31Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Обсяг витрат на капітальний ремонт, що здійснюється підприємством у відповідному році, визначається при складанні плану капітального ремонту. План складається на основі кошторисно-фінансових розрахунків з ремонту окремих об'єктів виходячи з видів і кількості ремонтних матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, конструкцій, що витрачаються, витрат живої праці та діючих на них цін і тарифів. Складений план затверджується керівником підприємства.

Капітальний ремонт основних фондів може здійснюватись як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цього вибирається і порядок його фінансування ремонту. Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) об'єктів основних виробничих фондів протягом звітного року підприємства можуть включати у валові витрати в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У таких самих розмірах зазначені витрати відносять на собівартість виробленої продукції.

Витрати на ремонти, що перевищують 10 % балансової вартості основних фондів, відносяться на збільшення балансової вартості фондів другої та третьої груп або балансової вартості окремих об'єктів основних фондів першої групи з наступним нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, передбаченими для відповідних видів основних фондів.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень можуть включатись у собівартість двома методами:

• повного їх віднесення на собівартість в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний період;

• віднесення цих витрат на ремонтний фонд, створюваний за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих фондів покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних фондів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це передбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися в суму орендної плати.

У разі виконання капітального ремонту орендованого майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються в орендну плату й оплачуються орендодавцем.

32. Показники використання основних фондів підприємства. Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:-    натуральні-    вартісні.ноді додатково виокремлюють ще одну групу показників — умовно–натуральні. До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Натуральні та умовно–натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів: 1.1. Коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.

,де С_ВВЕД – вартість введених основних фондів;С_{ПЕРВ.К.Р.} – первісна вартість всіх основних фондів на кінець року; 1.2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.

де С_ВИБ – вартість основних фондів, що вибули;С_{ПЕРВ.П.Р.} – первісна вартість всіх основних фондів на початок року;1.1. 1.3Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.

де С_ЗН – вартість зносу; 1.4. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року СІ

де С_ЗАЛ – недоамортизована вартість основних фондів; Слід пам’ятати, що:  2.Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів: 2.1. Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.

де ОФ_СР.Р. – середньорічна вартість основних фондів;ВП – випуск товарної продукції; 2.2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

де Р_СР.Р — середньооблікова чисельність працівників. 2.3. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою. 2.4. Рентабельність основних виробничих фондів. – показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.

де П_Б – балансовий прибуток