121. Суб’єкти міжнародного права.

Міжнар право – це система норм, котра має на меті врегулювання особливого виду соц відносин, учасниками яких є передусім держави, а також деякі інші суб’єкти міжнар права. Термін “міжнар право” на сьогодна є сталим і загальновизнаним, хоча науковці-міжнародники свого часу висловлювали сумніви щодо точності зазначеного терміну. На відміну від інших видів міждерж відносин, у міжнар праві нормам притаманна юр сила, що передбачає особливий мех-зм дії цих норм, зокрема можливість застосування примусу. Субєкти міжнар права це учасники міжнар правовідносин, які є носіями міжнар прав ат обовязків,що здійснюються на основі та в рамках міжнар права. Головними суб’єктами міжнар права є самостійні суверенні утворення- держави, міждержавні організації, а також деякі інші субєкти. Держави є носіями міжнар правосубєктності в силу належного їм держ суверенітету, що підтверджується основн принципами міжнар права. Другим первинним субєктом міжнар права є нація або народ, який бореться за створення незалежної держави. Вторинними субєктами міжнар права є міжнар організації та квазідержавні утворення. (вільні міста, Ватикан і Мальтійський лицарський ордин). Статус таких утворень зазвичай визначається в міжнар договорах. Надто дискусійним є питання правосуб’єктності фіз соби, хоча з часом збільшується к-сть випадків, коли фіз особа може бути суб’єктом міжнар права. На сьогодні індивід може висунути позов проти держави, підставою для чого є визнання та закріплення універсального принципу поваги прав і оcновних свобод людини. Крім того фіз особа є повноцінним суб’єктом такої галузі міжнар права, як гуманітарне право. Але в будь-якому разі міжнар правосуб’єктність фіз особи є обмеженою. У той же час у внутрішньодержавному праві саме фіз та юр особи виступають основними носіями суб’єктивних прав і обов’язків.

122. Принципи міжнародного права.

Принципи міжнар права є узагальненими правилами поведінки суб’єктів міжнар права, які встановленні на практиці та закріплені договірними або звичаєвими нормами міжнар права. Процес формування принципів міжнар права зумовлює особливості їх застосування та реалізації. Дію принципу міжнар права не можна відмінити. Основні принципи міжнар права закріплено в Статуті ООН, а також у Декларації про принципи міжнар права. Статут ООН та Декларація про принципи міжнар права визнач лише 7 з них:

1. Пр-п незастосування сили або загрози сили

2. Пр-п мирного вирішення міжнар спорів

3. Пр-п невтручання

4. Пр-п співробітництва

5. Пр-п рівноправ’я і самовизначення народів

6. Пр-п суверенної рівності держав

7. Пр-п добросовісного виконання зобов’язань за міжнар правом.

У Заключному акті НБСЄ міститься 10 принципів, тобто 7 тих + 3 нові, а саме:

1. Пр-п територ цілісності

2. Пр-п поваги прав людини

3. Пр-п непорушності кордонів.

Принципи міжнар права мають свою внутр класифікацію. Основним критерієм клас-ції є сфера їх застосування, за якою вони поділ на універсальні, регіональні та локальні.

123. Порядок розгляду цивільнх прав у суді.

Цивільне судочинство – порядок розгляду справ і спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження. Справи окремого провадження пов`язані з захистом не субєктивних прав, а інтересів, що охороняються законом. Цивільне судочинство здійснюється в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цив справ. Стадіями цив процесу є:

1. Порушення цив справи у суді(справа розпочин за волевиявленням особи, права та інтереси якої порушенні)

2. Підготовка цив справи до судового розгляду(забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи, сприяння найповнішому і реальному захисту прав та інтересів заінтересованих осіб)

3. Судовий розгляд справи: підготовча, розгляд справи по суті, судові дебати та винесення рішення, ухвали

4. Апеляційне провадження (повторний розгляд і перевирішення справ по рішеннях та ухвалах, які не набрали законної сили.)

5. Виконавче провадження(рішення й ухвали суду, що набрали законної сили)

6. Касаційне провадження(суд за скаргою осіб, що беруть участь у справі, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції, що набрали чинності)

7. Перегляд рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами.