МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат

З ДИСЦИПЛІНИ «ДЕРЖАВНЕ ТА РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ»

НА ТЕМУ:

«МІЖКРАЇНОВИЙ АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ САМОВРЯДУВАННЯ»

студентки факультету економіки та управління

4 курсу, спеціальності 6601/1, 2 групи

Бовсунівської Олександри

Викладач:

доктор економічних наук, професор

Малий І.Й.

Оцінка _________ балів

«______»_____________2013 року

____________________

Київ КНЕУ 2013

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Теоретичні характеристики формування самоврядування в державі……..4

2. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування…………………………7

3. Аналіз принципів місцевого самоврядування в різних країнах………….10

   1. Принципи місцевого самоврядування в Україні та аналіз їх реалізації…10

   2. Принципи місцевого самоврядування у Франції та аналіз їх реалізації...13

4. Шляхи вдосконалення реалізації принців місцевого самоврядування в Україні………………………………………….…………………………….17

Висновки………………………………………………………………………….…20

Список використаних джерел……………………………………………………..22

ВСТУП

Актуальність теми реферату: органи самоврядування у світовій практиці відіграють роль зв’язку народу із органами центрального управління з метою підвищення ефективності функціонування країни. Саме органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні інформацію щодо особливостей недоліків та проблем конкретного регіону, і має можливість донести думку особи до центральних органів управління, тим самим підвищуючи рівень довіри людини до органів управління державою. Принципи організації самоврядування несуть демократичний характер, прояв уваги до думки кожного в країні, тому дослідження даної теми є особливо актуальним для нашої країни, так як стан місцевого самоврядування в Україні перебуває у негативному стані.

Мета реферату: дослідження наукових робіт, що розкривають поняття самоврядування в країні, дослідження основних принципів самоврядування в Україні та у Франції, їх стан та відповідність міжнародним стандартам.

Завдання реферату: набуття знань з питання реалізації принців самоврядування у різних країнах, їх аналіз та розкриття шляхів вдосконалення принципів самоврядування в Україні.

Предмет реферату: наукові періодичні видання присвячені проблематиці питання самоврядування в країнах, навчальні посібники, монографії, інтернет джерела.

Розділ 1. Теоретичні характеристики формування самоврядування у державі

Місцеве самоврядування як соціальний феномен завжди є актуальними, так як зустрічається практично у кожному суспільстві, із самоврядуванням пов'язують майбутнє соціального управління. Загалом його визначають як право громадян, місцевого співтовариства на самостійну організацію і ведення місцевих справ, а також як одну з організаційно-правових форм здійснення публічної влади.

У широкому значенні самоврядуванням розуміють як незалежне функціонування організації, що забезпечується прийняттям її членами норм, які стосуються її життєдіяльності, спільним веденням загальних справ.

Комплексне визначення поняття самоврядування, що враховує більшість його ознак пропонує М. В. Цвік, — це заснований на саморегуляції різновид соціального управління, в основу якого покладене спільне вирішення учасниками суспільних відносин їх справ, що поєднується з виконанням прийнятих рішень ¹.

Самоврядування посідає вагоме місце в державному управлінні. Виходячи із визначення «державного управління – як діяльності особливого роду, зміст якої полягає у виконанні законів та інших актів органів державної влади шляхом різних форм організуючого впливу на суспільні явища та процеси»², місцеве самоврядування концептуально співвідноситься з державним управлінням залежно від його організаційно - структурної характеристики, що має інструментальне значення для визначення їх співвідношення.

В енциклопедичному словнику Брокгауза й Ефрона самоврядування визначається як управління яким-небудь колом справ самими зацікавленими громадянами (безпосередньо або через обрані ними органи) без втручання сторонньої влади". Це дозволяє трактувати самоврядування двозначно. У широкому плані як самоврядну організацію можна розглядати будь-яку державу, де уряд чи інше керівництво обирається і залежить від народу.

Але частіше самоврядування розглядається у вузькому значенні щодо самоврядних співтовариств, утворених і функціонуючих у державі. Як правило, таке поняття є синонімом місцевого самоврядування, при якому справами адміністративно-територіальної одиниці управляють їх мешканці³.

У такому розумінні термін "самоврядування" був сприйнятий і в Україні, Росії та інших країнах. Ю. Панейко визначив його як сперту на приписи закону децентралізовану державну адміністрацію (державно-владні управлінські повноваження), що виконують локальні органи, ієрархічно не підпорядковані іншим органам і самостійні в межах закону, загального правопорядку ².

У державно організованому суспільстві необхідно визначати граничні можливості самоврядування для подальшого розвитку демократії та забезпечення суверенності народу - як оптимальне співвідношення державного управління і самоврядування.

Забезпечення такої оптимальності дає змогу забезпечити довіру населення до управлінських центрів та готовність населення брати спільну участь в управлінні. Згідно до статті 5 Конституції України «народ здійснює владу через органи державної влади та органи місцевого самоврядування »⁴, уявлення про самоврядування – як народовладдя є хибним. Самоврядування є інструментом досягнення демократичності управління тільки через безпосередні органи місцевого самоврядування та у встановленому порядку його функціонування.

Основними теоретичними концепціями самоврядування виступають:

• «суспільна теорія» - концепція, відповідно до якої сутність самоврядування у надані місцевому самому завідувати своїми інтересами та в збереженні за урядовими органами завідуванні самими лише тільки державними справами ¹.

• «державна теорія» - позиціонує самоврядування – як службу місцевого суспільства державним інтересам ⁵.

Обрання теоретичної орієнтації співвідношення державного управління та місцевого самоврядування залежить від державного устрою.

Так, місцеве самоврядування є організаційною формою здійснення населенням влади на місцях, що покликана забезпечити самостійне (під свою відповідальність) вирішення громадянами, які проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці, питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення, історичних і місцевих традицій .

Соціальні одиниці, які управляються самостійно, будучи автономними до державних інститутів, не протистоять їм, а разом утворюють складну систему демократичного управління. Роль держави полягає у створенні правових, організаційних, матеріально-фінансових умов організації й розвитку місцевого самоврядування, сприянні населенню у здійсненні права на самоврядування, забезпеченні гарантій його захисту у судовому порядку.

У другому розділі реферату будуть розглянуті міжнародні стандарти, згідно до яких формуються засади місцевого самоврядування.