28. Поняття і види об’єднань громадян.

Об'єднання громадян - це добровільне, самокероване, некомер­ційне формування, створене з іні­ціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, зазначе­них у статуті громадського об'єднання. Усі об'єднання грома­дян характеризуються наступними рисами: утворюються фізичними та юридичними особами на добровільній основі; не мають державно-владних повноважень і не визнані суб’єктами правотворчої діяльно­сті; діють від свого імені; не є комерційними організаціями, що пере­слідують як мету своєї діяльності отримання прибутку. Принципи створення та діяльності об'єднаннь громадян: добровільність утво­рення; рівноправністьусіх членів; самоврядування; законність; сво­бода напрямів діяльності; гласність. Критеріями розмежування об'єднаннь громадян є: мета створення і діяльності; територіаль­ний масштаб діяльності; спосіб обліку членів; шлях легаліза­ції; вік, досягши якого дозволяється бути членом об'єднання громадян. Види об'єднаннь: 1. Цілі ство­рення й діяльність об'єднаннь грома­дян (політична партія, громадська організація); 2. За територіальним масштабом діяльності поділяються на: всеукраїнські, місцеві, міжна­родні. 3. За способом обліку членів поділяються на такі: що мають фіксоване індивідуальне членство, що не мають фіксованого індуві­дуа­льного членства. 4. За шляхами легалізації об'єднання громадян поділяються на реєстрації, повідомлення про заснування. 5. Залежно від віку, по досягненні якого дозволяється бути членом об'єднання громадян політичних партій – 18 років, і членів громадських організа­цій – 14 років. Засновиками дитячих і моло­діжних організацій можуть бути особи, яким виповнилося 15 років.

29. Загальна характеристика законодавства в сферах освіти і науки.

Управління в галузі освіти – виконавчо-розпорядча діяльність відпо­відних органів виконавчої влади та інших уповноважених на те суб’єктів щодо здійснення комплексу управлінських функцій, пов’язаних з регулюванням суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової та загально-культурної підготовки громадян України. Ст. 53 Конституції України гарантує кожному гро­мадянину право на освіту. Повна загальна середня освіта є об'язко­вою. Основними нормативно-право­вими актами, що регулюють сус­пільні відносини в галузі управління освітою, є Закон України “Про освіту” (1991 р.) в ред. Від 32 березня 1996 р., а також закони “ Про професійно-технічну освіту”від 10 лютого 1998 р. та “Про загальну середню освіту”від 13 травня 1999 р. Держава надає підтримку розвиткові науки як визначального дже­рела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створюючи необхідні умови для реалізації ілек­туального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності, забеспечуючи використання дося­гнень науки і техніки для розв’язання соціальних, економічних, культурних та інших проблем. Згідно з ст.54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. Правові засади держ. політики у сфері науково-технічної діяльності визначені у Законі Украіни від 13 грудня 1991 р. “Про основи держав­ної політики у сфері науки і науково-техніч­ної діяльності”(у редакції від 1 грудня 1998 р.). Цей закон поставив перед українською наукою якісно оновлені завдання, визначив механізм створення умов для практичної реалізації конкретних наукових результатів, впрова­дження в життя науково-технічних досягнень. Особливістю управ­ління науковою сферою є те, що воно має міжгалезевий характер. Керівництво та визначення стратегічних напрямків розвитку науки, фундаментальних досліджень здійснює Національна академія наук України, яка є об'єд­нуючим центром наукової діяльності.