90. Поняття та порядок укладення колективного договору

Колективний договір як договір, тобто локальний нор-мативний акт, що регулює виробничі, трудові й соціа-льно-економічні відносини на підприємстві, в устано-вах, організаціях. Колективна угода являє собою норма-тивний акт, який регулює такі самі відносини, що й колективний договір, але на державному, регіональному та галузевому рівнях. Колективна угода має декілька видів: генеральна угода, галузева, регіональна. Порядок укладання колективних договорів(угод) визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. та КЗпП. Сторонами генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ве-дення колективних переговорів та укладення генера-льної угоди; власники чи уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підприємствах зайнято більшість найманих працівників держави. Сто-ронами угоди на галузевому рівні є власники, об'єд-нання власників чи уповноважені ними органи і проф-спілки, об'єднання профспілок або інших представни-цьких організацій трудящих, які мають відповідні пов-новаження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їхніх дій. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо во-ни мають відповідні повноваження, і об'єднаннями про-фспілок чи іншими органами, якщо їх уповноважили трудові колективи.

91 Поняття, сторони та зміст труд договору

Труд договір є двосторонньою угодою, що укладається між роботодавцем і працівником, згідно з якою роботодавець зобов”язується надати працівникові роботу за обумовленою труд фун-єю(спеціальністю, кваліф-єю або посадою), забезпечити умови праці, своєчасно та в повному обсязі виплачувати працівникові зар плату, а працівник зобов”яз особисто виконувати визначену цією угодою труд фун-ію, дотрим чинного в організації внутрішнього труд розпорядку. Як вбачається з цією дифініції, сторонами труд договору є работодавець і працівник. Згідно з законодавством, работодавцем є власник підп-ства, установи, орг-ії, незалежно від форм власності, виду діяль-сті та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фіз особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю. Працівником є фіз особа, яка працює на підставі труд договору роботодавця. Зміст труд договору склад сукупність умов, які встановлюють взаємні права та обов”язки сторін труд договору. Серед умов труд договору розрізняють 2 групи: необхідні(ті, що обов”язково повинні бути передбачені труд договором) і факультативні(додаткові): ті, що не повинні бути обов”язково передбачені труд договором. Законодавством передбачено 2 форми укладання труд договору: усна та письмова.

92. Порядок укладення трудового договору

Трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією уго-дою, з підляганням внутрішньому трудовому розпо-рядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов'язується виплачувати праців-никові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законо-давством про працю, колективним договором і угодою сторін. Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Стороною трудових правовід-носин є передовсім фізичні особи. Іншою стороною вис-тупає власник підприємства, установи, організації, упов-новажений ним орган чи фізична особа. Права та обо-в'язки сторін поділяються на: безпосередні, що визна-чаються сторонами; похідні, що передбачені законо-давством, котрі своєю чергою поділяються на необхідні умови, та додаткові умови.