63. Головне управління державної служби.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, що за­ймають посади в державних ор­ганах та їх апараті з метою практич­ного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Для проведення державної політики та функціонального управління державною службою утворено Головне управління державної слу­жби України та Координаційну раду з питань державної служби. Ука­зом Президента України від 24 липня 1995р. затверджено “Поло­ження про Раду по роботі з кадрами”.

На Головне управління державної служби покладаються прогнозу­вання і планування потреб державних органів та їх апарату в кадрах, забезпечення разом з іншими державними органами реалізації зага­льних напрямів політики в сфері державної служби в державних ор­ганах та їх апараті, розробка і внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів нормативних актів з питань державної служби, роз­робка, координація і контроль здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби та вирішення інших питань організа­ції і правового регулювання державної служби.

64. Засади статусу громадян.

Громадяни – найбільша група суб’єктів адміністративно-правових відносин. Для реалізації деяких прав, свобод та виконання обов’язків важливе значення має громадянство – постійний правовий зв’язок особи з Українською державою.

Адміністративно-правовий статус громадянина є складовою части­ною його статусу.

Правовий статус включає:

• основні(невід’ємні) права

• комплекс прав та обов’язків, що закріплюються Конститу­цією, нормами різних галузей права

• гарантії реалізації цих прав та обов’язків, а також механізм їх охорони державою.

До основних прав, крім невід’ємних(життя, честь, гідність та ін.), мо­жна віднести: свободу слова, міграції, зборів, власності та ін.

Адміністративно-правовий статус громадянина встановлюється об­сягом та характером його адмі­ністративної правосуб’єктності, котру складають адміністративна правоздатність та адміністративна діє­здатність.

Адміністративна правоздатність – це визнана законом за громадяни­ном фактична можливість бути суб’єктом адміністративного права, мати права та обов’язки адміністративно-право­вого характеру. Вона виникає з моменту народження , підтверджується документами про громадянство – паспортом громадянина України, а для осіб 16 років – свідоцтвом про народження.

Адміністративна дієздатність – це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати і здійснювати права і виконувати обов’язки адміністративно-правового характеру. В повному обсязі вона виникає з досягненням 18 років. Разом з тим вона виникає і по досягненні 16-річного віку – одер­жання паспорта та дотримання пра­вил паспортної системи, охорона природи та ін. Адміністративна діє­здатність може наставати у деяких випадках і до досягнення 16-річ­ноговіку – право на працю.

65. Державний санітарний нагляд в Україні.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють: а) уста­нови і заклади державної сані­тарно-епідеміологічної служби системи МОЗ: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ; управ­ління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ; центральна санітарно-епідеміоло­гічна станція МОЗ; Кримська респу­бліканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, ра­йонні та районні у містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізнич­ному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лі­нійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях; центральна са­нітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті; центра­льна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, саніта­рно-епідеміологічні станції басейнів і портів; санітарно-каран­тинні підрозділи; спеціалізовані установи та заклади МОЗ для боро­тьби з особливо небезпечними інфекціями; санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи; б) відповідні установи, заклади, з'єднання, частини і під­розділи державної саніта­рно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Го­ловного управління Командувача Національної гвардії, СБУ, на які згідно із законодавством покладаються фун­кції спеціально уповно­важених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядко­ваних їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах, що здійснюють державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд згідно з цим Положенням та положеннями про державну санітарно-епідеміо­логічну слу­жбу відповідних центральних органів виконавчої влади.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює голо­вний державний санітарний лі­кар України - перший заступник Мініс­тра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і зві­ль­няється з посади відповідно до законодавства та безпосередньо під­звітний Кабінетові Міністрів України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Головний державний санітарний лікар України має першого заступ­ника та чотирьох заступників, яким він може делегувати окремі свої повноваження.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою Авто­номної Республіки Крим здій­снює головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, який за посадою є заступни­ком Міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, признача­ється на посаду і звільняється з посади головним державним саніта­рним лікарем України за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Керівництво державною санітарно-епідеміологіч­ною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює відповідно головний державний санітарний лікар області, міст Києва і Севасто­поля, який призначається на посаду і звільняється з посади головним державним санітарним лікарем України за погодженням з відповід­ною обласною, Київською і Севастопольською міською державною адміністрацією. Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює від­повідно головний державний санітар­ній лікар району, міста, району в місті, який призначається на по­саду і звільняється з посади відповідно головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севасто­поля, міста з районним поділом.

. Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на водному, залізничному, повіт­ряному транспорті здійснюється відпо­відно головним державним санітарним лікарем водного, залізнич­ного та повітряного транспорту, який призначається на посаду і звільня­ється з посади головним державним санітарним лікарем України.

Мета санітарного нагляду – контроль за додержанням юридичними та фізичними особами санітар­ного законодавства, попередження, виявлення та усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров’я людей та застосування у необхідних випадках заходів пра­вового характеру щодо правопоруш­ників.

Види заходів:

• адміністративно-попереджувальні (проведення перевірок додержання санітарного законодавства, вве­дення каран­тину, медичний огляд працівників та ін.)

• адміністративного припинення (коли в примусовому по­рядку необхідно припинити протиправні дії та запобігти їх шкідливим наслідкам)

• адміністративні стягнення (накладаються за вчинення право­порушень у розглядуваній сфері, передба­чених КпАП).