Кадровое деловодство / dilovodstvo_II

електризація (заряджання) електрофотографічного шару;

експонування;

проявлення прихованого електростатичного зображення на електрографічному шарі;

перенесення проявленого зображення на сприймаючий матеріал копії;

закріплення зображення копії;

очищення шару для повторного використання.

Застосування способу з перенесенням зображення дозволяє використовувати один і той самий електрофотографічний шар для багаторазового повторення циклу виготовлення копій.

В електрофотографії застосовуються сухі, рідинні та аерозольні способи проявлення. У копіювальній апаратурі найбільшого поширення отримали перші два способи.

Серед способів сухого проявлення найбільш широко використовується каскадне проявлення, проявлення магнітною чи хутряною щіткою.

Електрофотографічні копіювальні апарати, які призначені для виготовлення копій з книжкового чи аркушевого оригіналу, друкованих форм чи збільшених копій з мікрофільму, за способом виконання електрофотографічного процесу, можуть бути поділені на дві великі групи:

апарати з проміжним носієм зображення (селеновий шар);

апарати з безпосереднім записом зображення на електрофотографічному шарі (окис цинку).

У першій групі залежно від того, на що нанесено селеновий шар (на пластину чи барабан), розрізняють плоскісні і ротаційні апарати.

Усі вітчизняні електрофотографічні апарати поділяють на три групи:

ЕП – електрофотографічні плоскісні апарати з селеновою пластиною;

ЕР – електрофотографічні ротаційні апарати з проміжним носієм у вигляді циліндра;

ЕН – електрофотографічні апарати з безпосереднім копіюванням на носій зображення.

11

Кожна група поділяється на класи за розміром чи форматом отриманої копії.

Для плоскісних апаратів класи були визначені за форматом отриманої копії. Для ротаційних апаратів клас визначався максимальною шириною копій.

Індекс апарату певного класу утворюється з літер групи апаратури, цифр класу всередині групи і буквених індексів, які означають: К – копіювання без змін масштабу, М – копіювання з мікрофільму, Р – зміна масштабу, Л – виготовлення копій на папері.

Незалежно від призначення і конструкції всі електрофотографічні апарати мають пристрої для здійснення основних операцій електрофотографічного процесу:

утримувач оригіналу;

пристрій для зарядження електрофотографічного шару;

пристрій для експонування оригіналу (зі зміною чи без зміни масштабу);

пристрій для проявлення прихованого зображення;

пристрій для перенесення зображення з електрофотографічного шару на матеріал копії;

пристрій для закріплення зображення;

пристрій для очищення селенових шарів.

Більшість плоскісних апаратів включають самостійні складові для здійснення наступних операцій: зарядження і перенесення, експонування, проявлення,

закріплення.

В електрофотографічних апаратах з пристроями проявки магнітним пензлем застосовувалися шари на основі триселеніда миш’яку.

Переваги використання цих шарів полягають у стабільності їх параметрів при тривалій безперебійній роботі в повному електрофотографічному циклі копіювання,

високій тиражостійкості, нескладності профілактичного обслуговування.

Електрофотографічні проявники для отримання копій за схемою “позитив – негатив” призначені для проявлення сухим способом прихованих електростатичних зображень, що формуються на селенових шарах багаторазового використання. Вони складаються з порошку, що проявлявся (пігменту) і носія у вигляді скляних кульок,

покритих спеціальною плівкою.

12

Організація робочого місця при електрографічних роботах

Для більшості типів копіювально-розмножувального обладнання під час розрахунку вироблення продукції універсальною одиницею вимірювання є копія формату А-4.

Виготовлення копій на непрозорій основі включає в себе такі операції:

встановлення оригіналу, встановлення масштабу знімання і наведення на різкість,

заряджання селенової пластини, експонування, проявлення, перегляд і коригування зображення на селеновій пластині, перенесення і закріплення зображення.

Виготовлення офсетних друкованих форм (на алюмінієвій фользі,

гідрофільному папері) і проміжних копій (на прозорому папері, пластиковій плівці)

включає в себе такі операції: встановлення оригіналу, встановлення масштабу знімання і наведення на різкість, заряджання селенової пластини, експонування,

проявлення, перегляд і коригування зображення на селеновій пластині, перенесення зображення з пластини на приймальний матеріал, закріплення зображення.

