118. Злочини у сфері службової діяльності.

Конституція Уккр передбачає, що органи держ влади та органи місц самовряд, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Укр. Від реалізації цього принципу значною мірою залежить правильне використання ресурсів держави, своєчасне вирішення соц питань, забезпечення реалізації конституц прав та свободи людини і громадянина. Разом з тим посадові особи різних суб’єктів правовідносин часто допускають злочинні порушення покладених на них обов’язків. Посадові особи різних суб’єктів правовідносин часто допускають злочинні порушення, покладених на них обов’язків. Своїми протиправними діяннями вони серйозно порушують нормальну роботу органів держ влади і органів місц самовряд, під-ств, установ і орг-цій різних форм власності, завдають великої шкоди держ і громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам фіз чи юр осіб, підривають авторитет держави, порушують встановлений порядок здійснення посадовими і службовими особами органів держ влади, місц самовряд, управлінських структур та приватного сектора. КК встановлює крим відпов-сть за найбільш небезпечні порушення посадовими особами своїх обов’язків.Об’єктом злочинів у сфері служб д-сті визнають сусп відносини, що визнають і регулюють зміст правильної роботи держ і громадського апарату. Суб’єктами є в основному посадові особи, але суб’єктом хабаря може бути будь-яка особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 р. З суб’єктивної сторони, злочин у сфері служб д-сті, за вийнятком служб халатності х-ться умисною формою вини.

120. Поняття, система та джерела міжнародного права.

Міжнар право – це система норм, котра має на меті врегулювання особливого виду соц відносин, учасниками яких є передусім держави, а також деякі інші суб’єкти міжнар права. Термін “міжнар право” на сьогодна є сталим і загальновизнаним, хоча науковці-міжнародники свого часу висловлювали сумніви щодо точності зазначеного терміну. На відміну від інших видів міждерж відносин, у міжнар праві нормам притаманна юр сила, що передбачає особливий мех-зм дії цих норм, зокрема можливість застосування примусу. Джерела міжнар права- звнішня форма виразу норм та основних принипів міжнар права: міжнар договір(включ будь-який міжнар правовий акт-конвенції, декларації, пакти, хартії, власне міжнар договори, угоди, протоколи тощо) і міжнар звичай(правило поведінки субєктів міжнар права, яке встановлюється шляхом його тривалого та одноманітного застосування на міжнар рівні). Головною відмінністю звичаю від міжнар договору є те, що звичаєва норма випливає з практики субєктів міжнар права і не є закріпленою в якомусь конкретноиу документі. Одна і та ж правова норма може ути і звичаєвою і договірною. Система міжнар права – це сукуп принципів і норм міжнар права, які становлять єдине ціле і впорядковані розподілом на відносно самостійні компоненти: інститути і галузі міжнар права. Суч системі міжнар права притаманна характерна внутр стр-ра, яка є особливою орг-цієюйого норм, взаємозв’язком норм, інститутів і галузей міжнар права, вона має чітку ієрархію, яка дає можливість визначити роль і місце складових елементів міжнар.права здатні комплексно врегульовувати сучасні міжнар вілносини. У сис-мі міжнар.права окреме місце посідають загальносистемні інститути міжнар.права, які не входять в якусь окрему гаузь міжнар права. Серед таких інститутів можна виокремити інститут міжнар правосуб”єктності, інст міжнар відповідальності, інст застосування норм міжнар права тощо. Найбільшим структурним елементом у сис-мі міхнар права є галузь міжнар права –сукупність норм і принципів, які регулюють відносини між субєктамиміжнар права у певній сфері, що складає специфічний предмет міжнар права та повязана із специфічною групою обєктів міжнар права. Також елементом сис-ми міжнар пава є галузеві інститути, які регулюють відносини субєктів з приводу певного обєкта в межах конкретної галузі. Найдрібнішим елементом сис-ми міжнар права є міжнар правоав норма.