32. Органи управління освітою та їх компетенція.

До органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки України; міністерс­тва і відомства України, яким підпо­рядковані заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Мініс­терство освіти АРК; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управ­ління освітою. Міністерство освіти і науки України аналізує стан освіти, прогнозує її розвиток відповідно до по­треб особистості. Суспільства, держави; розробляє нормативно-правову основу функціонування системи освіти, здійснює експертизу проектів загальнодержавних, відомчих, інших рішень і програм у частині, що стосується освіти і науки, готує проекти законодавчих актів та урядових рішень; прогнозує та впоря­дковує структуру мережі державних навчально-виховних закладів; та ін. Інші міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти, здійснюють разом з Міністерством освіти і науки України дер­жавне управління підпорядкованими їм закладами освіти шля­хом їх фінансування, утворення матеріальної бази, призначення на посаду керівників цих закладів та ін. Вища атестаційна комісія України – організує і проводить атестацію наукових і науково-педагогіч­них кадрів, керує роботою по прису­дженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого на­укового співробітника. Міністерство освіти АРК здійснює повноваження керівництва освітою на підвідомчій території.

35. Органи (посадові особи) правомочні здійснювати адмініст­ративне затримання.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законодавством. Адміністративне затримання провадиться:1)органами внутрішніх справ – при вчиненні дрібного хуліганства, порушення порядку орга­нізації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстра­цій, при прояві неповаги до суду, торгівлі з рук у невстановлених місцях, та ін.; 2)прикордонними військами - при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах про­пуску через державний кордон країни; 3)старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта посадовою­особою воєнізованої охо­рони – при вчиненні правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше державне або громадське майно; 4) посадовими особами військової інспекції безпеки дорожнього руху – при порушенні водіями або іншими особами, які керують транспортними засобами Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правил дорожнього руху.

36. Загальна характеристика законодавства в сфері економіки україни.

З усіх галузей і сфер, що регулюються адміністративно-правовими нормами, найбільш складними є ті, які належать до економіки. Фор­мування Україною власної економічної політики пов’язується з ви­значенням головних її напрямів на основі принципів демократії, сво­боди підприємництва і відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство. Ефективна національна економіка є гаран­тією неза­лежності держави. Розвиток законодавства з питань економіки за роки незалежності України пов’язаний зі змінами в правових формах її регулювання, переходу до ринкових механізмів. Органи державної влади здійснюють заходи поглиблення правової та адміністративної реформ, створення гарантій проведення ринко­вих перетворень, невідворотності переходу до ринкової економіки. Особливо в кризовій економічній ситуації, державне управління є не тільки необхідним, навпаки – його значення підвищується. Лише держава в особі її органів влади може: здійснювати економічну і со­ціальну політику з метою забезпечення інтересів усіх верст насе­лення; пом’якшувати стихійні процеси ринкової саморегуляції з ме­тою запобігання хаосу в економіці; стимулювати ринкову економіку,