварій в газовому господарстві – порушення вимог правил, норм та інструкцій при проектуванні, конструюванні, будівництві, монтажі, експлуатації і ремонті обладнання і трубопроводів.

В СПГГ до основних причин пожеж необхідно віднести порушення герметичності встановленого обладнання і газопроводів, використання джерел відкритого вогню для ліквідації закупорень і гідратних пробок на газопроводах і перевірки герметичності діючих систем.

При загоранні пролитих горючих рідин можливе порушення герметичності обладнання і трубопроводів, які перебувають в зоні пожежі, що призводить до збільшення масштабів аварії.

Нерідко випадки пожеж виникають із-за порушення протипожежних вимог при проведенні газонебезпечних, газо – і електрозварних робіт, недотриманні правил експлуатації електроустановок.

Пожежі на об’єктах газового господарства розвиваються по такій схемі:

Аварія - витік газу - утворення хмарини вибухонебезпечної суміші - загорання її від стороннього джерела полум’я - горіння газу - нагрівання і руйнування технологічного обладнання під дією полум’я.

Основним завданням в боротьбі з пожежами газів є локалізація пожежі, яка здійснюється методом обмеження тривалості витоку і об’єму витікаючого газу, а також шляхом теплового захисту технологічного обладнання.

Для гасіння пожеж у вибухонебезпечних приміщеннях необхідно передбачати стаціонарні системи порошкового гасіння.

Пожежний захист резервуарів рекомендується здійснювати шляхом охолодження їх стінок водою, яка подається від стаціонарних установок дренчерного типу методом зрошування водою стінок резервуару.

В зв’язку з тим, що кущові бази і ГНС належать до об’єктів підвищеної небезпеки, необхідно:

- в балононаповнювальному і насосно-компресорному відділеннях необхідно влаштовувати автоматичні аварійні системи, які забезпечують включення аварійної сигналізації, відключення електроживлення на підстанції при зупинці припливних вентиляторів;

- заборона пуску ел.двигунів при непрацюючій припливній вентиляції;

- відключення насосів при відсутності заповнення їх СВГ, перегріванні кожуха статора і зниженні тиску на всмоктуючому патрубку;

- відключення компресорів при порушенні подачі мастила, збільшенні тиску мастила і тиску нагнітання.

Імпульс на спрацювання сигналізації подається від сигналізаторів концентрації СВК – ЗМ1.

Для обмеження витоків газу при розривах трубопроводів, пробиванні фланцевих з’єднань і зірванні заглушок необхідно встановлювати автоматичні відсічні пристрої.

Для ліквідації можливих пожеж кожний об’єкт повинен бути забезпечений необхідними засобами пожежогасіння. Кожний працівник повинен не тільки сам суворо дотримуватись правил пожежної безпеки, визначених на об’єкті, а й слідкувати за тим, щоб усі ці правила виконували інші працівники.