Кадровое деловодство / dilovodstvo_II

просякнута розчином, у який входять парафін, бджолиний віск, вазелінова олія.

Ротоплівка має «шовківку», що просочена розчином на основі желатинової чи колоїдної маси. Тиражостійкість восківки 200-300 екземплярів, ротоплівки – 10001500 екземплярів.

Ротоплівка призначена для виготовлення трафаретних друкованих форм рукописним чи машинописним способом, складається з матеріалу для форми

(восківки), захисного аркуша, копіювального паперу одноразового використання й аркуша картону, розмітки для друкування документів форматів А4 – А6, а також сітки – вказівника рядків. Вона дозволяє здійснювати коригування під час використання спеціального лаку.

Електронно-іскрове копіювання включає в себе виготовлення форм трафаретного (ротаторного) друкування на електронно-іскрових апаратах із чорно-

білих штрихових оригіналів, що виконані олівцем, чорнилами, тушшю,

машинописним чи типографським способами.

Виробнича площа для організації робочого місця повинна складати не менше

7 м2.

Трафаретне (ротаторне) друкування включає в себе тиражне розмножування графічних, цифрових і текстових матеріалів на автоматичних ротаторах.

Виробнича площа для організації робочого місця повинна складати не менше

6 м2.

Друкування тиражу на автоматичних ротаторах включає в себе спостереження і регулювання режиму роботи апарату (самонакладу і паперопровідної системи),

контроль якості продукції.

Гектографічне друкування

У гектографічному методі друкування, який називали також спиртовим

друкуванням, використовують зволоження друкованої форми спиртовим розчином,

що розчиняє фарбник елементів зображення і переносить його на відбиток. Для виготовлення друкованої форми цим методом застосовують спеціальний гектографічний копіювальний папір, стрічки чи чорнила. Зображення на гектографічній друкованій формі повинно бути дзеркальним.

21

Апарати для гектографічного (спиртового) друкування називаються

гектографами. У гектографі аркуш паперу, зволожений спиртовим розчином, за допомогою валиків притискається до друкованої форми з дзеркальним відображенням. Розчинені ділянки переносяться на відбиток. Регулюючи ступінь зволоження і тиску під час друкування, можна отримати відбитки з різною інтенсивністю фарбування зображення. Для виготовлення друкованої форми застосовували прокрейдований папір, а для відбитків – звичайний. У багатьох випадках друкованою формою слугує оригінал документа, на зворотний бік якого за допомогою гектографічного копіювального паперу нанесено дзеркальне зображення документа.

За характером поверхні основних робочих органів, що створюють тиск під час друкування, гектографи поділяються на плоскодрукуючі і ротаційні. Розрізняють гектографи з ручним і автоматичним подаванням паперу (за допомогою самонакладання), з ручним і електричним приводами. Спеціальні конструкції гектографів забезпечують вибіркове друкування окремих ділянок друкованої форми.

Основною перевагою застосування гектографів є простота виготовлення друкованої форми, для розмножування текстових матеріалів застосовують машинописний метод з друкуванням дзеркального зображення форми на зворотному боці оригіналу.

Для розмножування графіків, креслень та інших матеріалів форми виготовляються ручним способом з використанням гектографічного копіювального паперу чи чорнил. Застосування термокопіювальних апаратів і паперу дозволяє виготовити друковану гектографічну форму з будь-якого оригіналу за кілька секунд.

Ці апарати відрізняють простота будови й обслуговування, низька вартість, швидкий процес виготовлення тиражу, можливість отримання різнокольорового зображення на відбитку за один цикл друкування (для виготовлення різнокольорової друкованої форми використовують копіювальний папір кількох кольорів), можливість вибіркового друкування даних з друкованої форми.

Недоліки гектографів: відбитки швидко вицвітають на світлі, фарба на відбитку легко розчиняється в воді, з відбитків важко виготовити копію.

22

Гектографи можна ефективно використовувати для розмножування різних інформаційних матеріалів безпосередньо персоналом бібліотек і інформаційних закладів.

Для гектографічного друкування використовується прокрейдований,

картографічний, креслярський прозорий, фотографічний та креслярський тушевий папір, калька, прозорі плівки. Виготовлення гектографічних друкованих форм здійснюється ручним, машинописним чи термографічним способом з використанням гектографічного копіювального паперу, гектографічного олівця,

гектографічних чорнил чи термогектографічного копіювального паперу.

