Динаміка аграрних підприємств за організаційно-правовими формами господарювання в Україні 2003-2012рр.

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Усього	59949	58640	57877	57858	58387	59059	57152	56493	56133	55866
Господарські товариства	8713	8172	7900	7545	7428	7879	7819	7769	7757	8121
Приватні підприємства	4033	4054	4123	4112	4229	4326	4333	4243	4140	4183
Виробничі кооперативи	1938	1727	1521	1373	1262	1101	1001	952	905	856
Фермерські господарства	43042	42598	42447	42932	43475	43894	42101	41726	41488	40732
Державні підприємства	516	395	386	371	360	354	345	322	311	294
Підприємства інших форм господарювання	1707	1694	1500	1525	1633	1505	1553	1481	1532	1680

Наведена динаміка, щодо розвитку аграрних підприємств за період 2003-2012 роки свідчить, що за майже за всіма організаційно-правовими формами, крім приватних підприємств, їх кількість зменшилась, хоча темпи зменшення були різними. По іншим організаційно правовим формам аграрних підприємств зменшення було нижчим, але також мало місце. Так кількість господарських товариств у 2012 році у порівнянні з 2003 роком зменшилась на 6,8%, фермерські господарства у 2012 році порівнюючи з 2003 році зменшились на 5,4%, однак вони є провідною формою господарювання і займають в загальній кількості всіх форм господарювання у 2012 році 72,9%.

Дослідження еволюції аграрних підприємств нерозривно пов’язане з оцінкою результатів їх діяльності. В цьому зв’язку здійснимо аналіз основних економічних показників діяльності аграрних підприємств, де виробництво валової продукції є головним. У валовій продукції за основними групами товаровиробників у 2012 році в сільському господарстві України найбільшу питому вагу у склали сільськогосподарські підприємства (їхня частка досягла 50,7% у загальній сумі). На другому місці – недержавні сільськогосподарські підприємства, частка яких складає 49,7%, причому 49,3% з них займають господарства населення (табл..1.3) [24,с.12].

Таблиця1.3

Валова продукція сільського господарства за основними групами товаровиробників у 2012 році

	Валова продукція		У тому числі
	млн. грн.	у % до підсумку	рослинництва		тваринництва
			млн. грн.	у % до підсумку	млн. грн.	у % до підсумку
Усі категорії господарств	223254,8	100,0	149233,4	100,0	74021,4	100,0
сільськогосподарські підприємства	113082,3	50,7	82130,2	55,0	30952,1	41,8
у тому числі
державні сільськогосподарські підприємства	2176,8	1,0	1638,5	1,1	538,3	0,7
недержавні сільськогосподарські підприємства? з них	110905,5	49,7	80491,7	53,9	30413,8	41,1
з них
фермерські господарства	14111,1	6,3	12843,1	8,6	1268,0	1,7
господарства населення	110172,5	49,3	67103,2	45,0	43069,3	58,2

Як видно з даних табл..1.3 аналогічна тенденція спостерігається і по валовій продукції рослинництва, де сільськогосподарські підприємства складають 55%, а господарства населення – 45%, у тваринництві ж навпаки – більшу частину валової продукції виробляють саме господарства населення (58,2%), тоді як сільськогосподарські підприємства - 41,8%. Найменшу частку у виробництві валової продукції сільського господарства займають державні сільськогосподарські підприємства - 1%.

Вчені виділяють п’ять основних форм господарювання в аграрному секторі. Зокрема, науковці Зубець М.В. та Безуглий М.Д. зазначають, що це – аграрні холдинги, які обробляють десятки і сотні тисяч гектарів землі, крупнотоварні сільгосптоваровиробники, які обробляють від трьох до десяти тисяч гектарів, середньотоварні виробники, що обробляють декілька тисяч гектарів, фермерські господарства, в обробітку яких знаходиться декілька сот гектарів і селянські подвір’я, які мають від одного до двох гектарів землі та виробляють левову частину тваринницької продукції, картоплі, овочів і фруктів [37, 23-34].

Проте, виходячи з поєднання умов власності і організації виробництва пропонуємо виділити чотири основні форми господарювання ринкового спрямування.

Перші дві – господарські товариства та сільськогосподарські підприємства, ринкового спрямування, які побудовані на основі реформування колгоспів і радгоспів, де поєднується приватна власність селян на землю і майно з колективними формами організації праці. У них в основному збережена земельна цілісність колишніх підприємств, земля і майно передається їм в оренду. У свою чергу, по відношенню до власності ці підприємства поділяються на різні господарські формування: колективні, акціонерні, приватні, товариства з обмеженою відповідальністю. Сільськогосподарські підприємства України за розмірами перевищують американську модель, де середній розмір фермерського господарства становить 179 га угідь, у тому числі 10,1 % землі використовують господарства середнім розміром 893 га, а 10,6 % – 1352 га[58, 46].

Серед цих організаційно –правових форм особливе місце посідають фермерські господарства. Їм відводиться особлива роль. У розвинутих країнах світу вони є основним сектором виробництва продукції, який забезпечує у них продовольчий достаток. В Україні фермерству відводиться роль перспективної форми господарювання, а вільна її конкуренція з усуспільненими господарськими формуваннями забезпечуватиме економічні передумови та простір для створення необхідних умов піднесення сільськогосподарського виробництва.