Виготовлення копій з мікрофільмів і апертурних карт включає в себе такі операції: заправлення касети в апарат, докладне копіювання з регулюванням освітлення і пристроїв проявлення закріплення, спостереження і регулювання процесу копіювання.

Виготовлення копій з аркушевих оригіналів складається з кількох операцій:

подавання оригіналів в апарат, вилучення використаних оригіналів, спостереження і регулювання процесу копіювання.

Діазографія. Фотокопіювання

Діазографія об’єднує комплекс методів і засобів копіювання на основі використання світлочутливих властивостей діазосполук (сполук на основі двоокису азоту).

У діазографічних способах копіювання, які ще називають діазотипними,

діазокопіювальними чи світлокопіювальними, використовують спеціальні світлочутливі діазосполуки.

На отриманій копії світлим ділянкам оригіналу відповідають світлі ділянки копії і навпаки, тобто в разі копіювання позитивного оригіналу, отримують

13

позитивну копію, а при копіюванні негативного оригіналу – негативну.

Діазоматеріали опрацьовують у незатемнених приміщеннях. Процес копіювання протікає дуже швидко. Швидкість переміщення паперу чи плівки сягає кількох метрів за хвилину.

Більшість видів діазопаперу і діазоплівок характеризуються досить низькою чутливістю, і тому діазоматеріали застосовують в основному для копіювання.

Для виготовлення контактних копій на діазоматеріалах застосовуються діазографічні апарати різних конструкцій. Це світлокопіювальні апарати і діазодублікати. Проекційний спосіб копіювання на діазоматеріали застосовується в спеціальних фотозбільшувальних чи читально-копіювальних апаратах.

Застосовують такі світлокопіювальні апарати:

світлокопіювальні настільні сухого способу проявлення;

світлокопіювальні настільні вологого способу проявлення;

світлокопіювальні проекційні;

апарати для опрацювання світлокопій.

За матеріалом основ і оптичної щільності діазошару діазоматеріали

поділяються на дві групи:

діазопапір для виготовлення робочих копій (на паперовій основі різної щільності);

діазокальки і діазоплівки для виготовлення дублікатів і проміжних оригіналів (на світлопроникаючій паперовій та плівочній основі).

Діазопапір випускається одно- і двокомпонентний різних кольорів. До контрастності і різкості ставляться підвищені вимоги. Діазокальки і діазоплівки призначені для внесення змін у креслення і виготовлення з них діазокопій.

Діазопапір призначений для виготовлення копій на світлокопіювальних апаратах із сухим аміачним проявленням (головним чином великоформатних креслень). Він випускається в рулонах і аркушах з одностороннім покриттям світлочутливим шаром, листовий папір може мати світлочутливий шар із двох боків.

Діазоплівка – це матова з одного боку ацетилцелюлозна плівка.

14

Вона призначена в основному для виготовлення дублікатів прозорих оригіналів. Дублікати використовують для багаторазового копіювання замість оригіналів, що підлягають тривалому зберіганню в архівах. Діазоплівка має таку ж чутливість, як і звичайний діазопапір, її використання дозволяє здійснювати корекцію зображення на дублікаті тушшю чи олівцем до і після копіювання,

замінювати фототехнічну плівку. Крім того, ця плівка може бути використана в фотонабиральних машинах.

Фотографія об’єднує комплекс методів і засобів, що забезпечують отримання зображення якогось об’єкта на матеріалі, покритому світлочутливим шаром.

Комплекс робіт з виготовлення фотокопій, тобто репродукцій з текстових чи інших оригіналів, часто називають «фоторепродукційними» роботами.

Фотографічну репродукцію широко застосовують також для виготовлення копій чи друкованих форм фотомеханічним способом.

Виготовляти фотокопії книг, журналів на звичайному фотопапері,

світлочутливий шар якого нанесено на щільну баритову підкладку, дуже незручно.

Готові фотокопії у процесі зберігання скручуються, їх не можна згинати,

зброшуровані копії книг або журналів значно товстіші, ніж оригінали. Для усунення цих недоліків доцільно застосувати спеціальний документний фотопапір із тонкою підкладкою.

Для фотокопій використовують також фотоплівки, реверсивні і фотостатні папери.

