Управлінський облік

Мельянкова Людмила Василівна (613 к.10)

Мисків Любов Петрівна – семінари

Тема: Становлення, суть та принципи управлінського обліку

ПЛАН

1. Розвиток управлінського обліку

2. Складові частини управлінського обліку

3. Предмет, метод, мета та основні завдання управлінського обліку

4. Основні принципи та функції управлінського обліку

5. Види обліку, взаємозв’язок фінансового та управлінського обліку

Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає внутрішньогосподарський (управлінський) облік, як систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємства.

Взагалі система управлінського обліку займається підготовкою інформації про витрати, доходи та фінансові результати за центрами відповідальності для прийняття рішень планування, контролю і регулювання.

Виникнувши як облік витрат виробництва управлінський облік у своєму розвитку пройшов декілька етапів, які отримали умовні назви:

• Аналітичний (до 2ї Світової війни)

• Маржинальний (до 1975р.)

• Стратегічний (до теперішнього часу)

Складові частини управлінського обліку:

• Управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності – задовольняє інформаційні потреби щодо формування заготівельної вартості товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), в оптимальних розмірах товарно-виробничих запасів, вибору постачальника, тощо.

• Управлінський облік виробничої діяльності (центральна ланка) – складаються кошториси витрат виробничої собівартості, в тому числі кошторис загальновиробничих витрат, проводиться класифікація витрат виробництва, обираються методи розподілу загально-органічних витрат між виробництвами, центрами відповідальності та видами продукції. Кінцевий продукт, планування, облік та калькулювання виробничої собівартості продукції і кінцевий контроль виробничих витрат.

• Управлінський облік витрат на робочу силу – задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання)

• Управлінський облік інвестиційної діяльності і фінансування – задовольняє підприємство капіталом, забезпечує планування і аналіз фінансів

• Управлінський облік фінансово-збутової діяльності – задовольняє інформаційні потреби про ринки збуту продукції, ціну на продукцію, складається кошторис витрат на збут, проводиться аналіз виконання кошторису, визначається прибутковість виробництва і реалізації та рентабельність реалізованої продукції

• Управлінський облік організаційної діяльності – необхідний для задоволення інформаційних потреб менеджерів різних рівнів про витрати пов’язані з управлінням підприємства в цілому та за центрами відповідальності. Складаються кошториси адміністративних витрат і частково кошторис загальновиробничих витрат

Предметом управлінського обліку є сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством.

Об’єктами управлінського обліку виступають виробничі ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, господарські процеси)

Методом управлінського обліку виступає сукупність різних прийомів і способів за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. Включає такі елементи:

• Документація

• Інвентаризація

• Групування і узагальнення

• Контроль рахунків

• Планування

• Нормування

• Аналіз

• Контроль

Метою управлінського обліку є оптимізація витрат об’єктів в обліку підприємства і отримання максимального рівня рентабельності або норми прибутку. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

• Впровадження науково обґрунтованих нормативів витрат виробництва

• Визначення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць

• Необхідно вести облік витрат за центрами відповідальності

• Вибір методів складання кошторисів витрат та звітних калькуляцій

• Аналіз відхилень

• Визначення собівартості, рентабельності, і норми прибутку

• Розробка і впровадження заходів щодо оптимізації витрат

• Автоматизація обліку і аналізу витрат

Функції управлінського обліку:

• Контрольна – забезпечується здійсненням оперативного контролю та оцінювання виконання виробничих завдань і досягнення запланованих показників

• Інформаційна – реалізується шляхом забезпечення керівників структурних підрозділів і підприємства необхідною інформацією для здійснення планування, контролю і всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень

• Прогнозна – полягає в розробці планів виробництва і розвитку підприємства з урахуванням фактичних результатів діяльності.

Успішна реалізацій функцій управлінського обліку забезпечується дотриманням таких принципів:

• Безперервності діяльності підприємства – базується на розробці планів розвитку підприємства з врахуванням того, що підприємство буде працювати в майбутньому не маючи намірів ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність

• Періодичності – реалізація цього принципу забезпечується запровадженням на підприємстві належної системи документообороту

• Комплексності – дотримується шляхом разової фіксації господарських операцій та їх результатів в облікових документах і в наступному використанні цієї інформації в системі як управлінського так і фінансового обліку

• Повноти і аналітичності інформації – полягає в тому, що інформація яка надходить з первинних підрозділів до бухгалтерії та до менеджера повинна бути деталізована настільки, щоб на її основі можна було провести необхідний аналіз і прийняти оперативне управлінське рішення.

