141.Класифікація видів структур управління

1)механістичні(бюрократичні,ієрархічні): Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням; Функціональна-особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями; Дивізіональна організаційна структура. Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом розподілу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності; Орієнтована на споживача. Це різновид дивізіональної структури, де виробництво розосереджене по сегментам ринку та орієнтоване на виробни-во певної продукції, що паозіціонується на даному сегменті ринку. Ціль-задоволення попиту сегменту ринку. Це великі видавництва. Недоліки і перев-ги такі як і у продуктової; Продуктова. Різновид дивізіональної стр-ри, де виробництво розосереджене на виробництві певного продукту. Фірма збільшує асортимент вироблюваної продукції,, створюється декілька продуктових ліній, (Проктер енд Гембл) При цій структурі повноваження по виробництву одного виду продукції передається певному керівникові.Керівники вторинних функ-х підрозділів підпорядковані по цьому продукту даному керівникові.Швидке реагування на конкурентів, якість, технологія. Але високі затрати, дублювання робіт для певних видів прод-ї; Регіональна (територіальна) Розподіл по територіальному принципу, по місцю знаходження підрозділів. Полегшує проблеми пов’язані з місцевим законодавством, звичаями та потребами споживачів; 2)адаптивні (органічні-та, яка вільно розвивається, діяльн-ть її реглам-ся обмеж-м параметром правил та мен-т насамперед стимулює командну роботу; гнучкі): матрична, проектна, програмно-цільова. В с/г - цехова (недоліки: не завжди забезпечується єдність прямої підлеглості та супідрядності, не забезпечується єдність у прийнятті рішень і персональній відповідальності, велика кількість функціональних зв’язків, що не дає раціоналізувати поток інформації, витрачається багато часу для здійснення функцій координації), багатогалузева, змішана (переваги: спрощ-ся орг побуд-ва, підвищ-я рівня орг-го розпорядництва, зміцн-ся принцип єдинонач-ва,зменш-ся витрати на упр-й персонал). Є також дво, три, чотириступінчасті стр - ри.

142.Порівняльна характеристика механістичної та органічної структур управління

Мех-на орг-ція характеризується жорстим закріпленням задач за співроб-ми, практично повна відсутність ком-ї роботи (спеціалізовані задачі, жорстка ієрархія, багато інструкцій, вертикальні комунікації та сис-ма звітності,обмежене число команд, централізоване прийняття рішень). Органічна-та, яка вільно розвивається, діяльн-ть її реглам-ся обмеж-м параметром правил та мен-т насамперед стимулює командну роботу (загальні задачі, нежорстка ієрархія, обмежена кількість інструкцій, гориз-ні ком-ції, велика кількість команд, неформальне, децентралізоване прийняття рішень). Вплив середовища на організаційну структуру залежить від його наступних характеристик: складність середовища - визначається кількістю його компонент, які впливають на функціонування організації та інтенсивністю взаємодії між ними; динамічність середовища - характеризується кількістю змін середовища в одиницю часу та подібністю змін; невизначеність середовища - визначається кількістю інформації про компоненти та зміни в середовищі, а також якістю та визначеністю такої інформації. Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т.Барнсом і Дж.Сталкером. Вони ідентифікували два крайніх типа середовища: стабільне (яке залишається відносно постійним у часі) і нестабільне (для якого характерні невизначеність та швидкі зміни). Далі вони встановили, що організації, які функціонують в стабільному середовищі звичайно мають структуру, яка відрізняється від структури, що мають організації в нестабільному середовищі. Такі типи організаційних структур дістали назву відповідно механістичної (закрита, стабільна) та органічної (відкрита, адаптивна). Механістична структура - дуже схожа на бюрократичну модель М. Вебера. Функціонуючи в умовах стабільного середовища, організації структурують свою діяльність передбачуваними шляхами - через правила, спеціалізацію робіт та централізацію влади. Органічна структура більш придатна для нестабільного середовища. Постійні зміни у середовищі вимагають і більш високого рівня її рухливості (гнучкості).