- •1.Поняття підприємства, його ознаки.
- •2.Основні законодавчі акти та інші документи, що регулюють діяльність підприємств в Україні.
- •3.Виробнича та загальна структура підприємства.
- •4.Класифікація підприємств за різними ознаками.
- •6.Ринок як сфера функціонування підприємств, його склад та види.
- •7.Науково-технічний прогрес: його форми і основні напрями
- •8.Поняття інновацій.
- •9.Інноваційні процеси, їхні види.
- •10.Управління: поняття, функції, принципи, методи.
- •11.Організаційні структури управління.
- •12.Планування: поняття, принципи, методи.
- •13.Прогнози.
- •14.Поняття виробничої програми та правила її розробки.
- •15.Складові елементи формування виробничої програми.
- •16.Натуральні та вартісні показники виробничої програми.
- •17.Обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями.
- •18.Персонал підприємства, його склад і структура.
- •19.Класифікація персоналу підприємства.
- •20.Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання.
- •22.Функції заробітної плати.
- •23.Тарифна система як основа організації оплати праці, її елементи.
- •24.Форми і системи оплати праці.
- •25.Використання безтарифних систем оплати праці.
- •26.Поняття і класифікація основних фондів підприємства.
- •27Класифікація основних фондів за виробничим призначенням.
- •28Облік і оцінка основних фондів.
- •29Види і показники зношування основних фондів.
- •30. Поняття амортизації основних фондів, норми амортизації.
- •31Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування.
- •33.Показники руху основних фондів підприємства. Показники руху основних фондів:
- •35.Поняття та матеріальний склад оборотних фондів підприємства.
- •37. Показники використання матеріальних ресурсів.
- •42. Поняття і склад нематеріальних ресурсів підприємства.
- •44 Оцінка вартості й амортизація нематеріальних активів.
- •47. Поняття і види собівартості продукції.
- •48. Показники собівартості продукції.
- •49. Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •50. Калькулювання собівартості одиниці продукції.
- •51. Методика обчислення основних статей калькуляції.
18.Персонал підприємства, його склад і структура.
Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, у роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.
Всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і непромисловий персонал (НПП). До ПВП належать зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства; в заводських лабораторіях, дослідних установах - апарат заводоуправління, працівники охорони. До НПП належать зайняті у невиробничій сфері підприємства.
Залежно від виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на чотири категорії:
• робітники;
• службовці;
• спеціалісти;
• керівники.
Робітники в залежності від відношення до процесу створення продукції поділяються на основні (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції) і допоміжні (які виконують функції обслуговування основного виробництва).
Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.
Професія характеризує вид трудової діяльності, яка потребує спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький різновид трудової діяльності. Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:
• висококваліфіковані;
• кваліфіковані;
• малокваліфіковані;
• некваліфіковані.
19.Класифікація персоналу підприємства.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах;
Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема — інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.
До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, сценографісти тощо.
Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.
Професія — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність — це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.
Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.
Кваліфікація — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади — інженерні, економічні, але не мають спеціальноїосвіти).
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.