Ефективність сільськогосподарських підприємств України за організаційно-правовими формами за 2008-2012 рр*.

Види підприємств	2 008р.			2 009р.			2 010р.			2 011р.			2 012р.
	Чистий дохід (виручка) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Прибуток, збиток (–) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Рівень рентабельності (збитковості) с/г діяльності,. %	Чистий дохід (виручка) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Прибуток, збиток (–) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Рівень рентабельності (збитковості) с/г діяльності,. %	Чистий дохід (виручка) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Прибуток, збиток (–) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Рівень рентабельності (збитковості) с/г діяльності,. %	Чистий дохід (виручка) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Прибуток, збиток (–) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Рівень рентабельності (збитковості) с/г діяльності,. %	Чистий дохід (виручка) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Прибуток, збиток (–) від реалізації с/г продукції та послуг,. млн.грн.	Рівень рентабельності (збитковості) с/г діяльності,. %
Господарські товариства	32546	3526,1	12,6	41663,9	4881,5	13,3	51404,1	8463,6	19,7	66418	13651,4	25,9	85801,2	13910,8	19,4
Приватні	10294	1508,2	17,8	12828,8	1819,5	16,5	16819,6	3625,3	27,5	21368	5360,4	33,5	26925,6	5448,2	25,4
Виробничі кооперативи	2136,7	229,4	12,1	2206,3	132,1	6,4	2454,9	265	12,1	2634,3	353,9	15,5	2604,8	172,4	7,1
Інші	2620	191,4	7,2	3340,2	393,6	13,4	3553,1	617,1	21	4762,8	827,7	21	5331,6	991,4	22,8
Державні	1081,5	7	0,5	1143,9	–15,7	–1,4	1359	11,1	0,8	1701,9	46,3	2,8	1768,1	5,9	0,3

*Джерело: створенно автором на основі "Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах за2008-2012роки"ю -[Електронний ресурс] / Статистичні бюлетеніДержавної служби статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Розглядаючи ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві України, слід зазначити, що найвищий рівень рентабельності діяльності демонструють приватні підприємства. Протягом 2008-2012 років рентабельність приватних підприємств зросла майже на 42,6%, дещо нижчий результат показали господарські товариства, так їх рівень рентабельності у 2012 році знизився на 0,3% порівняно з 2011 роком, але зріс на 6,8% порівняно з 2008 роком, в той же час державні підприємства в 2009 році мали від’ємний рівень рентабельності (-1,4%) та отримали збиток у розмірі 15,7 млн.грн, а в 2012 році їх рентабельність зменшилась по відношенню до 2011 року на 2,5%. У виробництві продукції сільського господарства державні підприємства отримали найнижчий рівень рентабельності 0,3%), а в свою чергу приватні підприємства показали найвищий його рівень (25,4%). У 2012 році приватні підприємства отримали чистий дохід у розмірі 26925,6 млрд грн., що більше ніж у 2008 році на 15 млрд. грн. тобто 161% (див. Таб.1.4)..

Все вищезазначене свідчить про негативну тенденцію розвитку підприємств аграрного сектору і зумовлює необхідність створення державою умов для стимулювання їх розвитку.

Одним з напрямів пожвавлення фінансових відносин в аграрній сфері є створення принципово нових форм організаційно-господарських формувань, заснованих на корпоративній основі. Необхідність і доцільність створення таких формувань зумовлена передусім недосконалістю взаємовідносин між аграрними і переробними підприємствами, а також посередницькими структурами. Економічні інтереси всіх учасників виробничого процесу в АПК, більш стійке їх економічне положення забезпечуються в агропромислових формуваннях, в яких створено замкнутий цикл – “виробництво-переробка-реалізація” – в рамках одного об’єднання. Завдяки цьому досягається підвищенням рівня зайнятості робочої сили впродовж року, скорочуються втрати вирощеної продукції, забезпечується економія матеріально-грошових ресурсів, вдало вирішуються соціальні проблеми на селі.