Для створення друкуючих елементів на формі основним матеріалом є гектографічний папір, що складається з паперової підкладки, на яку нанесено шар гектографічної копіювальної маси і захисний шар.

Використовується папір червоного, зеленого, фіолетового кольорів. Друковані форми, що створені за допомогою вітчизняного гектографічного паперу,

витримують тираж 50-100 відбитків.

Гектографічний папір забезпечує отримання яскравих і насичених відбитків,

єдиним недоліком є те, що при викреслюванні друкованої форми площа гектографічного паперу використовувалася не більше, ніж на 30%.

Гектографічний копіювальний папір призначено для виготовлення одночи різнокольорових гектографічних друкованих форм рукописним чи машинним способом на гектографічному форменому папері і подальшого отримання з них в один прогін різнокольорових відбитків на гектографічних апаратах. Він випускається фіолетового, червоного, зеленого і коричневого кольорів розмірами

210 х 300 і 300 х 420 мм.

Гектографічні чорнила застосовуються для створення друкуючих елементів на формі.

На ділянці гектографічного друкування відбувається розмножування графічних, цифрових, текстових матеріалів на автоматичних гектографічних апаратах. Продуктивна площа організації робочого місця оператора повинна складати не менше 10 м2.

23

Процес ксерокопіювання

Честер Карлсон 22 жовтня 1938 року отримав перший у світі ксерографічний відбиток і тим самим відкрив нову еру – ксерографії.

Сьогодні принципи ксерографії лежать в основі створення всіх апаратів, які ми називаємо ксерокопіювальними апаратами, телефаксами та лазерними принтерами,

тобто всіх тих різноманітних розмножувальних пристроїв, які складають основу

«настільних» друкарень.

Під час ксерокопіювання фарба наноситься на папір у вигляді найдрібнішого сухого порошку – тонера, на відміну від традиційної поліграфії, де використовуються рідинні фарби.

Будова ксерокопіювального апарата доволі складна. Головна деталь ксерокопіювального апарата – барабан, що обертається. На ньому по всій поверхні рівномірно тонким шаром нанесено спеціальне світлочутливе напівпровідникове покриття, головною особливістю якого є залежність зміни властивостей від рівня впливу світлової енергії. Чим більша освітленість, тим вища провідність. Раніше це був тонкий шар селену, зараз використовують багатошарові напівпровідникові покриття. У всіх випадках електричні характеристики напівпровідникового шару повинні лінійно змінюватися залежно від рівня його освітленості.

На початку процесу ксерокопіювання на світлочутливому шарі створюють електричний первинний заряд за допомогою джерела постійної напруги. У

ксерокопіювальних апаратах застосовують два способи нанесення на світлочутливий барабан первинного заряду: за допомогою ролика первинного заряду чи дротяного коронатора. Метод нанесення первинного заряду роликом вважається екологічно чистим та менш енергоємним, тому що в цьому випадку озон виділяється в такій кількості, як у разі використання коронатора. Потім джерело постійної напруги відмикається та барабан з напівпровідниковим покриттям перетворюється в еквівалент циліндричної батареї заряджених елементарних конденсаторів, розміщених паралельно один до одного та не пов’язаних між собою.

Наступний етап – сканування оригіналу та створення на поверхні барабана

“прихованого” зображення. Цей процес аналогічний створенню “прихованого”

24

зображення в фотографії з тією лише різницею, що при фотографуванні відбувається хімічний процес зміни засвічуваного світлочутливого шару, а при ксерокопіюванні – електричний. У разі потрапляння світла на окремі ділянки світлочутливого шару (елементарні конденсатори, з яких і складається цей шар)

мініатюрні конденсатори розряджаються настільки, наскільки довго і сильно їх освітлюють відбитим від оригіналу світлом. Час засвічування залежить від швидкості сканування та однаковий для всіх ділянок барабана, що обертається, а

освітленість – від того, що зображено на оригіналі: від світлих ділянок відбивається більше світла, а від темних – менше.

Після закінчення сканування починається процес «проявлення прихованого зображення». Він полягає в тому, що барабан, який обертається, торкається до фарбуючого порошку, в якому попередньо створюється заряд протилежного знака:

якщо, наприклад, на барабані мінус, то в порошку створюється плюс. На барабані з’являються світлі, темні та тоновані ділянки, тобто зображення.

