3.Виробнича та загальна структура підприємства.

Сукупність виробничих підрозділів, які прямо або побічно беруть участь у виробничому процесі, їхня кількість і склад визначають виробничу структуру підприємства.

До факторів, які впливають на виробничу структуру підприємства, відносять характер продукції й технології її виготовлення, масштаб виробництва, ступінь спеціалізації і його кооперування з іншими підприємствами, а також ступінь спеціалізації виробництва всередині підприємства.

Залежно від того, який підрозділ є основною структурною виробничою одиницею підприємства, розрізняють цехову, безцехову, корпусну й комбінатську виробничу структуру.

За характером діяльності цехи поділяються на:

— основні, що виробляють генеральну продукцію;

— допоміжні (енергетичні, ремонтні, інструментальні й ін.);

— обслуговуючі цехи й господарства.

— побічні цехи.

— експериментальні (дослідницькі) цехи.

Основні цехи діляться на заготівельні (спеціалізуються на виробництві заготівель), обробні (механообробні, деревообробні, термічні й ін.) і складальні (агрегатної й остаточної зборки виробів з деталей і вузлів, виготовлених на інших підприємствах).

Відомі три типи виробничої структури підприємства: предметний, технологічний і змішаний (предметно-технологічний).

Загальну структуру підприємства представляє сукупність усіх виробничих, невиробничих (з обслуговування працівників і членів їхніх родин) і управлінських підрозділів підприємства.

Типова загальна структура промислового підприємства

• Директор

• Головний інженер

Відділи: технічної інформації,

• проектно-конструкторський,

• науково-дослідний,

• техніки безпеки

• технічної й технологічної підготовки виробництва,

• стандартизації

Допоміжні цехи:

• ремонтний,

• інструментальний,

• енергетичний,

• експериментальний

Головний економіст

Відділи:

• планово-економічний,

• організації праці й заробітної плати,

• фінансовий,

Начальник виробництва

Зав. з комерційних питань

Відділи:

• маркетингу,

• технічного забезпечення (поставок),

• збуту,

• реклами,

• зовнішньої кооперації,

• перекладів

Транспортний цех

Зав. з кадрових і соціальних питань

Відділи:

• кадрів,

• підготовки кадрів,

• адміністративно-господарський,

• житлово-комунального господарства,

• побутового обслуговування працівників

Виробничий відділ

Бухгалтерія

Канцелярія

Відділ технічного контролю

Основні цехи

4.Класифікація підприємств за різними ознаками.

1). Мета і характер діяльності :

- комерційні ;

- некомерційні.

2).Форма вланості: державна, приватна, колективна, змішана, муніципальна, індивідуальна, сімейна.

3). Національна належність капіталу:

- національні; - закордонні; - змішані(спільні).

4). Правовий статус і форма господарювання :

- одноосібні ;

- кооперативні;

- орндні;

- господарські товариства.

5). Галузево-функціональний вид діяльності:

- промислові; - сільськогосподарські; - будівельні; - транспортні; - торгові; - виробничо-торгові; - торгово-посередницькі;- інноваційно-впроваджувальні; - лізінгові; - банківські; - страхові; - туристичні.

6). Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування :

- головні; - довірчі; - асоційовані; - філії.

7).Розмір за кількістю працівників:

- великі (надвеликі); - середні; - малі (надмалі); - мікропідпртємства.

5.Форми об’єднання підприємств: мета і особливості функціонування в Україні.

Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному анти-монопольному законодавству. Підприємства та інші первинні суб'єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об'єднання • асоціації— найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);корпорації—договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централі зованого регулювання діяльності кожного з учасників консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового й

банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку);концерни — форма статутних об'єднань підприємств (фірм),що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів;

картелі — договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності —регулювання збуту виготовленої продукції;

синдикати — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

трести — монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям,в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності; холдинги (холдингові компанії) — специфічна організаційна

форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосе редньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під приємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдингу суб'єктимають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

• фінансові групи — об'єднання юридичне та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Нині основними формами добровільних об'єднань підприємств (фірм, організацій) дедалі більше стають концерни, корпорації та фінансові (промислово-фінансові) групи. В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об 'єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх вузькогалузевих міністерств (наприклад державна корпорація . Інституціональні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій створюються і діють під різноманітними офіційними назвами в агропромисловому комплексі, будівництві, житлово-комунальному господарстві та інших взаємозв'язаних секторах економіки України. До таких інтеграційно-організаційних утворень застосовуються економічні методи управління корпоративного характеру, які належним чином корелюють з методами управління первинними ланками (підприємствами, фірмами, компаніями) відповідних виробничо-господарських систем.