19. Джерела господарського процесуального права.

Джерела ГПП - нормативно-правові акти, які вміщують правові норми, що регулюють господарське судочинство.

До джерел ГПП відносяться:

1. Конституція України – займає головне місце серед джерел, май найвищу юридичну силу та містить норми прямої дії. Господ. суди безпосередньо застосовують К., = якщо зі змісту її норм не випливає необхідність додаткової регламентації законом; = якщо закон, що був чинний до прийняття К.ї їй суперечить; = якщо правовідносини законом не врегульовано а підзаконні акти суперечать К.

2. Господарсько-процесуальний кодекс – найбільш обємне та детальне джерело ГПП, яке визначає принципи господарсь­кого судочинства, склад господарського суду, підвідомчість і під­судність спорів, порядок подання позову, доказування, вирішення спорів, перегляд рішень господарського суду, виконання судових рішень, інші питання щодо діяльності господ. суду;

3. Закони = законодавчі акти, що містять організаційні норми («Про судоустрій України», «Про статус суддів»); =законодавчі акти, що містять спеціальні процесуальні норми («Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); =інші законодавчі акти, які стосуються господарського судочинства (Цивільний кодекс України, Закони України «Про власність», «Про підприємництво» тощо)

4. підзаконні нормативні акти (рішення ВРУ, Уряду та Президента, Конституційного Суду тощо), які містять норми з питань, що стосуються господарського процесу.

5. міжнародні угоди України

20. Основні положення досудового врегулювання господарського спору

Подаючи претензії і позови, підприємства мають на меті, використовуючи правові засоби, забезпечити захист своїх прав і законних інтересів. Подання претензії — це досудове повідомлення відповідачеві про порушення ним законних інтересів і прав контр­агента. Визнання й задоволення претензійних вимог є добровільним урегулюванням спору.

Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає, що до пред’явлення позову, який випливає з відносин між організаціями, обов’язковим є пред’явлення претензії. Тобто спір може бути переданий до господарського суду лише після того, як контраген­ту була пред’явлена претензія, яку він відхилив або не дав на неї відповіді в термін, передбачений діючим законодавством.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України, та іншим законодавством.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГП Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського сужду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи за заявою прокурора чи його заступника, рахункової палати, Антимонопольного комітету та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори:

про визнання договорів недійсними,

про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій,

про стягнення заборгованості за опротестованими векселями,

про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ,

про звернення стягнення на заставлене майно.