Слід зазначити, що аграрно-промислові підприємства, поряд із аграрними підприємствами інших організаційно-правових форм, є більш інвестиційно-привабливими через специфіку їхньої господарської діяльності. Замкнений цикл виробничого процесу у таких видах сільськогосподарських підприємств сприяє тому, що за рахунок диверсифікації виробництва ризик, пов'язаний із сезонними особливостями аграрної сфери, значно нижчий. Поряд із цим в аграрно-промисловому підприємстві зменшуються труднощі, пов’язані із реалізацією виробленої продукції, оскільки такі підприємства, переважно, мають власну мережу збуту виробленої продукції або налагоджені стійкі договірні відносини з торговельними структурами. До того ж, в аграрно-промисловому підприємстві передача продукції на переробку є складовою технологічного процесу, що здійснюється без участі посередників, напряму, і дає змогу зменшити втрати при виробництві та збільшити доходи. Крім того, більш розширена сфера діяльності агра-рно-промислового підприємства, що поєднує процес виробництва, переробки і реалізації продукції, сприяє тому, що в такому підприємстві за рахунок наявності сучасного обладнання, будівель, споруд знижується ризик відсутності у позичальників ліквідного забезпечення кредитів. При цьому такі підприємства в змозі при потребі виступати поручителем і одержувати гарантії через стабільніший фінансовий стан. Таким чином, аграрно-промислові підприємства мають більше можливостей одержати кредит, ніж сільськогосподарські підприємства інших організаційно-правових форм.

Останім часом спостерігається бурхливий ріст і розвиток великих аграрних компаній в Україні.

В Україні є численні приклади співробітництва фінансового та промислового капіталу з підприємствами агропромислового комплексу. Про розвиток корпоративного бізнесу в АПК свідчить, наприклад, діяльність АТЗТ “Миронівський хлібопродукт”, ВАТ “Яготинський молокозавод” тощо.

Із розвитком різних форм власності та різних типів підприємств фінансово-промисловими групами все більшого розвитку набувають кооперативні, акціонерні, змішані та приватні підприємств.

На погляд Шебаніна В.С, вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми господарювання повинен здійснюватися з урахуван­ням розміру і спеціалізації підприємства, рівня інтенсивності виробництва в ньому та ефективності функціонування [91].

В свою чергу, Дем’яненко М.Я. зазначає, що дискусії щодо плюралізму всіх форм власності та організаційно-правових форм призвели до знищення крупнотоварного виробництва та утворення малих за розмірами земельних угідь і виробничою потужністю підприємств [29]. В силу дії визнаного всіма економічними школами та напрямками економічної теорії закону економії на масштабах очевидно, що такі підприємства не можуть бути ні високодохідними ні інвестиційно привабливими. Більшість фінансових інструментів та форм фінансового забезпечення для них недоступні. Для таких підприємств не потрібні сучасні форми організації та технології управління фінансами. Подальший розвиток теорії фінансового управління вимагає існування великих за розмірами (виробничою потужністю) сільськогосподарських підприємств, які спроможні генерувати значні за обсягами чисті грошові потоки та використовувати різні фінансові інструменти.

Саме завдяки реформуванню сільгосппідприємств в на­шій країні було забезпечено багатоукладність виробництва на селі, порівняно рівноправне функціонування господарств різних організаційно-правових форм, що побудовані на при­ватній власності на землю, у сполученні як з колективною, так і сімейною та індивідуальною формами організації праці.

Проте як вже наголошувалося раніше реформування лише відносин власності та зміна організаційно-виробничої структури сільського господарства України, яка базується на розвитку різноманіття форм господарювання, хоча і мали значний вплив на ефективність розвитку сільськогосподарського виробництва, але без підкріплення реальними змінами в фінансових та економічних механізмах господарювання очікуваних швидких результатів не забезпечили.