44 Оцінка вартості й амортизація нематеріальних активів.

Нематеріальні активи — це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприємством:

— патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

— свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) організаційні витрати на створення підприємства;

7) права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин:

— приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

— включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

— визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;

— оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

— розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;

— здійснення фінансової звітності підприємств;оцінка застави під отримуваний кредит;

— визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності;

— організація франчайзингу тощо.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

1) обстеження нематеріальних активів;

2) правова експертиза;

3) з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

6) підготовка звіту про оцінку. Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство (організація) залежно від терміну використання окремого виду нематеріальних активів. Щодо нематеріальних активів де неможливо встановити період їх використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10% на рік. Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигад. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Під час розрахунку вартості, що амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків: - якщо існує безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання; - якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку, і можна очікувати, що такий ринок буде існувати наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

45. Поняття і характеристика витрат на виробництво продукції.

Витрати утворюють в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Всі витрати під-ства поділяються на операційні і інвестиційні. Операційні витрати – це витрати операційної (поточної) діяльності під-ства, пов’язані з вир-вом і реалізацією продукції, яка і забезпечує основну частину доходу. Інвестиційні витрати - пов’язані з реалізацією її інвестиційних проектів (капіталовкладень в ОВФ), придбанням цінних паперів та ін. Всі витрати представляють в натуральній та вартісній формі. Планування та облік витрат факторів вир-ва в натуральній формі (к-ть, маса, об’єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства, проте для оцінювання вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції. Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові витрати. Перші витрати зв’язані з виготовленням продукції незалежно від того коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі – це виплати за придбані чинники вир-ва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот під-ства та оплату праці. Будь які витрати орієнтовано на певний результат. Стосовно виробничого під-ства цей принцип діяльності виражається формулою «витрати-випуск».

46. Класифікація витрат.

Найбільшу по тому вагу в загальному обсязі витрат під-ства мають витрати на вир-во. Розрізняють витрати на економічні і бухгалтерські. Економічні витрати – це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрат на весь обсяг виготовленої продукції. Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості та комплексні. Прості – це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, зарплата). Комплексні витрати – різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяються на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов’язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Накладні витрати створюють необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування. Залежно від зв’язку з обсягом вир-ва витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати – це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюються. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. Змінні витрати – це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу в-ва.

При калькулюванні продукції витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється під-вом самостійно. Витрати, пов’язані з в-вом продукції, можуть групуватися за такими статтями калькуляції: 1.Сировина і матеріали. 2. Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх під-в та організацій. 3. Паливо й енергія на технологічні потреби. 4. Зворотні відходи (вираховуються). 5. Основна заробітна плата. 6. Додаткова зароб.плата. 7. Відрахування на соц.заходи. 8. Витрати пов’язані з підготовкою та освоєнням в-ва продукції. 9. Відшкодування зносу спец. інструментів і пристосувань цільового призначення та ін.. спец. витрати. 10. Витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання. 11. Загальновироб. витрати.