- •Культурологія
- •1. Методологічні основи дисципліни
- •Поняття “культура” вживається: - для характеристики певних історичних епох (первісна культура, антична культура, середньовічна культура і т. Ін.);
- •Завдання й запитання для самоконтролю
- •2. Культура на ранніх етапах розвитку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Антична культура
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •5. Культура в епоху середньовіччя
- •5.1. Загальна характеристика культури Середньовіч-чя
- •5.2. Культура Візантії
- •Запитання для самоконтролю
- •5. 3.Середньовічна культура Західної Європи (V – XV ст.)
- •Запитання для самоконтролю
- •5.4. Культура Київської Русі
- •Заитання для самоконтролю
- •6. Культура епохи відродження й реформації
- •6.1. Визначення і хронологічні межі епохи Відрод-ження й Реформації
- •6.1.1. Світоглядні основи доби Відродження. Ренесансний гуманізм, його еволюція й характерні ознаки
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.2. Соціально-економічні й духовні перетворення в Європі XIV–XVI ст.
- •6.2.1. Християнський антропоцентризм
- •6.3. Італійське Відродження
- •6.3.3. Гуманізм італійського Відродження
- •Філософія італійського Відродження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.4.1. Образотворче мистецтво італійського Відрод-ження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.5. Північне Відродження
- •6.5.1. Визначення терміну „Північне Відродження”
- •6.5.2. Гуманізм Північного Відродження
- •6.5.3. Відродження у Нідерландах
- •6.5.4. Відродження у Німеччині
- •6.5.5. Відродження у Франції
- •6.5.6. Відродження в Англії
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.6. Українське культурне піднесення (кінець XV – перша половина XVII ст.)
- •6.6.1. Освіта і культура
- •6.6.2. Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •6.6.3. Архітектура та образотворче мистецтво
- •6.6.4. Література і книгодрукування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.7. Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури
- •6.7.1. Передумови й початок реформаційного руху. Мартін Лютер
- •6.7.2. Основні соціальні, політичні й релігійні ідеї реформаційного руху
- •6.7.3. Контрреформація. Виникнення ордену єзуїтів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •7. Культура епохи абсолютизму і просвітництва
- •7.2.Стиль бароко у європейському мистецтві
- •7.3. Витоки та основні засади Просвітництва
- •7.4.Стильові і жанрові особливості мистецтва
- •8. Промислова революція XIX ст. Та її наслідки
- •8.1. Загальна характеристика розвитку країн Європи та Північної Америки у другий період нової історії
- •8.2. Неокласицизм − рушійна стильова форма художнього розвитку європейського мистецтва кінця XVIII – початку хіх ст.
- •8.2.1. Англія
- •8.2.2. Скандинавські країни
- •8.2.3. Росія
- •8.2.4. Україна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.3. Романтизм як одна з основних естетичних і світоглядних моделей XIX ст.
- •8.3.1. Основні принципи романтизму як ідейно-художнього напрямку
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.4. Реалізм – історично-конкретна форма художньої свідомості
- •8.4.1. Основні принципи реалістичного методу
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.5. Імпресіонізм та його сутність
- •8.5.1. Імпресіонізм – визначне явище у живописі та скульптурі
- •8.5.2. Імпресіонізм у музиці
- •8.5.3. Імпресіонізм і символізм у літературі
- •8.5.4. Постімпресіонізм
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •9. Культура хх – початку ххі ст.
- •9.1. Основні тенденції розвитку культури в хх ст.
- •9.2. Особливості культурного розвитку України в хх ст.
- •Словник термінів
- •Список літератури
6.5.6. Відродження в Англії
Англія у XVI ст. переживала розквіт театру й драматургії, але її образотворче мистецтво нічим особливо не відзначилося. Кальвіністська релігійна реформа, що була здійснена пуританами, виявилася тут надто послідовною у своєму іконоборництві: вона ліквідувала монастирі – основні центри художньої культури. Таким чином повністю припинився розвиток релігійного живопису. Розвиток світського мистецтва тут гальмувався відсутністю необхідної традиції. Англійські монархи надавали перевагу іноземним художникам, і так тривало досить довгий час. Піднесення національного англійського живопису розпочалося лише у XVIII ст.