Чорний тонер є однокомпонентним та складається з магнітного матеріалу й смоли. Цей тонер має властивості ізолятора та заряджається позитивно за рахунок тертя.

Розглянемо процес друкування. Барабан продовжує обертатися і торкається паперу. На папері попередньо створюється електростатичний заряд, причому достатньо сильний та протилежний за знаком до порошку. З тильної сторони копіювального паперу подається від’ємний заряд, завдяки чому тонер переноситься з поверхні фоточутливого барабана на папір. Заряд на папір переноситься за допомогою ролика заряду перенесення. Створене порошком зображення нагрівають спеціальним нагрівачем (ф’юзером) до такої температури (170 – 220°С), за якої порошок запікається на папері.

Далі світлочутлива поверхня рухається через пристрій, який зчищає з неї залишки тонера, і цикл копіювання повторюється.

Світлочутлива поверхня конструктивно реалізується у вигляді циліндра

(барабана) чи неперервної плівки (майстер-плівки, майстер-юніт).

Магнітний вал конструктивно реалізується у вигляді картриджа чи девелопер-

25

станції. Основним вузлом зчищального пристрою є ніж (ракель).

У деяких копіювальних апаратах малого класу циліндр, магнітний вал реалізовано у вигляді єдиного вузла – картриджа. Ресурс цих комплектуючих коливається від 3 до 25 тисяч копій в апаратах малої продуктивності, до 60-100

тисяч копій в апаратах середньої продуктивності та до 300-600 тисяч копій у професійних апаратах великої продуктивності.

Вартість витратних комплектуючих достатньо висока і залежить від класу ксерокопіювального апарату, їхня сумарна вартість може сягнути 15-35% від вартості копіювального апарата мінімальної комплектації.

Основним витратним матеріалом для копіювальних апаратів є тонер. У

сучасних копіювальних апаратах застосовується тонер у вигляді порошку, що характеризується електростатичними та магнітними властивостями, а в т.зв.

двокомпонентних копіювальних апаратах лише електростатичними властивостями.

Іншим компонентом у таких апаратах є девелопер, який характеризується магнітними та електростатичними властивостями. Девелопер, забезпечуючи перенесення тонера на циліндр, не витрачається, але в результаті багатократного використання втрачає електростатичні властивості. У конкретному копіювальному апараті слід використовувати тонер та девелопер лише відповідного типу, які призначені для цього апарата. Норма заправки тонером – від 100 г до 1,5 кг, що достатньо на 2000-3000 копій. У деяких сучасних копіювальних апаратах великої продуктивності однієї заправки вистачає на 150-300 тисяч копій.

У копіювальних апаратах середньої та великої продуктивності може застосовуватися ще один витратний матеріал – силіконова олія, яка використовується для очищення тефлонового вала в печі. Фірми-виробники наполягають на застосуванні силіконової олії власного виробництва. Але практично в усіх випадках цей продукт багатьох фірм є взаємозамінним. Норма заправки силіконовою олією – 0,5-1 літра, чого достатньо на 30-50 тисяч копій.

До основних характеристик копіювального апарата належать максимальний формат оригіналів, продуктивність, діапазон масштабування, можливість двостороннього копіювання без участі оператора, наявність автоматичного

26

подавання паперу, можливість впорядкування копій.

Найбільш поширеними є копіювальні апарати форматів А4 (297 х 210 мм) та А3 (420 х 297 мм). Продуктивність 10-13 копій за хвилину характерна для копіювальних апаратів з малою продуктивністю, 15-30 копій за хвилину – з

середньою продуктивністю, 40-80 копій за хвилину – з великою продуктивністю.

Портативні копіювальні апарати мають продуктивність 5-8 копій за хвилину.

У сучасних копіювальних апаратах за рахунок масштабування можна досягти

2-кратного збільшення чи зменшення копій відносно оригіналу (50-200%).

Автоматичне подавання оригіналу на скляний стіл здійснюється за допомогою так званих режимів АВГ чи КВГ. Останній, на відміну від АВГ, забезпечує не лише подавання оригіналу, але при необхідності перевертає оригінал для копіювання іншим боком. Двостороннє копіювання забезпечує дуплекс. На його вхід з виходу печі потрапляє одностороння копія, яку дуплекс перевертає та транспортує на вхід копіювального апарата, після чого починається копіювання іншого боку листа.

