29Види і показники зношування основних фондів.
Основні виробничі фонди в процесі свого тривалогофункціонування зазнають
фізичного (матеріального) іморальному
зносу.
Фізичний знос - це втрата основними фондами своїх первіснихтехніко-експлуатаційних якостей (споживчої вартості)
в результаті їх використання у
виробничому процесі або
бездіяльності. Розрізняють (тимчасовий) і (постійний) фізичний знос. Ступінь фізичного
зносу визначається за формулою:
Де Иф - ступінь фізичного зносу, %; Тф, Тн - відповідно фактичний і нормативний срок служби основних фондів. Моральний знос основних фондів являє собою їх знецінення до настання повного фізичного зносу. Залежно від причин виникнення розрізняють дві форми морального зносу: перша - часткове знецінення в результаті здешевлення їх відтворення в галузях, що виробляють елементи основних фондів; друга - втрата початкової цінності та економічної ефективності застосування внаслідок вдосконалення і створення нових знарядь праці, появи і використання нових предметів праці,впровадження принципово нових технологій і т.п. Общий уровень морального износа (Им) определяется по формуле:Им = Им1 * Им2.
Фізичний і моральний знос визначають для встановлення відновлювальної вартості основних фондів, термінів їх служби і на цій основі норм амортизації. Безперервний процес виробництва на підприємстві передбачає постійне відновлення фізично і морально зношених основних фондів у натурі. При цьому формою відновлення часткового (усувного) фізичного зносу є їх ремонт,а часткового морального зносу - модернізація. Відшкодування ж повного фізичного і морального зносу здійснюється за допомогою заміни непридатних до подальшої експлуатації засобів праці новими аналогічного призначення. Цей процес наз. повним відновленням, або реновацією.
30. Поняття амортизації основних фондів, норми амортизації.
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: -придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; - самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; - проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Загальним для всіх груп є метод нарахування амортизації, а саме — від залишкової вартості основних засобів. Законодавством установлені такі норми амортизації у відсотках до балансової (тобто залишкової) вартості кожної з трьох груп основних засобів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал): група 1 — 1,25 відсотка, група 2 — 6,25 відсотка, група 3 — 3,75 відсотка. Нарахування амортизації здійснюється за кожним інвентарним об'єктом основних засобів групи 1 (будівля, споруда тощо) і за сукупною балансовою вартістю відповідно групи 2 і групи 3 — незалежно від балансової вартості кожного об'єкта (верстат, машина, прилад тощо) і часу введення його в експлуатацію. Для правильного нарахування податкової амортизації підприємства мають насамперед додержуватися встановленого податковим законодавством порядку визначення балансової вартості групи основних засобів (а для першої групи — кожного інвентарного об'єкта) на початок звітного періоду (кварталу). . Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один – податковий: -прямолінійний; -зменшення залишкової вартості; -прискореного зменшення залишкової вартості; -кумулятивний; -виробничий; -податковий.
Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо. Відомі такі основні методиамортизації.
ІІрямолінiйний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.
Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей метод має низку недоліків.
Норма амортизації представляє собою відношення величинирічних амортизаційних відрахувань до вартості основнихвиробничих фондів, виражена у відсотках, тобто це та частинавартості основних фондів, яка щорічно списується на витратипідприємства. В классичному варианті норма амортизаційних (НА) відрахувань може бути обчислена за формулою:
