30. Процесуальний статус судді господарського суду.

Процесуальний статус судді закріплений діючим законодавством і характеризується його керівною роллю в процесі та широким колом повноважень, спрямованих на захист прав і інтересів, які охороняються законом, суб’єктів господарської діяльності.

Судді незалежні, незмінні, у своєї діяльності користуються лише законами, іншими правовими актами, не відповідальні перед іншими гілками державної влади.

Вимоги судді господарського суду обов’язкові для всіх підприємств, організацій і посадових осіб.

Суддя здійснює важливі повноваження на всіх стадіях процесу. Суддя місцевого господарського суду розглядає справу і вирішує спір одноособово, залежно від категорії і складності справи, її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегією суддів відповідних судів.

Права судді, якими він наділений для здійснення своїх повноважень, сформульовані у ряді певних статей Конституції України, Законі України «Про судоустрій України» і ГПК У.

Суддя одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви, має право відмовити у її прийнятті або повернути її. За певних умов може залучити до участі у справі іншого, належ­ного відповідача, витребувати необхідні документи і матеріали, призначити судову експертизу, прийняти рішення з господарського спору тощо.

Суддя не може брати участь у розгляді справи, якщо він є родичем осіб, які задіяні в судовому процесі, або встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Відвід судді можуть заявити сам суддя (самовідвід), сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі. .

Законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для відводу або самовідводу судді господарського суду.

31. Процесуальне правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво - заміна в господарському процесі особи, яка є стороною або третьою особою, іншою особою (правонаступником). Воно передбачає правонаступництво в матеріальному праві, яке можливо при зміні осіб зобов’язання, при переході прав кредитора до іншої особи на підставі закону.

Процесуальне правонаступництво в українському господарському процесі обмежене лише одним випадком, що закріплено у ст. 25 ГПК - у разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Господарське процесуальне законодавство не бере до уваги те, що правонаступництво може мати місце внаслідок уступки вимоги, переведення боргу, смерті громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності. Хоча згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду в господарському процесі має застосовуватись процесуальне правонаступництво, яке випливатиме із зазначених матеріально-правових відносин (переведення боргу, уступка вимоги), все ж ці питання потребують чіткого законодавчого врегулювання.

Правонаступництво можливо на будь-якій стадії господарського процесу. Про правонаступництво суддя вказує в рішенні або ухвалі. Всі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього.

Процесуальне правонаступництво завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжує брати участь у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальних прав та обов’язків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальному праві універсальним або сінгулярним.