Матриця формування конкурентної карти ринку

Ринкова частка, Дi Темпи приросту ринкової частки, Ti				Класифікаційні групи
				1	2	3	4
				Лідери ринку	Підприємства із сильною конкурентною позицією	Підприємства із слабкою конкурентною позицією	Аутсайдери ринку
				Дср+ 3δ2, Дmax	Дср, Дср + + 3δ2	Дср – 3δ1, Дср	Дmin, Дср – 3δ1
Класифікаційні групи	1	Підприємство із конкурентною позицією, що швидко покращується	Тср+δ, Тmax	1	5	9	13
	2	Підприємство із конкурентною позицією, що покращується	Тср, Тср + δ	2	6	10	14
	3	Підприємство із конкурентною позицією, що погіршується	Тср – δ, Тср	3	7	11	15
	4	Підприємство із конкурентною позицією, що значно погіршується	Тmin,Тср – δ	4	8	12	16

Завдання 2. Розрахувати конкурентоспроможність продукціі на основі методу розрахунку одиничних, групових та інтегральних показників конкурентоспроможності. Оцінити конкурентну позицію організації на основі теорії матриць (методика виконання завдання викладалась у лекційному матеріалі.)

Методичні вказівки щодо виконання індивідуального практичного завдання 2:

На першому етапі обирається база порівняння. В якості бази для порівняння може бути обраний кращий з вже існуючих на цільвому ринку або в світі товарів-конкурентів, або більш досконалий зразок, поява якого очікується в близькому майбутньому, або деякий абстрактний еталон.

На другому етапі виділяються найбільш значимі для споживача критерії. Вони поділяються на дві групи:

1. Споживчі критерії: якість виконання робіт; надійність, екологічна безпека використання матеріалів, зручність у використані, термін виконання робіт

2. Економічні критерії: витрати на матеріали, витрати на транспортування, витрати на монтаж, витрати на оплату праці

Значення критерію у базисної моделі позначимо РБ, а в порівнюваного зразка — Р.

На третьому етапі по кожному критерію розраховується одиничний показник конкурентоспроможності (qi). Якщо збільшення значення критерію веде за собою підвищення якості, то

qi = Рі/РБі, (2.1)

а якщо зниження, то

qi = РБі/Рі, (2.2)

На четвертому етапі всередині кожної групи критеріїв проводять ранжування показників за ступенем їх значимості для споживача і у відповідності з цим привласнюють їм вагу: a_ci — для споживчих і a_ei — для економічних показників.

(2.3)

де n i m — кількість споживчих та економічних параметрів відповідно.

Необхідність дотримання цієї рівності обгрунтуємо нижче.

На п’ятому етапі проводиться розрахунок групового показника як зведеного параметричного індекса конкурентоспроможності:

, (2.4)

(2.5)

де Q_c і Q_e — зведені параметричні індекси конкурентоспроможності за споживчими та економічними властивостями відповідно.

Вернемося до рівності (1.3). Його дотримання забезпечує співставленість Q_c і Q_e не залежно від кількості розглядаємих критеріїв.

На шостому етапі розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності (K):

K= Q_c/Q_e. (2.6)

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності полягає в тому, що на одиницю затрат споживач отримує K одиниць корисного ефекту. Якщо K > 1, то рівень якості вище рівня затрат і товар є конкурентоспроможним, якщо K < 1 — неконкурентоспроможним на даному ринку.

Завдання 3. Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції.

Індивідуальне завдання 5 виконується на основі реальних даних підприємства — бази практики. Для якісного і своєчасного виконання індивідуального завдання з даного напряму необхідно:

— проаналізувати виробничу і збутову діяльність підприємства, рівень конкурентоспроможності її продукції;

— визначити та проаналізувати наявні виробничі потужності, проаналізувати вікову та технологічну структуру обладнання, визначити відповідність використовуваних на підприємстві технологій найновішим світовим зразкам; проаналізувати асортиментну структуру продукції, охарактеризувати відповідність продукції підприємства вимогам ринку; визначити цільовий сегмент споживачів, описати стратегію збуту продукції та її післяпродажну підтримку;

— розрахувати за названою вище методикою конкурентоспроможність обраного підприємства та його найсуттєвішого конкурента;

— виявити слабкі місця в діяльності підприємства та вказати можливі шляхи їх усунення.

Методичні вказівки щодо виконання індивідуального практичного завдання 3:

В основі цього методу лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

У першу групу об’єднані показники, котрі характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.

У другу групу об’єднані показники, що відображають ефективність управління обіговими засобами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи належать показники, котрі дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом та просуванням товару на ринок за допомогою реклами та стимулювання.

До четвертої групи входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна.

У зв’язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

ККО = 0,15 ЕО + 0,29 ФО + 0,23 ЕЗ + 0,33КТ, (3.1)

де ККО — коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ЕО — значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

ФО — значення критерію фінансового положення організації;

ЕЗ — значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ — значення критерію конкурентоспроможності товару.

Усі вказані критерії відповідно можуть бути враховані таким чином.

ЕО = 0,31В + 0,19Ф + 0,4РТ + 0,1П, (3.2)

де В — відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф — відносний показник фондовіддачі;

РТ — відносний показник рентабельності товару;

ПП — відносний показник продуктивності праці.

ФО = 0,29КА + 0,2КП + 0,39КЛ + 0,15КО, (3.3)

де КА — відносний показник автономії організації

КП — відносний показник платоспроможності організації;

КЛ — відносний показник ліквідності організації;

КО — відносний показник обіговості обігових засобів.

ЕЗ = 0,37РП + 0,29КЗ + 0,21КМ + 0,14КР, (3.4)

де РП — відносний показник рентабельності продаж;

КЗ — відносний показник затовареності готовою продукцією;

КМ — відносний показник загрузки виробничих потужностей;

КР — відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступових етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників 1.1—3.4 у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати: середньогалузеві показники; показники будь-якої конкуруючої організації або організації — лідера на ринку; показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15 — бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» — на рівні базового; «15 балів» — значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства.

Етап3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Завдання 4. Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

1. Дати загальну характеристику об’єкту практики (місця роботи) діагностики за схемою:

• Повна назва підприємства;

• Місцезнаходження (де розташовано, кількість та величина окремих підрозділів);

• Власність (засновники, капітал, юридична форма, центр контролю);

• Історія підприємства (ким і коли засновано, характер розвитку, ключові події);

• Сучасна діяльність (сектор економіки, галузь, місія, основні функції, оцінка масштабності діяльності, складність виробництва, наукомісткість технології).

• Значущість діяльності для народного господарства, галузі, структура ресурсів, позиція на ринку (доля , конкурентоспроможність).

2. За допомоги сучасного методологічного апарату необхідно оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства — об’єкту практики (місця роботи) і розробити стратегію його розвитку.

Методичні вказівки щодо виконання індивідуального практичного завдання 4