Категорично забороняється застосування отруєних принад на те- риторії дитячих закладів.

5.4.ІНШІ ГРУПИ ПЕСТИЦИДІВ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

5.4.1.Фуміганти

Фуміганти (від лат. fumigantis — окурю- ючий, димлячий) — хімічні речовини, які використовуються у газо- чи димоподіб- ному стані для знищення шкідників і збудників хвороб способом

фумігації.

Фумігація (від лат. fumigatio — обкурювання) — спосіб захисту від шкідників і збудників хвороб грибного та бактеріального похо- дження і шкідників, що живуть потайки, який ґрунтується на вико- ристанні отруйної (токсичної) пари, газу, диму, аерозолю, що виді- ляються спеціальними речовинами — фумігантами. Діючі речови- ни, випаровуючись, створюють токсичну атмосферу, в якій шкідни- ки та збудники хвороб гинуть. В організм шкідників фуміганти по- трапляють через органи дихання. Вони згубно діють на кровоносну, ензиматичну або нервову систему. Деякі фуміганти здатні руйнува- ти шкірні покриви шкідників (сірчистий газ).

Більшість фумігантів мають широкий спектр дії, що робить їх придатними для знищення численних шкідників із різних груп тваринного світу. Препарати цієї групи можуть знищувати ссавців, шкідливих членистоногих (комах, кліщів) і навіть деякі нематоди. Вони застосовуються виключно проти шкідників, що живуть потай- ки, яких важко чи й зовсім неможливо знищити препаратами з ін- шим механізмом дії.

Практичне значення має знезараження фумігантами овоче- та плодосховищ, теплиць, оранжерей та інших приміщень від збудни- ків грибних і бактеріальних хвороб рослин і продуктів рослинного походження.

Важливими об’єктами фумігації стали літаки. Вантажні і паса- жирські лайнери здійснюють рейси з однієї частини світу до іншої за короткий проміжок часу і можуть переносити живих шкідників з такою інтенсивністю, яка ніколи не була можливою при викорис- танні інших видів транспорту.

Технологію застосування фумігантів та їх біологічну ефектив- ність визначають леткість (при зниженні температури зменшуєть- ся), адсорбція (висока небажано), густина пари (якщо вона більша за одиницю — пара поширюється вниз, менша — вгору), дифузія (поширення) у повітрі, ґрунті.

209

Леткість визначається найбільшою кількістю пароутворюючих фумігантів в одиниці об’єму повітря і виражається у грамах або мі- ліграмах на 1 м3 приміщення.

Швидкість випаровування фумігантів визначається об’ємом ток- сичної пари, яка випаровується з 1 см2 поверхні за хвилину або се- кунду.

Сорбція є небажаним явищем для фумігації і супроводжується випаровуванням, що спричинює втрату фумігантів об’єктами, які фумігуються. Сорбція перебуває в прямій залежності від концент- рації і густини токсичної пари фумігантів і в оберненій — від тем- ператури.

Дифузія визначається швидкістю переміщення фумігантів у по- вітрі.

Густина токсичної пари фумігантів відносно повітря визначає спосіб розміщення його у фумігованому об’єкті. При обробці порож- ніх приміщень і ґрунту фуміганти повинні мати ідентичну біологіч- ну дію, але різні фізико-хімічні властивості. Якщо в складських приміщеннях повітря вільно поширюється у замкненому просторі і фумігація може виконуватися за допомогою вентиляторів та інших пристроїв, то у ґрунті повітря утримується у ґрунтових часточках. У цьому випадку переміщення повітря майже не відбувається і поши- рення токсичної пари чи газу фумігантів залежить тільки від моле- кулярної дифузії.

Асортимент препаратів для обробки насіння й інших продуктів обмежений, щоб запобігти негативному впливу на схожість і орга- нолептичні показники продуктів.

Обробку фумігантами краще витримує посівний матеріал зерно- вих, зернобобових і деяких інших сільськогосподарських культур, якщо вологість його не перевищує кондиційної. Надмірно вологе насіння під впливом фумігантів частково або зовсім втрачає схо- жість та енергію проростання. На споживчі, харчові, смакові якості зерна, продуктів його переробки, плодів та інших харчових і кормо- вих продуктів різні препарати впливають по-різному.

