1.2 Формування ринкових відносин в апк уКраїни
В процесі здійснення аграрної реформи в нашій країні, яка розпочалась у 1991 р., відбулася еволюція аграрних підприємств і підприємств переробної промисловості. Головною метою аграрної реформи було створення необхідних економічних та політичних умов для формування в аграрному секторі ринкового середовища та появи на землі реального власника – господаря, спроможного по-новому організувати ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи його високу ефективність та в повній мірі відповідати за результатами господарювання.
До початку 1990-х років підприємства АПК мали державну форму власності. Їх приватизація розпочалася в 1990-1993рр. шляхом оренди майна з наступним його викупом трудовим колективом. У 1996 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про особливості приватизації майна в аграрному комплексі» [18], яким передбачене обов’язкове передання 51% акцій переробних підприємств сільським трудівникам – фізичним особам за майнові сертифікати, а також юридичним особам – недержавним аграрним підприємствам. Підприємства в яких було викуплено майно трудовими колективами, перетворювались на відкриті акціонерні товариства шляхом додаткового випуску акцій з наступним переданням їх сільськогосподарським товаровиробникам в кількості 51% статутного капіталу. У 2012 р. переробні підприємства були представлені публічними акціонерними товариствами, приватними акціонерними товариствами та дочірніми підприємствами різного типу холдингових структур.
У сільському господарстві з початку аграрної реформи і далі протягом найбільш складного і довготривалого періоду вирішувалося завдання створення аргоформувань нового типу, заснованих на приватній власності на землі і майно. Є підстави вважати, що розпочався цей етап з перетворення колгоспів на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) шляхом паювання їх майна, а згодом землі. Власник майнового паю при виході зі складу КСП мав право отримати свій майновий пай натурою чи грошима, передати його у спадок, або ж продати. Саме з цією фундаментальною ознакою (хоча і формальною) власності – і відрізнялися КСП від колишніх колгоспів. Із прийняттям Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій» [19], кожен член КСП був наділений і земельною часткою (паєм). Проте КСП хоч і відрізнялися від колишніх колгоспів за майновими і земельними відносинами, все ж вони, як з’ясувалося, об’єктивно виявилися неспроможними адаптуватися до народжуваного у державі ринкового середовища.
Реорганізація КСП почалася з 1990-х років спонтанно як реакція селян на низьку ефективність виробництва в рамках цієї організаційної форми господарювання. На їх базі стали виникати різні типи господарських товариств і фермерські господарства. Проте масштаби таких перетворень були незначні і не відповідали потребам виробництва. Тому 3 грудня 1999 р. був прийнятий Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», яким передбачалося реформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 р. колективні сільськогосподарські підприємства в нові організаційні форми господарювання ринкового типу, які функціонують на засадах приватної власності на землю і майно. Усім членам КСП забезпечувалося право пільгого виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Приватні підприємства, що виникли на базі реформованих КСП, зобов’язалися укладати договори оренди земельної частки (паю) і майнового паю з власниками цих паїв з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формах. Важливо, що указом була встановлена мінімальна орендна плата за земельну частку (пай) в розмірі, не менше 1% від грошової оцінки орендованої землі. При реорганізації КСП передбачалося збереження по можливості цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП через механізм оренди.
У результаті практичної реалізації згаданого Указу було реформовано і змінили статус 10833 КСП. На їх базі створено 14241 нове приватне агроформування (коефіцієнт поділу становить 14241:10833=1,3 у тому числі фермерських господарств -1254 (8,8%), приватних підприємств (приватно-орендних) – 2901 (20,4%), господарських товариств (переважно з обмеженою відповідальністю) – 6761 (47,5%), сільськогосподарських виробничих кооперативів – 3325 (23,3%) [91, с.61].
Вказані підприємства є підприємствами ринкового типу. З їх створенням відбулися кардинальні зміни в земельних, майнових і соціальних відносинах, причому без будь-яких гострих конфліктів на селі. Очевидна соціальна спрямованість такого реформування. Адже, 6,4 млн. селян стали власниками земельних паїв, середній розмір яких становить по Україні 4,2 га, що навіть перевищує середній розмір фермерських господарств у деяких країнах (наприклад, у Греції) [27, с.61].
У наступні роки процес реформування аграрних підприємств продовжувався насамперед через перетворення одних видів приватних підприємств на інші. Діяльність підприємств сільського господарства урегульовані Законами України "Про господарські товариства", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про підприємства" і рядом інших актів. Основні види організаційно-правових форм аграрних підприємств в сільському господарстві представлені на рис.1.3.
Рис. 1.3 Види організаційно –правових форм господарювання аграрних підприємств в сільському господарстві*.
*Джерело: Розроблено автором на основі Державного класифікатор ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) // Затверджено та надано чинності наказом Держспоживстандарту України із змінами, внесеними наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.09.09 р. № 342
У 2012 р. на території України виробництвом сільськогосподарської продукції займалося 55866 тис. аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, які використовували близько 22 млн.га сільськогосподарських угідь. Незалежно від частки різних видів аграрних підприємств, різною є питома вага сільськогосподарських угідь, що ними використовуються. Так, більше половини цих угідь (11,2 млн.га), зосереджено в господарських товариствах, 20,0% – у фермерських господарствах, 15,7% – у приватних підприємствах, 3,4% – у виробничих кооперативах, 2,3% – у державних підприємствах, 7,4% – у підприємствах інших форм господарювання. Із загальної кількості підприємств 48 тис. мають сільськогосподарські угіддя. З них 67,8% підприємств мають площу до 100 га, 15,2% – від 100 до 500 га, 5,5% – від 500 до 1000 га, 5,4% – від 1000 до 2000 га, 6,1% – понад 2000 га. [81, с.1-2].
Проведені дослідження аграрних підприємств за організаційно-правовими формами свідчать, що у 2012 році в сільському господарстві України господарську діяльність вели майже 56 тис. аграрних підприємств різних організаційно-правових форм (таб. 1.3), з яких: 8,1 тис. господарських товариств; 4,1 тис. приватних підприємств; 0,856 тис. кооперативів; 0,294тис. державних підприємств; 40,7 тис. фермерських господарств [24, с.1].
Таблиця 1.2