112. Третейське вирішення господарських спорів.

В Україні використовується третейське вирішення господарських спорів на основі цивільного, цивільного процесуального, господарського процесуального права, у т.ч. законів „Про третейські суди” та «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Сутність третейського розгляду спору в тому, що сторони, які сперечаються, обирають третіх осіб, яким довіряють вирішення спору і винесення рішення. При цьому сторони заздалегідь зобов’язуються підкоритися рішенню третейського суду. Третейський суд - форма вирішення правових спорів, яке здійснює не державний суд, а треті відносно сторін спору приват­ні фізичні особи або особи (третейські судді), які обрані самими сторонами, або обраними (призначеними) у порядку, узгодженому сторонами чи певними законами, міжнародними договорами. Третейські суди не включені в судову систему України, встановлену в VІІІ розділі, «Правосуддя» Конституції України, та не є державними органами, які здійснюють правосуддя.

Юридичні та/або фізичні особи за наявності між ними третейської угоди мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах: 1) про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) пов'язаних з державною таємницею; 4) що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) однією із сторін в яких є орган держ. влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) що виникають з трудових відносин; 10) що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером); 11), які підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій .

113. Поняття і види третейських судів.

Згідно Закону У. „Про третейські суди” третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейський суд - форма вирішення правових спорів, яке здійснює не державний суд, а треті відносно сторін спору приват­ні фізичні особи або особи (третейські судді), які обрані самими сторонами, або обраними (призначеними) у порядку, узгодженому сторонами чи певними законами, міжнародними договорами. Третейські суди не включені в судову систему України, встановлену в VІІІ розділі, «Правосуддя» Конституції України, та не є державними органами, які здійснюють правосуддя. Третейські суди діють як недержавний механізм вирішення спору і мають, у порівнянні з держ.господ.судами, пев­ні переваги, такі як оперативність, економічність, спеціалізація, довіра, конфіденційність, зручність для сторін щодо часу й місця вирішення спору, відсутність публічності та інші.

В Україні третейські суди утворюються без статусу юридичної особи, виділяють наступні їх види:

= третейські суди для вирішення конкретного спору - створюється сторонами для розгляду конкретного спору. Сторони з урахуванням імперативних норм законодавства самостійно регулюють процес розгляду спору. Після винесення рішення такий суд припиняє своє існування. Це тимчасові, ізольовані суди, аd hoc ( латин. - «на даний випадок, до даної мети»).

= постійно діючі третейські суди - утворюються при певних організаціях - юридичних особах. Порядок утворення, структури та їх функціонування регламентується їх правилами (положення, статути, регламенти, інші уста­новчі документи), затвердженими засновниками. Такий суд очолює голова, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд. Цей суд на підставі угоди сторін формує склад третейського суду для вирішення спору і організує розгляд справ.

Залежно від обсягу компетенції (кола, категорій спорів, які можуть бути розглянуті відповідно до положення і регламенту) серед постійно діючих виокремлюють суди: 1) відкритого типу (загальної і спеціальної компетенції); 2) закритого типу; 3) змішані, що об’єднують у собі ознаки першого й другого типу. Третейські суди відкритого типу загальної компетенції мають право розглядати будь-які суперечки, які мають бути передані до третейського суду за угодою сторін. Третейські суди відкритого типу спеціальної компетенції мають право розглядати лише категорії спорів, які визначені в їх затвердженому положенні, регламенті. Третейські суди закритого типу розглядають суперечки лише між членами — організаціями-засновниками (асоціації, біржі тощо).