• Оцінювання результатів діяльності структурних підрозділів підприємства – полягає в тому, що фінансовий результат підприємства не завжди є відображення ситуації в кожному структурному підрозділі підприємства. Проте існування неефективних і збиткових підрозділів може бути виправдане з позиції вигоди від їх роботи для підприємства в цілому а також забезпечення зайнятості працівників і збереження трудового потенціалу суб’єкта господарювання.

• Принцип бюджетного методу управління витратами – використовується переважно на великих підприємствах як інструмент планування, контролю та аналізу в системі управлінського обліку.

Тема: класифікація витрат

ПЛАН

1. Принципи та напрямки класифікації витрат

2. Класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансового результату

3. Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень і контролю їх виконання

Витрати – використані в процесі виробництва матеріальні трудові та інші ресурси на виготовлення нового продукту. Грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартість

Згідно П(С)БО 16 витрати звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони здійснюють. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду в якому вони були здійснені

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами

Витратами не визнаються:

• Попередня (авансова) оплата запасів робіт та послуг

• Погашення одержаних позик

• Зменшення активів і збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам витрат П(С)БО 16

• Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(С)БО

Витрати поділяють на групи:

• Операційні – основна діяльність підприємства

• Фінансові – пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства

• Витрати від участі в капіталі

• Інші витрати

• Надзвичайні витрати

Класифікація витрат – спосіб розподілу витрат по групах таким чином, щоб вони узагальнювали інформацію в корисній для управління формі. Метою класифікації витрат є створення впорядкованої структури (структури витрат підприємства). В основу принципів класифікації витрат покладено 3 основних підходи:

• Калькулювання витрат, при чому основна увага надається обчисленню собівартості продукції, що випускається і розподілу витрат між вартістю реалізованої продукції та вартістю товарно-матеріальних запасів (ТМЗ). Цей підхід дозволяє задовольнити як зовнішні так і внутрішні потреби у складанні звітності одержувати оцінку вартості запасів та визначати прибуток

• Задоволення вимог, пов’язаних з прийняттям рішення

• Облік відповідальності за якого основна увага надається інформації з формуванням витрат і доходів по кожному центру відповідальності

Класифікація витрат залежно від управлінських завдань

Завдання управлінського обліку	Групування витрат
Розрахунок собівартості продукції, оцінка запасів та визначення фінансового результату	Вхідні (невичерпані) і вихідні (вичерпані), прямі і непрямі, основні і накладні, витрати на продукцію, витрати періоду
Прийняття рішень і планування	Релевантні і не релевантні, постійні і змінні, дійсні і можливі (альтернативні), середні і маржинальні, планові і непланові
Контроль виконання завдань	Контрольовані (регульовані), і неконтрольовані витрати

В Україні нормативними документами, якими регламентується склад витрат виробництва та їх класифікація є П(С)БО 16 та «методичні рекомендації» з собівартості продукції

Традиційна класифікація витрат у вітчизняному виробничому обліку

Ознака	Витрати
За місцем виникнення витрат	Витрати виробництва, цеху, ділянки, відділу
За видами продукції і послуг	Витрати на вироби, групи виробів, одноразові замовлення, витрати на валову, товарну та реалізовану продукцію
За видами витрат (за економічним змістом)	За економічними елементами, за статтями калькуляції
За способом перенесення на собівартість продукції	Прямі і непрямі
За відношенням до собівартості продукції	Витрати на продукцію та витрати періоду
За залежністю від обсягу виробництва	Змінні та постійні
За календарними періодами	Поточні та одноразові
За доцільністю витрачання	Продуктивні та непродуктивні

Групування за видами витрат призначені для визначення складу собівартості продукції у зв’язку з цим. Елементи витрат за своїм економічним змістом є однорідними і включають:

• Матеріальні витрати

• Витрати на оплату праці

• Витрати на соціальні відрахування

• Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

• Інші операційні витрати

Елементи витрат у плані рахунків обліковуються на рахунках 8го класу

Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє встановити напрямки та цільове призначення окремих видів витрат, обчислити їх у розрізі структурних підрозділів, визначити їх залежність від підрозділів. Це групування об’єктивніше ніж групування за елементами відображає витрати за їх роллю в процесі виробництва.

