81. Визначіть форми уніфікації приватного права. Наведіть приклади міжнародно-правової уніфікації приватного права.

Результати процесу уніфікації у практиці держав можуть бути застосованими в одній (або кількох) з таких форм: Шляхом укладення міжнародного договору, в якому містяться розроблені та належним чином введені в дію уніфіковані норми, що повинні застосовуватись при встановленні, здійсненні або припиненні міжнародних зв'язків суб'єктів МПрП чи в інших відповідних випадках.

Запровадженням державами у своєму національному законодавстві типових (або примірних) законів чи інших документів, які• розроблені на виконання міжнародних договорів спеціальними міжнародними органами або• надаються державам як рекомендації компетентними органами міжнародних організацій.

Застосуванням міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обороту), зокрема торгових звичаїв, які в окремих сферах міжнародного спілкування, таких, як торговельне мореплавство або міжнародні розрахунки, здобули загальне визнання та широке розповсюдження.

Запровадженням рекомендованих міжнародними організаціями або національними торговими палатами, промисловими чи торгівельними асоціаціями примірних (типових, взірцевих) договорів, загальних умов, чартерів і т. ін., котрі акумулюють в собі зовнішньоторговельну практику, яка себе виправдала.

Процес уніфікації міжнародно-правових норм є досить складним, а тому він ніколи не відбувається стихійно. Головну підготовчу роботу щодо уніфікації норм МПрП нині здійснюють: Гаазька конференція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА), Комісію ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

Під егідою цих органів було розроблено, наприклад, проекти конвенцій про уніфікований закон щодо міжнородної купівлі-продажу товарів 1964., про уніфікований закон щодо форми міжнародного заповіту, про міжнародний лізинг, про міжнародний факторинг.

Загалом уніфікація здійснюється у сферах міжнародної купівлі-продажу товарів, сімейних стосунків, спадкових відносин, міжнародного цивільного процесу.

82. Що таке застереження про публічний порядок? Хто і за яких умов його застосовує?

Визначивши норму яка повинна застосуватись для регулювання відносин з іноземним елементом, суд повинен застосувати цю норму. Проте, є випадки коли така норма не може бути застосована.

Застереження про публічний порядок полягає у тому, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основним правопорядком (публічним порядком) держави.

Застосування іноземного права не повинно мати місце, коли воно буде порушувати сукупність імперативних матеріальних норм відповідного правопорядку. Саме таке розуміння послужило підвалиною так званої позитивної концепції застереження про публічний порядок.

У МПрП існує й інша точка зору, що отримала назву негативної концепції ordre public. За нею неприпустимість застосування правових норм та інститутів іншої держави, що невідомі національній правовій системі, випливає із загальних принципів побудови правопорядку відповідної держави. Головним у такому разі є негативні, несприятливі властивості іноземного закону.

Загальновизнаними підставами для формулювання даного застереження у сучасному міжнародному праві є:• безпека держави;• встановлений в ній правопорядок;• життя та здоров'я громадян;• здоров'я населення та • добрі звичаї в державі.

Наслідком застосування інституту застереження про публічний порядок є анулювання дії власної колізійної норми. Переважна більшість авторів схиляються до думки, що замість цієї норми має застосовуватись lex fori.

Зу про МПрП встановлює, що Норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основним правопорядком (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.

Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.