8.2.1. Англія

Мистецтво й архітектура Англії, як і все її духовне життя в цілому, відзначаються двоїстим, суперечливим характером. Тут набагато раніше, ніж в інших країнах Європи, виникли деякі нові віяння в художній творчості, новаторські рішеняя в архітектурі й будівництві. Однак нерідко ці передові тенденції не набували подальшого і всебічного розвитку. Англія, головним чином, лише висувала й ставила художні проблеми, а вирішувати їх випадало вже іншим країнам, найчастіше Франції

Архітектура Англії кінця XVIІI – 1-ї третини XIX ст.

Промисловий переворот, що розпочався в Англії ще у 1760-х рр. і викликав зростання міст, позначився, у першу чергу, на розвитку будівництва й архітектури. Відкриття у галузі металургії спричинили широке використання металу в будівництві. Зростання транспортних зв’язків супроводжувалося зведенням наприкінці XVIII ст. нових за матеріалом і за типом будівель – аркових і балкових чавунних і залізних мостів. Металеві конструкції застосовуються і при зведенні фабрик і заводів. Подібне будівництво було парафією інженерів, а не зодчих, однак отримані результати не проходили безслідно. На відміну від інших європейських країн, англійська архітектура кінця XVIII – початку XIX ст. демонструє розмаїття стильових напрямів⁹¹.

Класицистичні й романтичні тенденції в архітектурі

Класицизм, що у 1760−1780 рр. дав в англійській архітектурі низку високих досягнень, на межі століть майже себе вичерпує. Оминувши стадію ампіру, архітектура вдавалася або до прямої імітації античних зразків, займаючись по суті стилізаторством, або до нагромадження почерпнутих з класики форм, що провіщало вже еклектику. Одночасно існував і сильний неоготичний рух, що зародився ще у середині XVIII ст. Нерідко одні й ті самі майстри будували у тому й в іншому стилі. Творчість двох видатних зодчих цього часу, Джона Неша і Джона Соуна, наочно демонструє усю багатоманітність напрямів.

Якщо у ранньому проекті Англійського банку Соуна виразно відчувається опора на античний спадок і слідування ідеалам класицизму, то його споруди початку ХІХ ст. (Музей в Дулвіч-коледжі у Лондоні, власний будинок у Лондоні), в яких все ще були використані окремі класичні форми, провіщають майже на ціле століття вперед архітектуру модерну.

З діяльністю Неша пов’язаний величезний містобудівельний проект – забудова кварталів у лондонському Вест-енді, аристократичному районі столиці. Починаючи з 1812 р., на галявині двох міських парків – Ріджент-парк та Сент-парк – споруджуються фешенебельні житлові будинки у традиційній для Англії терасній системі, тобто комплекс багатоповерхових ізольованих квартир, пов’язаних єдиним довгим фасадом. Обидва зелені масиви пов’язані забудованою Нешем вулицею – Ріджент-стріт. У своєму ансамблі зодчий звертався до форм класицизму, використовуючи галереї з багатьма колонами, портики й лоджії

8.2.2. Скандинавські країни

Для скандинавських країн ХІХ ст. було періодом становлення національних шкіл, що розвивалися у руслі європейського мистецтва. Однак кожна з країн пройшла цей шлях своєрідно і з різними художніми результатами. Найбільш плідні періоди свого розвитку вони також проживали у різний час. Уже на поч. ХІХ ст. Данія, Норвегія і Швеція, нерозривно зв’язані протягом усього історичного шляху розвитку, прийшли з різним рівнем розвитку художньої культури.

Образотворче мистецтво

У ХІХ ст. у мистецтві Данії виникає (у досить тісному зв’язку з тогочасним мистецтвом Німеччини) така значна фігура, як скульптор Бертель Торвальдсен.

Творчість Торвальдсена сприймалася сучасниками як відродження духу справжньої античної класики. Головною темою його творчості був світ античної міфології. Він звертався до станкових композицій, рельєфу, створював монументи та портрети (статуї „Ясон із золотим руном”, „Ганімед”, рельєф „Ахілл і Брисеїда”, „Грації, що слухають співи Амура”, портретні статуї княгині Баратинської, графині Остерман-Толстої). Урочисто величне, дещо холодне, академізуюче мистецтво Торвальдсена було дуже типовим явищем для певного напряму європейського класицизму.