Орієнтовний перелік статей калькуляції:

• Сировина та матеріали

• Напівфабрикати власного виробництва

• Паливо і енергія на технологічні потреби

• Додаткова заробітна плата

• Відрахування єдиного соціального внеску

• Витрати, пов’язані з засвоєнням виробництва продукції

• Відшкодування зносу

• Витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання

• Цехові та інші загальновиробничі витрати

• Втрати внаслідок технічно-неминучого браку

• Інші виробничі витрати

Сума цих витрат формує виробничу собівартість продукції.

Під вхідними (невичерпаними) ресурсами розуміють ресурси, що придбані в процесі поточної діяльності, капіталізовані у вигляді запасів в активі балансу та повинні принести дохід у майбутньому

Вихідні (вичерпані, спожиті) витрати – ресурси, які в процесі поточної діяльності повністю використані для одержання доходу і не мають перспективи подальшого використання ці витрати формують собівартість продукції і відображаються в звіті про фінансові результати. Вхідні витрати характеризують процес придбання ресурсів, а вихідні – процес їх використання.

В залежності від способу піднесення на об’єкт витрат витрати поділяють на прямі і непрямі.

Прямі витрати – які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом, тобто вибору ефективного шляху.

Непрямі витрати – витрати, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

Щодо технологічного процесу витрати поділяються на основні та накладні.

Основні витрати – сукупність прямих витрат на виробництво продукції до яких відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Накладні витрати складаються з виробничих і невиробничих.

Виробничі накладні витрати (загально-виробничі витрати) – витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням та управлінням виробничим процесом, які не можуть бути піднесені до конкретних виробів економічно можливим шляхом. Наприклад: витрати на утримання та ремонт устаткування і виробничого приміщення, амортизація основних засобів, орендна плата та інше.

Прямі витрати на оплату праці разом з виробничими накладними витратами становлять компенсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини для перетворення її в готовий продукт.

Невиробничі накладні витрати пов’язані з функціями управління, збуту, досліджень та розробок нових видів продукції. В Україні виділені 3 статті:

• Адміністративні витрати

• Витрати на збут

• Операційні витрати

Вищеназвані витрати не включаються до собівартості продукції, а відшкодовуються за рахунок фінансового результату того періоду в якому виникли.

Для оцінки реалізованої продукції або запасів виробництва розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію (виробничі витрати) – витрати пов’язані з закупкою товару або виробництвом продукції для реалізації, тобто безпосередньо пов’язані і створенням додаткової вартості.

Витрати періоду (невиробничі, операційні та витрати діяльності) – витрати, пов’язані з функціями управління, збуту організацією діяльності підприємства (витрати на рекламу, дослідження, утримання соціальної сфери). Ці витрати не включаються до собівартості продукції або запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони відбулися. Віднесення одних тих самих витрат до різних класифікаційних груп докорінно впливає на методику їх обліку та на формування фінансового результату від реалізації продукції.

Процес прийняття управлінських рішень передбачає порівняння між собою декількох альтернативних варіантів з метою вибору серед них найкращого.

З метою прийняття управлінських рішень витрати класифікують на релевантні та не релевантні.

Релевантні (залежні) – витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення, як правило це майбутні витрати.

Не релевантні (незалежні) – витрати, які не можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення

Основне правило, яким керуються при прийнятті рішення полягає в тому, що вибираючи альтернативне рішення слід віддати перевагу такому, яке дасть можливість отримати дохід, що перевищить релевантні витрати

У прийнятті управлінських рішень до уваги беруть також дійсні (реальні) та можливі (альтернативні) витрати.

Дійсні витрати – реальні витрати, які здійснені на підприємстві і знайшли своє вартісне відображення в системі бухгалтерських записів та первинних документів

Можливі (альтернативні) витрати використовуються виключно з метою прийняття управлінських рішень, не потребують грошових витрат і є оцінкою витрат, які втрачаються або набуваються якщо вибір одного варіанта дії вимагає відмови від альтернативного.

Можливі витрати завжди є релевантними і становлять майбутню втрачену вигоду від прийняття конкретного рішення

Для визначення собівартості одиниці продукції розрізняють середні та маржинальні (граничні) витрати, при цьому середні – витрати на виготовлення середньозваженої одиниці продукції, які розраховуються діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції.

Маржинальні витрати – додаткові витрати, що виникають при виготовлені додаткової одиниці продукції і розраховуються як різниця між собівартістю наступної одиниці продукції та її попередньої одиниці

Завдання 1.