32. Характеристика небезпечних речовин, які застосовуються в газовому господарстві

Метанол – прозора рідина без кольору, за запахом і смаком нагадує винний(етиловий) спирт; γ = 0,79 г/ см³, t кипіння = 64,5 °С, розчиняється в органічних сполуках, змішується з водою у всіх співвідношеннях, легко загорається, t спалаху - 16°С.

При випаровуванні вибухонебезпечний. Межі вибухонебезпечних концентрацій метанолу в повітрі 6, 72 – 36, 5% по об’єму. ГДК метанолу в повітрі робочої зони виробничих приміщень – 5мг/м³.

Метанол – дуже токсичний ,діє переважно на нервову і судинну системи. В організм людини може проникати через дихальні шляхи і навіть через непошкоджену шкіру. Особливо небезпечний прийом метанолу всередину: 5-10г метанолу можуть викликати важке отруєння, 30 г- смертельна доза. Симптоми отруєння: головний біль, запаморочення, нудота, рвота, біль у шлунку, загальна слабкість, подразнення слизових оболонок, мерехтіння в очах, а у важких випадках – втрата зору і смерть.

Щоб виключити можливість помилкового вживання метанолу в якості спиртового напою, до нього додають одорант (С2Н5SH)1:1000, гас 1: 100, хімічне чорнило та інший барвник темного кольору.

До робіт з метанолом (отримання, перевезення, зберігання, застосування) допускаються особи не молодші 18 років, які отримали спеціальний інструктаж про властивості метанолу і відповідні заходи безпеки при виконанні робіт. Зберігають метанол в герметичній металевій посудині із знаками небезпеки: «ЯД! Вогненебезпечно!». Застосовують метанол для ліквідації льодових закупорень зовнішніх газопроводів.

СО(чадний газ)- продукт неповного згорання палива. Він міститься також у вихлопних газах карбюраторних і дизельних двигунів. Це дуже токсичний газ без кольору і запаху, легший за повітря, в 200-300 раз активніше з’єднується з гемоглобіном крові, ніж кисень.

При вдиханні невеликої кількості СО з’являється головний біль, биття пульсу у скронях, запаморочення, шум у вухах, слабкість. При тривалому перебуванні в загазованому середовищі настає втрата свідомості, можлива смерть. ГДК СО в повітрі виробничих приміщень 20мг/м³. Для захисту від дії СО застосовуються спеціальні протигази .

Ртуть застосовується в контрольно-вимірювальних приладах і лабораторіях. Будучи рідким металом, вона кипить при t-350°С, а випаровується при кімнатній температурі .Концентрація парів ртуті в повітрі збільшується, коли ртуть розливається, розлітаючись на дрібні кульки, і проникає в щілини підлоги, столів,стін. Тут вона зберігається тривалій період, виділяючи в повітря ядовиті пари, які, проникаючи через легені в кров, можуть накопичуватись в різних органах, викликаючи отруєння організму. Робота з ртуттю повинна проводитись в спеціально пристосованих для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією. Підлогу в них роблять непроникливою для ртуті, стіни фарбують олійними фарбами, поверхню столів роблять гладенькою і без щілин , з нахилом для скочування випадково пролитої ртуті в посудину з водою. ГДК ртуті в повітрі 0,01 мг/м³.

33.Вплив метеорологічних умов на організм працюючих

Це – температура повітря, його вологість, швидкість руху, випромінення від нагрітих і охолоджених поверхонь. Вони надто впливають на самопочуття і працездатність. При температурі зовнішнього середовища >35°С,особливо при важкій фізичній роботі, організм людини перегрівається. Підвищення температури тіла до 40-42 °С може призвести до серцево-судинного захворювання, з’явиться головний біль або настання теплового удару. При температурі нижче оптимальної можливе переохолодження, знижується працездатність і послаблюються захисні функції організму, що призводить до простудних і ревматичних захворювань.

Вологість повітря вважається нормальною при відносній вологості 40-60%. Підвищена вологість повітря при високій температурі утруднює тепловіддачу організму, що призводить до його перегрівання.

При низькій температурі підвищена вологість призводить до переохолодження організму і простуди.

Низька відносна вологість сприяє інтенсивному потовиділенню з поверхні тіла працюючого і швидкій тепловіддачі, а також до надлишкового пересихання шкіри.

При роботі в приміщеннях з високою температурою повітря організм з потовиділенням втрачає не тільки велику кількість вологи, а й частину солей. Для збереження в організмі необхідного водно - сольового балансу на підприємствах, де працюють при високій температурі, працівники забезпечуються підсоленою газованою водою.

Для зменшення впливу несприятливих метеорологічних факторів застосовують теплоізоляцію поверхонь, примусову вентиляцію приміщень, кондиціювання повітря, встановлення фіксованих режимів праці і відпочинку.