Основними перевагами фотокопіювання є: висока якість зображення (копії можуть бути виготовлені з напівтонових і кольорових оригіналів, а також змішаних оригіналів, що містять текст і напівтонові ілюстрації); використання простої апаратури (універсальних фотоапаратів і фотозбільшувачів).

Недоліками процесу фотокопіювання є:

висока вартість (використовується срібло);

займає багато часу;

вимагає застосування вологого процесу;

вимагає наявності темного приміщення.

15

Тому нині розроблено нові матеріали і методи копіювання, використання яких скорочує витрати часу на опрацювання фотоматеріалів, що забезпечує отримання більш дешевих копій при роботі в незатемнених приміщеннях.

Це досягається використанням фотоапаратів з пониженим вмістом срібла у світлочутливому шарі; вирівнюванням необхідності вилучення з світлочутливого шару срібла, що не прореагувало, і введення операції стабілізації; використанням процесів перенесення проявленого зображення за методом дифузії.

Тиражувальне розмножування матеріалів

Поряд із задачами копіювання документів часто виникає задача випуску різних матеріалів великими тиражами. Основною вимогою у цьому разі є швидкість випуску інформаційного видання. Для вирішення цього завдання розроблено комплексні методи оперативної підготовки рукопису до виготовлення друкованих форм тиражу.

Для оперативної підготовки матеріалу до видання широко використовують метод оригінал-макета, за допомогою якого ліквідується коректурний обмін між поліграфічною базою й видавництвом і з’являється можливість паралельної праці під час набирання тексту, заголовків й виготовлення ілюстрацій. Рукопис після наукового та літературного редагування піддається технічному редагуванню та розмічуванню, за якого визначаються розміри малюнків, заголовків тощо.

Друкування тексту виконується за розмічуванням на спеціальних макетах. Після вклеювання малюнків за необхідності виготовляють оригінал-макет з кількох сторінок. З оригінал-макета одним із описаних нижче способів виготовляються форми для офсетного, трафаретного чи гектографічного друкування тиражу.

Фотонабиральні машини

Фотонабирання – це процес, за якого набирання букв й знаків здійснюється шляхом проектування їх на фотоплівку або фотопапір оптичними чи електричними методами.

Електричні методи використовують для виготовлення друкованих форм.

За складністю набирання фотонабиральні машини поділяються на дві

категорії:

16

машини з ручним управлінням для набирання заголовків, окремих рядків;

застосовуються в оперативній поліграфії;

машини для простого й складного набирання тексту.

Перші призначені для набирання тексту і невеликих заголовків у газетах і журналах, працюють зі швидкістю набирання від 10 до 100 знаків за секунду. Їх шрифтоносії мають обмежений діапазон кеглів і накреслень шрифту. Другі використовуються для набирання текстів книг, журналів. У цих машинах можна робити часте змішування кеглів і накреслень шрифтів в одному рядку, табличний і формулярний набори. Швидкість набирання невисока (15-30 знаків за секунд).

Шрифтоносії містять велику кількість алфавітів (від 8 до 32) із широким діапазоном кеглів набирання (від 4 до 72 пунктів).

За принципом дії фотоскладальні машини поділяються на:

машини з механічним вибором знака (текстові фотоскладальні машини);

швидкість фотографування цих машин не перевищує 10-15 знаків за секунду;

машини з електронно-механічним принципом дії; високошвидкісні електронні фотоскладальні системи з новою технологією набирання – виведення знаків з ПК на екран електронно-променевої трубки (ЕПТ) і подальше фотографування з екрану на фотоматеріал; фотоскладальні машини з електронно-

механічним принципом дії призначені для набирання суцільного тексту (книг, газет,

журналів).

Вибір знаків на шрифтоносієві здійснюється електронними блоками, а

виведення їх на головну оптичну вісь – механічними блоками. Швидкість набирання сягає 5-100 знаків за секунду. Як шрифтоносії використовують диски або циліндри,

що безупинно обертаються. Управління фотонабором здійснюється за програмою,

записаною на машинних носіях. Програма управління готується на спеціальних набірно-друкуючих пристроях (НДП) чи на ПК. При використанні комп’ютера розробляється спеціальна програма, що перелаштовує машину на вирішення задач,

пов’язаних з програмуванням набирання. Вітчизняне машинобудування випускає фотоскладальний автомат, призначений для автоматичного фотонабирання простого і складного текстів рідною та іноземними мовами. Апаратом управляє програма,

17

записана на магнітному носієві, підготовленому на набірно-програмуючому апараті.