За роки ринкових перетворень фермерські господарства стали невід'ємною складовою сільської економіки. Організаційно-правові засади діяльності фермерських господарств регулюються Законом України "Про фермерські господарства" (2003 р.).

Починаючи з 1990 року кількість фермерських господарств зросла з всього лише 82 до 40,7 тис. в 2012 році. Це 72,9% від загальної кількості господарюючих суб'єктів у сільському господарстві України. Найбільша кількість фермерів - в Одеській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. У середньому на 1 господарство припадає 95 га, більше 40% господарств обробляють площі зверх 500 га. На сьогодні у користуванні фермерських господарств, знаходиться 4,4 млн. га сільськогосподарських угідь (з них - 4,3 млн. га ріллі) [56,1].

Поряд з сільськогосподарськими підприємствами і фермерськими існують господарства населення – третя форма господарювання. Сюди відносяться особисті селянські господарства, присадибні ділянки, ділянки для забудови, садові кооперативи, ділянки виділені під городи. Ці господарства відіграють велику роль у самозабезпеченні населення України продуктами харчування і є стабілізуючим фактором соціального захисту громадян у перехідний період до ринку, поки на селі не розвинеться більш ефективна виробнича й обслуговуюча інфраструктура. Особисті селянські господарства країни відповідають за розмірами японській і китайській моделям (1-2 га).

Активізації розвитку селянських господарств сприяє Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" (1992 р.), згідно з яким здійснювалася безкоштовна передача у приватну власність земельних ділянок для ведення особистих господарств, а також збільшення максимальних їх розмірів до 2 га.

Подальше розширення розмірів таких господарств здійснювалося за рахунок приєднання до них земельних ділянок, одержаних в рахунок земельних паїв при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств. Організаційно-правові основи діяльності особистих селянських господарств регулюються Законом України "Про особисті селянські господарства" (2003 р.).

За даними державного статистичної служби щодо окремих показників розвитку сільських, селищних і міських рад у сільських населених пунктах, що знаходяться в їхньому підпорядкуванні, станом на 1 січня 2013р. зареєстровано понад 4,3 млн. домогосподарств, членам яких відповідно до чинного законодавства надані земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства

Четвертою формою господарювання, які також не менш важливі для сільського господарства є кооперативи. «У сільському соціально-економічному розвитку, як засвідчує світова практика, важливу роль відіграють різні форми кооперації. Кооперативи сприяють широкому залученню всіх груп населення, включаючи жінок, молодь, людей пенсійного віку та інвалідів, до активної участі в трудових процесах.

Правове поле для створення і функціонування кооперативів в Україні формують закони "Про кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію". Постановою Кабінету Міністрів №557 від 3.06.2009 р. затверджена Державна цільова економічна програма фінансової підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року.

Досліджуючи міжнародний досвід кооперації слід зазначити, що 80% сільськогосподарської продукції Скандинавії, 65% - Нідерландів,  50-52% –  Німеччини, Іспанії, Франції знаходять збут через сільськогосподарську кооперацію, в тому числі молоко – від 65% у Бельгії до 100% у Норвегії, овочі і фрукти – від 32% у Німеччині до 80% у Нідерландах,  свинина – від 15% в Італії до 96% у Данії, зерно – від 20% у Великобританії до 70% у Франції[58].

Сільськогосподарські кооперативи домінують у структурі переробленої продукції: молока Скандинавії – до 90-100%, зернових: Швеції, Нідерландів, Франція – 60%, овочів і фруктів  Данії, Бельгії, Нідерландів, Франції, Німеччини – 53%,  виробництво цукру Нідерландів, виробництво спирту Франції, Швеції.

Розглянуті основні форми господарювання дають змогу зробити висновок, що з організаційної точки зору проведено реформування, яке відповідає різним варіантам світового розвитку із збереженням вітчизняних особливостей крупнотоварного виробництва. Є також можливість створення великих господарств за рахунок кооперування дрібних і середніх. Фактор високої концентрації сільськогосподарського виробництва в країні присутній [58,20-21].

Аналізуючи динаміку розвитку організаційно-правових форм слід зазначити, що серед всіх видів аграрних підприємств певний ріст демонструє приватна форма, зокрема кількість цих господарств у 2012 році збільшилась на 174 підприємства (5,94%) порівняно з 2008 роком, аналогічно певне збільшення демонструє державна форма власності на 13 підприємств (4,8%), в свою чергу кількість виробничих кооперативів та господарських товариств має тенденцію до зменшення у 2012 році на 274 (38,7%) та 84 одиниці (1,65%) відповідно порівняно з 2008 роком.

У свою чергу, рівень ефективності підприємства, в залежності від його організаційно-правової форми є тим об’єктивним показником, який в більшості відображає мотиваційний бік організації господарської діяльності при різних умовах розподілу прибутку, відповідальності за зобов’язаннями для засновників (керівництва) підприємства, відносин власності на землю, майно тощо. Тому орієнтація на ефективність тієї чи іншої правової форми організації підприємства може бути використана за умов рівності всіх інших зовнішніх факторів (цінова, кредитна та податкова політика держави по відношенню до сільськогосподарських підприємств та їх продукції, реальні можливості щодо формування фінансових активів та забезпечення технікою та матеріально-технічними ресурсами тощо), що впливають на його господарську діяльність .

Таблиця1.4