- •Культурологія
- •1. Методологічні основи дисципліни
- •Поняття “культура” вживається: - для характеристики певних історичних епох (первісна культура, антична культура, середньовічна культура і т. Ін.);
- •Завдання й запитання для самоконтролю
- •2. Культура на ранніх етапах розвитку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Антична культура
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •5. Культура в епоху середньовіччя
- •5.1. Загальна характеристика культури Середньовіч-чя
- •5.2. Культура Візантії
- •Запитання для самоконтролю
- •5. 3.Середньовічна культура Західної Європи (V – XV ст.)
- •Запитання для самоконтролю
- •5.4. Культура Київської Русі
- •Заитання для самоконтролю
- •6. Культура епохи відродження й реформації
- •6.1. Визначення і хронологічні межі епохи Відрод-ження й Реформації
- •6.1.1. Світоглядні основи доби Відродження. Ренесансний гуманізм, його еволюція й характерні ознаки
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.2. Соціально-економічні й духовні перетворення в Європі XIV–XVI ст.
- •6.2.1. Християнський антропоцентризм
- •6.3. Італійське Відродження
- •6.3.3. Гуманізм італійського Відродження
- •Філософія італійського Відродження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.4.1. Образотворче мистецтво італійського Відрод-ження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.5. Північне Відродження
- •6.5.1. Визначення терміну „Північне Відродження”
- •6.5.2. Гуманізм Північного Відродження
- •6.5.3. Відродження у Нідерландах
- •6.5.4. Відродження у Німеччині
- •6.5.5. Відродження у Франції
- •6.5.6. Відродження в Англії
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.6. Українське культурне піднесення (кінець XV – перша половина XVII ст.)
- •6.6.1. Освіта і культура
- •6.6.2. Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •6.6.3. Архітектура та образотворче мистецтво
- •6.6.4. Література і книгодрукування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.7. Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури
- •6.7.1. Передумови й початок реформаційного руху. Мартін Лютер
- •6.7.2. Основні соціальні, політичні й релігійні ідеї реформаційного руху
- •6.7.3. Контрреформація. Виникнення ордену єзуїтів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •7. Культура епохи абсолютизму і просвітництва
- •7.2.Стиль бароко у європейському мистецтві
- •7.3. Витоки та основні засади Просвітництва
- •7.4.Стильові і жанрові особливості мистецтва
- •8. Промислова революція XIX ст. Та її наслідки
- •8.1. Загальна характеристика розвитку країн Європи та Північної Америки у другий період нової історії
- •8.2. Неокласицизм − рушійна стильова форма художнього розвитку європейського мистецтва кінця XVIII – початку хіх ст.
- •8.2.1. Англія
- •8.2.2. Скандинавські країни
- •8.2.3. Росія
- •8.2.4. Україна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.3. Романтизм як одна з основних естетичних і світоглядних моделей XIX ст.
- •8.3.1. Основні принципи романтизму як ідейно-художнього напрямку
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.4. Реалізм – історично-конкретна форма художньої свідомості
- •8.4.1. Основні принципи реалістичного методу
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.5. Імпресіонізм та його сутність
- •8.5.1. Імпресіонізм – визначне явище у живописі та скульптурі
- •8.5.2. Імпресіонізм у музиці
- •8.5.3. Імпресіонізм і символізм у літературі
- •8.5.4. Постімпресіонізм
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •9. Культура хх – початку ххі ст.
- •9.1. Основні тенденції розвитку культури в хх ст.
- •9.2. Особливості культурного розвитку України в хх ст.
- •Словник термінів
- •Список літератури
6.7.3. Контрреформація. Виникнення ордену єзуїтів
З’ясувавши у загальних рисах стан, у якому перебувала католицька церква, папська влада зуміла організувати могутній опір. Католицька реакція на реформаційний рух отримала назву контрреформації. Головним знаряддям контрреформації стали орден єзуїтів та реорганізована інквізиція.
У цей самий час на історичній арені з’являється така постать, як Ігнатій Лойола. Він та кілька його сподвижників були рукоположені на священиків папою Павлом ІІІ. Згодом Лойола висловив побажання створити духовний орден, покликаний повернути католицькій церкві її блиск та велич. Папа римський прихильно поставився до цієї ідеї. Так утворився орден єзуїтів, або Товариство Ісуса − організація, яка мала виступити на захист католицького вчення. Єзуїти завзято проповідували проти єресей та хибних поглядів. Крім звичних чернечих обітниць, в устав нового Ордену була вміщена і четверта – присвятити своє життя постійному служінню Христу й папі, виконувати військову службу під знаменом хреста, служити тільки Ісусу та римському первосвященику, як Його земному наміснику; таким чином, тільки чинний папа та його наступники будуть керувати орденом у справах спасіння душі й поширення віри… .
Лойола створив зразкову організацію внутрішнього устрою ордену. Головним завданням Товариства Ісуса було виховання молоді, викладання у нижчих, середніх і вищих навчальних закладах. Благодійність, місіонерство та тлумачення богословських істин при цьому відходили на другий план. Оскільки папа римський силою обставин знаходився під загальним контролем, Лойола призначив незалежного від нього владику – „чорного папу”. Згідно з уставом, цей „чорний папа” міг цілком самостійно йти до поставленої цілі.
Орден єзуїтів продовжував існувати і після смерті Лойоли. Товариство Ісуса розвивалося й багатіло, накопичувало скарби в усіх частинах світу. Контрреформація перемогла в кількох європейських країнах: Південній Німеччині, Австрії, Польщі. Її перемога була ознаменована суворими гоніннями проти будь-якого прояву вільнодумства. Так, наприклад, у 1559 р. було вперше опубліковано „Індекс заборонених книг”, що підлягали знищенню.
Якщо на початку XVI ст. католицький Рим намагався виступити у розтерзаній Італії від імені усієї нації, і папська курія у цей час робила все можливе, щоб пов’язати зі своєю світською, державною політикою найвищі досягнення гуманістичної культури й класичного національного стилю, то у добу реформації, а згодом і контрреформації церковний і світський абсолютизм розпочинає послідовну боротьбу проти гуманістичної культури Відродження і класичного художнього стилю цієї доби.
Орден єзуїтів намагався засвоїти абстрактну форму studia humanitatis, пристосувати її до потреб своєї „культурної політики”.. Джордано Бруно висловлювався про єзуїтський, формалізований „гуманізм” у більш, ніж рішучих висловлюваннях. Він називав такий гуманізм попросту лайном83. Страта Джордано Бруно ніби зменшувала кінець італійського Відродження. Бруно пішов на вогнище тому, що для нього істина все ще не знаходилася поза людиною і не могла бути відокремленою від конкретної особистості84.