128. Нові погляди на планування стратегії.

Стратегія може здійснюватись не як послідовна, а як революційна. Професор Хаймен сформулював 10 принципів формулювання стратегії. 1- розробка стратегії повинна призводити до розрушення встановлених стереотипів поведінки організації на ринку,2-стереотипи пов. Формулювати революційно- настроєні люди.,3- ідеї повинні рухатися не лише зверху вниз, а й навпаки,4-заперечення можливості бачення результату стратегії або розвитку з початку його розробки,5-процес реалізації стратегії включає в себе політику, тактику , правила процедури.

129. Характеристика процесу реалізації стратегії.

Процес реалізації стратегії складається з таких етапів: 1- політика,2- тактика,3- правила,4- процедури. Політика - це заг. керівництво прийняття рішень, яке полегшує досягнення цілей. Тактику розробляють в розвиток стратегії.Тактика розробляється на рівні кер-ва середньою ланкою, вона розрахована на коротший проміжок часу, ніж стратегія. Процедура- опис дій, які слід застосовувати в конкретній ситуації, це можливість вирішення часто повторюваних дій. Правило - точно визначає що повино бути зроблено в специфічній ситуації.

130. Значення тактики й політики в реалізації стратегічного плану.

Тактику розробляють в розвиток стратегії.Тактика розробляється на рівні кер-ва середньою ланкою, вона розрахована на коротший проміжок часу, ніж стратегія. Результати тактики проявляються дуже швидко і легко співвідносяться між конкретними діями Політика - це заг. керівництво прийняття рішень, яке полегшує досягнення цілей. Процедура- опис дій, які слід застосовувати в конкретній ситуації, це можливість вирішення часто повторюваних дій. Правило- точно визначає що повино бути зроблено в специфічній ситуації.

131.Характеристика ка процедури і правил як конкретних форм реалізації стратегії.

Процедура - опис дій, які слід застосовувати в конкретній ситуації, це можливість вирішення часто повторюваних дій. Правило- точно визначає що повино бути зроблено в специфічній ситуації. Розробка стратегії здійснюється : 1)вибір одного або кількох сегментів ринку; при цьому фірма може цілеспрямовано орієнтуватися: а) або на певну групу споживачів б) або на специфічний географічний ринок в) або на обмежену частку асортименту продукції ідентифікація специфічних потреб, побажань та інтересів споживачів у цьому секторі 2)пошук кращих проти конкурентів шляхів задоволення таких потреб. Це можна зробити двома способами: -шляхом контролю за витратами, -шляхом фокусування. Жодна з означених типових стратегій не має абсолютних переваг перед іншою. Всі вони широко застосовуються на прктиці. Вцілому ефективна стратегія повинна: орієнтуватися на конкретних споживачів, їх потреби, запити, інтереси, відзеркалювати набір сильних сторін фірми, містити перелік конкретних задач, які б дозволяли організації реально реалізовувати свої конкурентні переваги, містити у собі заходи, які б дозволяли долати слабкості фірми та загрози із зовнішнього середовища. Конкурентні методи вибору функціональної стратегії є предметом вивчення специфікацій українського циклу (операційний менеджмент, фінансовий, управлінський та фінансовий облік). Надання стратегії конкретної форми. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи: тактичних планів, одноразових планів, планів, що повторюються. Тактичні плани – короткострокові плани, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів . Одноразові програми – це плани, які охоплють достатню кількість дій, які не повторюються у майбутньому. Проекти – плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Виступають окремими частинами програми. Бюджети – плани, у яких здійснюється розподіл ресурсів поміж окремими видами діяльності та підрозділами організації . Політика – загальне керівництво для дій та прийняття рішень, яке визначає, у якому напрямку слід діяти. Пояснює, яким чином мають досягатися цілі; вона ніби то всановлює дороговкази, на які слід орієнтуватися у процесі діяльності організації. Стандартні операційні процедури (СОП) – показують, які конкретні дії має здійснити виконавець за певних обставин. Вони докладно розписують, як слід виконувати певний вид діяльності. Головне в них – хронологічна послідовність дій. Правила – найбільш вузька форма планів, що повторюються. Вони являють собою опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Воно вказує: слід чи не слід виконувати певні дії. СОП та правила слугують замінниками прийняття рішень. За своєю природою вони розраховані на придушення мислення. Менеджер використовує їх тоді, коли він не бажає аби його підлеглі діяли самостійно.