Зображення знака проектується на фотоплівку за допомогою оптичної системи.

Галузь застосування цих систем дуже широка: для набирання газет, журналів,

книг усіх видів і табличних даних. Система команд машини містила ефективні команди не тільки для звичайного набирання, але і для набирання, рубрикування,

впорядкування невеликих індикацій і табличного набирання. Систему можна застосовувати для набирання як звичайних шрифтів з великим вибором спеціальних знаків, так і всіх чорно-білих графічних зображень: фірмових знаків, штрихових малюнків, діаграм тощо. Головною перевагою записуючого пристрою системи було те, що за його допомогою через спеціальну камеру, що вставлялася оператором, за кілька хвилин можна здійснювати безпосереднє виведення набирання на 35чи 16-

міліметрову плівку. При цьому на плівку виводився кадр, еквівалентний сторінці формату А4. Користувачеві залишалося видати при використанні відповідного шрифту так звані коди розпізнання, що зчитувалися неозброєним оком і складалися з окремих букв чи ключових слів.

Офсетне друкування

Офсетний друк – спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр.

Офсетний друк – найбільш розповсюджений вид виробництва типографської продукції. Технологія офсетного друку дозволяє здійснити якісний повнокольоровий друк великих тиражів буклетів, брошур та інших видів поліграфії.

Якісні вихідні матеріали та високий рівень автоматизації дозволяють виконати навіть найскладніші поліграфічні роботи за короткі терміни, зберігаючи при цьому рівень якості офсетного друку. Офсет застосовують для друкування і на грубих сортах паперу. М’яка гума краще прилягає до паперу і краще передає фарбу, більш якісно відтворює зображення. Для виготовлення офсетних форм можуть бути застосовані такі способи: рукописний, машинописний, електроіскровий,

електрофотографічний, термографічний, з використанням дифузійного чи

18

матричного процесу копіювання, фотомеханічний.

При машинописному способі текст друкується через спеціальну жирну стрічку; при цьому схеми, графіки і формули виконуються вручну. Електроіскровий спосіб заснований на застосуванні фотоелементів і спеціальних підсилювальних та перетворюючих пристроїв для переглядання («читання») оригіналу і подальшого відтворення зображення на форменому матеріалі. Для отримання форм електроіскровим способом застосовуються електронно-копіювальні апарати. Для створення друкованих пігментів слугує пластикова плівка, накладена на формену пластину. У процесі копіювання відбувається аналіз («читання») зображення.

Фотоелемент фіксує темні місця на оригіналі і через підсилювач передає імпульс струму на копіюючий електрод – перо. Між вістрям пера і струмопровідним шаром пластикової плівки виникає іскровий розряд, що пропалює плівку. Розряд,

руйнуючи матеріал плівки, відтворює на ньому малюнок з оригіналу в тій же послідовності, в якій відбувається аналіз зображення. Тиражостійкість друкованих форм на металевій фользі, виготовленій електроіскровим способом, досить велика.

Електрофотографічний спосіб отримання офсетних друкованих форм полягає в тому, що з оригіналу на селенованій пластині за допомогою електрофотографічної установки отримують необхідне зображення (непрямий спосіб).

Найбільше поширення отримали апарати для виготовлення друкованих форм на напівпровідникових гідрофільних матеріалах, оскільки вони відрізняються простотою конструкції й оперативністю отримання форми. Фотомеханічний спосіб отримання форм дає найбільш якісне друкування; на формену пластину наносився світлочутливий шар, що губиться під дією світла; на цей шар контактним способом копіюється негатив чи позитив з подальшим механічним опрацюванням експонованої пластини, поширення отримав негативний спосіб копіювання на світлочутливих шарах (хромованому альбуміні, діазосполученнях, фотополімерах).

Для отримання друкованих форм фотомеханічним способом необхідно мати в наявності комплект спеціального устаткування. У цей комплект входять фоторепродукційний апарат для знімання оригіналів, апаратура для проявлення фототехнічного матеріалу і формених пластин, сушильна шафа, пневматична

19