Наявність дуплексу та КВР дозволяє виготовляти двосторонню копію з двостороннього оригіналу без участі оператора.

Впорядкування копій забезпечує сортувальник, в якому копії автоматично розкладаються за позиціями (поличками). Копіювальні апарати середньої продуктивності можуть комплектуватися сортувальниками на 10-15 позицій,

апарати великої продуктивності – на 15-20 позицій. Копіювальні апарати великої продуктивності можуть також комплектуватися пристроями брошурування та пакування копій.

Суттєвою характеристикою копіювального апарата є його габарити та вага.

Мінімальні габарити та вагу мають персональні копіювальні апарати (410х370х110, 10 кг). Копіювальні апарати великої продуктивності реалізуються у вигляді стаціонарного варіанта й займають площу до 2-3 м2, а їхня вага може досягати більше 200 кг.

Важливою характеристикою копіювального апарата при його виборі є рекомендована фірмою-виробником кількість копій, що виготовляються за один день та за один місяць. Для персональних копіювальних апаратів ці значення

27

складають відповідно 10-15 та 200-300 копій, а для копіювальних апаратів великої продуктивності – 2-5 тисяч та 30-80 тисяч копій. Ці значення не є догмою, але їх бажано дотримуватися. Особливо це важливо в період гарантійного обслуговування.

З економічної точки зору, важливим при виборі копіювального апарата є його вартість, а також вартість витратних матеріалів, комплектуючих та сервісного обслуговування.

Найбільшими в світі виробниками копіювальних апаратів є фірми Xerox,

Саnon, Sharр, Ricoh.

Контрольні запитання

1.Які ви знаєте копіювальні та розмножувальні засоби?

2.Дайте визначення поняття «електрофотографія».

3.Назвіть операції електрографічного процесу.

4.З якою метою класифікують електрографічні апарати?

5.Які пристрої електрографічних апаратів ви знаєте?

6.Охарактеризуйте поняття «діазографія».

7.Дайте визначення поняття «фотонабирання».

8.Дайте визначення поняття «офсетний друк».

9.Дайте визначення поняття «трафаретний друк».

10.Охарактеризуйте будову копіювального апарата.

1.3Засоби опрацювання, зберігання, пошуку та транспортування документів

План:

—засоби опрацювання документів;

—засоби зберігання і пошуку документів;

—засоби транспортування документів.

Засоби опрацювання документів призначені для механізації й автоматизації процесів діловодства. До них належить таке обладнання:

ламінатори;

адресувальні і маркувальні засоби;

28

конвертозаклеюючі і конверторозкриваючі машини, дироколи, зшивачі документів;

агрегувальні машини;

машини й обладнання для знищення документів.

Такі засоби опрацювання документів, як фальцювальні, аркушепідбиральні,

різальні, скріпляючі та склеюючі машини і пристрої, використовують як палітурно-

брошурувальне обладнання в процесах оперативного розмножування документів.

Ламінування – процес нанесення захисних покриттів на документи.

Ламінатори – пристрої, що слугують для нанесення захисних покриттів на документи.

Мета ламінування – захист документів від впливу зовнішнього середовища при їх інтенсивній експлуатації (наприклад, креслень у виробничих умовах чи географічних карт в експедиції тощо). Зараз ламінується значна кількість документів: свідоцтва про народження, шлюб, спадок тощо.

Захист відбувається наклеюванням на поверхню документа прозорої плівки чи термічним скріпленням її з поверхнею документа. Плівка, що покриває документ,

зберігає можливість читання і значно підвищує його міцність та стійкість.

Адресувальні машини і пристрої слугують для нанесення адрес постійних кореспондентів при листуванні, механізованого чи автоматизованого друкування окремих типових текстів, що багаторазово повторюються – фраз чи абзаців,

етикеток, заповнення нарядів тощо.

Маркувальні машини застосовують для нанесення на поштову кореспонденцію, що відправляється, найменування відправника, адреси, вартості оплати поштового відправлення, його порядкового номера та дати.

Маркувальна машина містить друкуючий механізм і два лічильники, один з яких підраховує кількість поштових відправлень, інший – їх загальну вартість.

Маркувальні машини випускають з ручним та електричним приводами, а також комбіновані. Для нанесення цифр на документи застосовуються нумератори.

29