123. Суть оцінок функціональних підсистем при стратегічному планування.

Фактори, які оцінюються: інформація про ринок, методи вивчення продукції, просування на ринок, маркетинг, дослідження ринку, виробництво (місцезнаходження, організація і стан вир. процесів, стан обладнання, оборотні засоби, рівень автоматизації, гнучкість, адаптивність систем), персонал, політика в сфері управління персоналом, кваліфікація, оплата праці персоналу, тощо. Також інновації- нововведення (наявність нових видів продукції, затрати на розробку нововведень), фінанси рух готівки, роб. Капітал, платоспроможність п- ва, ліквідність, заборгованість). Менеджмент- постановка цілей, задач, вибір місії,визначення і розподіл упр. цілей, орг. структура, якість продукції праці, тощо.

124. Аналіз стратегічних альтернатив.

1) У випадку, коли п-во приймає рішеня про ріст стратегії, беруть зосередження на конкуренцію, на споживачів, на порстачальників, на нові види конкуренції; 2) П- во спрямовуї діяльність на розвиток за рахунок нової продукції, в такому випадку стратегії спрямовані на новий вид прод-ї, розширення ринку, диверсифікацію в- ва.; 3) вихід з ринку- спрямування стратегії на нове чи часткове звороття п- ва, продаж власного капіталу іншому власнику.

125.Вибір стратегії. Фактори , які впливають на вибір стратегії.

Ризик, знання минулих стратегій, реакція власників, фактор часу. Найчастіше використовується модель Портера (стратегія лідерування у зниженні затрат. Стратегія диференціації ( мова йде про новий унікальний товар), Організація фокусування ( може бути поєднана з попередніми двома стратегіями)).

126.Характеристика типових стратегій м. Портера

За класифікацією Майкла Портера виділяють: 1) стратегію контролю за витратами грунтується на зменшенні власних витрат на виробництво одиниці продукції проти витрат конкурентів. Існує багато практичних засобів побудови стратегії контролю за витратами. При цьому існують певні умови виконання цієї стратегії: коли фірми продають однорідні товари, коли споживачі є чутливими до змін в ціні на продукцію фірми, коли організація має реальні можливості регулювати масштаб виробництва та обсяги продажу . 2) стратегія диференціації спрямована на те, аби постачати на ринок товари або послуги, які за своїми якостями більш привабливі для споживачів проти продукції конкурентів. Ключовим у застосуванні цієї стратегії є наявність у товара унікальної властивості, яка приваблює сплживача (наприклад, висока якість продукції, розгалужена мережа філіалів для надання послуг, принципова новизна продукції, імідж фірми та інше). 3) стратегія фокусування виходить з того, що будь-який ринок складається з відносно самостійних елементів, кожен з яких ставить спеціфічні умови до продукції. Якщо фірма здатна забезпечити виробництво продукції, яка відповідає таким вимогам та зробить це краще за конкурентів, тоді вона збільшить частку свого ринку.

127. Оцінка вибраної стратегії.

Оцінка вибраної стратегії зводиться до визначення :" чи приведе обрана стратегія до досягнення орг-єю своїх цілей." Оцінка проводиться за напрямами: 1) відповідність обраної стратегії стану і вимогам оточення, 2) відповідність потенціалу і можливостям організації, 3) приємність ризику закладеного в структурі орг-ї.