Театральне мистецтво Англії доби Відродження
На англійському ґрунті у творчості видатного драматурга Вільяма Шекспіра досягнув своєї вершини європейський театр доби Відродження. Театр Шекспіра не тільки був підсумком розвитку національного англійського театру, але певною мірою підсумовував досягнення усієї попередньої драматургічної культури давнини і нового часу. Одночасно творчість Шекспіра відкривала перспективи для подальшого розвитку театру й драми на шляху соціально-філософського осмислення життя і глибокого розкриття внутрішнього світу людини.
Нестримна радість життя, уславлення здорової, сильної, відважної людини з яскравими емоціями та сміливими думками – такі риси притаманні першим п’єсам Шекспіра (комедії „Приборкання непокірної”, „Сон літньої ночі”, „Два веронці”, „Комедія помилок”, „Багато галасу даремно”, „Дванадцята ніч”). У них виражена важлива ренесансна думка: про людину судять не з одягу і звання, а з її розуму, відваги, благородства. Перша велика трагедія Шекспіра – „Ромео і Джульєта”, потім „Юлій Цезар”, „Гамлет”, „Король Лір”, „Макбет”, „Отелло”. Багато людських пристрастей, злети і падіння зобразив великий драматург: нестерпний тягар душі принца Датського, тяжкі страждання обманутої довіри в Отелло, розчарування короля Ліра, муки сумління Макбета. Характери людей та обставини, в яких вони діють, зображені Шекспіром у всій складності і глибині, у русі, розвитку, змінах. Вони – творіння великого пророчого митця, який знав, наскільки багатоманітне життя54.
Творчість Шекспіра просякнута справжнім гуманізмом, але гуманізмом трагічним. Це усвідомлення трагедії кожної окремої людини у суспільстві, усвідомлення напруги тієї боротьби, яку людина веде з жорстоким суспільством, боротьби майже безнадійної, але все ж таки необхідної.
Головна риса трагедій Шекспіра („Гамлет”, „Король Лір”, „Макбет” та ін.) – у зіткненні реального й ідеального. Тут можна бачити, як ренесансний синтез трансформується в антагонізм. Особливістю пізнього гуманізму є його амбівалентність. Вона виявляється і в характері багатьох персонажів Шекспіра. Найяскравіше це виявилося у характері Гамлета. Він і слабкий, і сильний, і дієвий, і бездієвий герой. Але не тільки він містить у своєму характері різні можливості. Хто такий Лір – деспот чи шляхетна людина? А Отелло – дикун, що ледве прикриває свою примітивність подобою цивілізованої людини чи шляхетний гуманіст? Інші персонажі шекспірівських трагедій також ставлять перед нами подібні дилеми55.
У творчості Шекспіра виявлені характерні особливості літератури й драми Пізнього Відродження – сполучення різнорідних жанрових елементів. Це славнозвісне змішування трагічного й комічного досягає найбільшої гостроти у трагедіях „Гамлет” і „Король Лір”. У „Гамлеті”, наприклад, сполучені твереза життєва правда і фантастичний образ із потойбічного світу56.
Для пізнього гуманізму в цілому було характерним посилення безпосередньо життєвого змісту драматургії. Стиль шекспірівських п’єс свідчить, що зникає значна доля риторичності. Виконання стає більш натуралістичним. У „Гамлеті” міститься теоретична платформа театрального мистецтва нового типу. Вустами самого героя заперечується стара риторично-декламаційна манера з її крайнощами й перебільшеннями. Гамлет засуджує акторів, котрі „рвуть пристрасть на шматки”. Він радить акторам: „рухайтеся відповідно до діалогів, говоріть, слідкуючи за рухами, з тим лише застереженням, щоб це не виходило за межі природного”57.