33.Показники руху основних фондів підприємства. Показники руху основних фондів:

1.     Коефіцієнт оновлення основних фондів – характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів у складі усіх основних фондів, наявних на кінець звітного періоду.К _о = Ф _н / Ф _к * 100,де Ф _н – сума нових основних фондів за первісною вартістю, що введені в експлуатацію у звітному періоді;Ф _к – сума основних фондів за первісною вартістю на кінець звітного періоду.

2.     Коефіцієнт вибуття основних фондів – показує, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного періоду, вибула за цей період унаслідок старіння та зносуК _в = Ф _в / Ф _о * 100,де Ф _в – сума основних фондів, що вибувають у звітному періоді внаслідок старіння та зносу; Ф _о – сума основних фондів на початок періоду.

34.Виробнича потужність підприємства, чинники, що впливають на неї. Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку і переробки сировини або виконання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивних технологій та організації виробництва. Розрізняють три види потужності: проектна, виробнича, резервна. Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку і переробки сировини або виконання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивних технологій та організації виробництва. Розрізняють три види потужності: проектна, виробнича, резервна. Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Найбільш впливовими з них є: -номенклатура, асортимент і якість виготовленої продукції -кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування і використання площ в продовж року -прогресивні техніко-економічні норми продуктивності та використання устаткування, зйому продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткості вироблюваної продукції.

35.Поняття та матеріальний склад оборотних фондів підприємства.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову і вартісну форму. До обліку оборотних фондів включають – виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. Виробничі запаси – запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються. Незавершене виробництво – це предмети праці обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. Напівфабрикати власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, абе які потребують дальшої обробки в інших підрозділах. Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань. Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Це залежить від типу виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення) і змінюються в часі повільно, без різких коливань.

36.Нормування витрат матеріальних ресурсів.

— встановлення максимально допустимої міри витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на виробництво одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт. Характеризує міру використання предметів праці в процесі виробн. За допомогою норм здійснюється матеріальне планування у всіх галузях нар. г-ва; на їхній основі проводять планові розрахунки потреби в матеріальних ресурсах по підприємствах і в цілому по нар. г-ву. Норми витрат є тех.-екон. базою розробки матеріальних балансів. Вони мають бути прогресивними, динамічними й обгрунтованими і відповідати сучас. рівневі передової техніки, технології і організації виробн. За призначенням норми поділяють на 2 групи: норми витрат сировини, матеріалів основних і матеріалів допоміжних. Окремо нормують витрати палива і електроенергії. У зв'язку з тим, що сировина і осн. матеріали речовинно входять у продукт, норми їхніх витрат, як правило, встановлюють на одиницю виготовлюваної продукції. За ступенем укрупнення Н. в. м. р. бувають індивідуальні і групові. Індивідуальні норми встановлюють на виробн. одиниці конкретної продукції і певного підприємства, цеху або виробничої дільниці, групові (укрупнені) — на виробн. однотипної продукції на ряді однорідних підприємств або цехів у масштабі галузі (галузеві норми). За періодом дії розрізняють перспективні, річні й поточні норми. У практиці застосовують 3 осн. методи Н. в. м. р.: звітно-статистичний, дослідно-виробничий, аналітично-розрахунковий. За звітно-статистичним методом норми витрат встановлюють на основі звітних даних про серед. фактичну витрату матеріалів за минулий період, за дослідно-виробничим методом — на основі проведення практичних дослідів по використанню матеріалів. Найбільш прогресивним і досконалим методом нормування є аналітично-розрахунковий, згідно з яким норми витрат матеріалів визначають на основі аналізу первинної тех. документації та тех.