77. Визначіть форми уніфікації приватного права. Наведіть приклади європесько-правової уніфікації приватного права

Результати процесу уніфікації у практиці держав можуть бути застосованими в одній (або кількох) з нижченаведених форм.

1. Шляхом укладення міжнародного договору, в якому міс¬тяться розроблені та належним чином введені в дію уніфіковані норми, що повинні застосовуватись при встановленні, здійсненні або припиненні міжнародних зв'язків суб'єктів МПрП чи в інших відповідних випадках. 2. Запровадженням державами у своєму національному за¬конодавстві типових (або примірних) законів чи інших докумен¬тів, які

• розроблені на виконання міжнародних договорів спеціаль¬ними міжнародними органами або

• надаються державам як рекомендації компетентними орга¬нами міжнародних організацій.

Прикладом першого з різновидів цієї форми реалізації резуль¬татів процесу уніфікації є введення в дію державами-членами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який є Додатком І до Женевської конвенції 1930 р., про що раніше (див. гл. 2.5.1) вже йшла мова. Але повинно бути зрозумілим і те, що державам зовсім необов'язково ставати для цього учасником від¬повідного міжнародного договору: вона завжди може трансформу¬вати положення відповідного типового закону, наприклад, коли попередня імплементація певних норм міжнародного права є умовою для вступу цієї держави до відповідної міжнародної орга¬нізації. Яскравим прикладом різновиду другої форми застосування ре¬зультатів процесу уніфікації є ст. 94 Договору про заснування Єв¬ропейського Співтовариства, за яким Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським парламентом і Економічним та соціальним комітетом, приймає одноголосним рішенням дирек¬тиви про зближення таких законів, нормативних постанов та адмі¬ністративних актів держав-членів, які справляють безпосередній вплив на створення і функціонування спільного ринку1.3. Застосуванням міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обо¬роту), зокрема торгових звичаїв, які в окремих сферах міжнародно¬го спілкування, таких, як торговельне мореплавство або міжнародні розрахунки, здобули загальне визнання та широке розповсюдження. (Дане питання раніше (див. 2.4) розглядалося спеціально.)4. Запровадженням рекомендованих міжнародними організаціями або національними торговими палатами, промисловими чи торгівельними асоціаціями примірних (типових, взірцевих) дого¬ворів, загальних умов, чартерів і т. ін., котрі акумулюють в собі зовнішньоторговельну практику, яка себе виправдала.Широку відомість і розповсюдження набули, наприклад, загальні умови зовнішньоторговельних угод щодо кушвлі-продажу товарів, які були розроблені на початку 60-х років минулого сторіччя гру¬пою експертів Європейської економічної комісії ООН. Вони були складені стосовно головних груп товарів, що є предметом цих угод - машини та обладнання, споживчі товари, продовольчі това¬ри і т. ін., і містять в собі найбільш суттєві умови поставки, прита¬манні тій чи іншій групі товарів.

Проте, подібні норми можуть створюватись не лише під егідою відповідних міжнародних організацій, а й шляхом досягнення зго¬ди між компетентними національними установами, перш за все -торговими палатами різних держав.