Деякі фуміганти можуть швидко впливати на метали, фарби, тканини тощо. Майже всім їм властива висока фітоцидність. Навіть у найменших концентраціях, часто ще недостатніх для знищення шкідливих організмів, вони пошкоджують зелені рослини, спричи- нюючи опіки та обпадання листків або повне їх відмирання.

Строки і способи фумігації залежать від властивостей препарату, ступеня зараженості шкідливими організмами, типу об’єкта, який підлягає фумігації. Її проводять у теплий період року в герметизо- ваних приміщеннях, у спеціальних камерах, наметах і в пристосо- ваних для цього спорудах.

На біологічну ефективність фумігантів значний вплив мають тем- пература повітря і вміст вуглекислого газу. З підвищенням темпе-

210

ратури величина летальної концентрації препарату зменшується, оскільки збільшується інтенсивність дихання комах. Вуглекислий газ у певних концентраціях стимулює у комах дихальний процес і сприяє проникненню фумігантів в організм.

При сублетальних концентраціях фумігантів у комах формується захисна реакція (захисне заціпеніння — парабіоз), що значно змен- шує біологічну ефективність препарату, тому необхідно застосовува- ти одночасно всю передбачену норму витрати.

З підвищенням температури токсична дія препаратів зростає, а при зменшенні, навпаки, послаблюється. Оптимальною є темпера- тура повітря близько 18 – 25 ºС, при температурах менше 10 – 12 ºС токсичність фумігантів настільки знижується, що застосування їх стає недоцільним.

Перевага фумігації, порівняно з іншими способами захисту, по- лягає в тому, що вона використовується у випадках, коли всі інші способи боротьби із шкідниками використати неможливо або вони є малоефективними. Пестициди у вигляді токсичного газу або пари здатні проникати у малодоступні місця і знищувати там комах, кліщів, ссавців, збудників хвороб.

Недоліками цього способу є обмеженість простору обробки, певна складність у технології виконання фумігації. Всі фуміганти нале- жать до високотоксичних речовин і потребують надзвичайної безпе- ки при транспортуванні, зберіганні та застосуванні.

Аналоги — бромметил, метилбромід, те-

рабол, бросан. Діюча речовина — метил-

— CH3Br. Виготовляється у формі 98,5 %

тех.

Фізико-хімічні властивості і токсикологічно-гігієнічна характе- ристика. За своєю хімічною природою бромистий метил є продуктом бромування насиченого жирного вуглеводню метану. У чистому ви- гляді — безбарвна рідина, температура кипіння — 3,6 ºС, густина 1,732 г/см3. При кімнатній температурі перетворюється на газ, який не має смаку і кольору. Розчинність у воді при температурі 17 ºС — 18,3 г/л, добре розчиняється в органічних розчинниках. Бромистий метил у стані рідини є добрим розчинником жирів, масел, лаків, фарб, каучуку. Замерзає при –93 ºС. У повітрі не горить.

Бромистий метил належить до групи високотоксичних органіч-

них сполук (ЛД50 50 – 200 мг/кг, II гр.г.к.). Подразнює слизові обо- лонки. Необхідно запобігати потраплянню препарату на шкіру, а

при потраплянні — негайно змити великою кількістю води. Макси- мально допустимий рівень (МДР) у повітрі робочої зони — 1 мг/м3, в атмосферному повітрі — 0,01 мг/м3. При потраплянні до організму уражує нервову систему, нирки, легені.

211

Ознаки легких отруєнь бромистим метилом, які нерідко виявля- ються лише через кілька годин або через кілька діб після перебу- вання в присутності його пари: запаморочення, головний біль, зага- льна кволість, блювання, тремтіння кінцівок; при гострих отруєн- нях спостерігаються ще й порушення нормального зору та рівнова- ги, утруднення мови.

Діти і літні люди більш чутливі до токсичної дії бромистого ме- тилу. Отруєння людей можливе не лише через органи дихання, а також при потраплянні на шкіру. При цьому препарат не спричи- нює опіків, тому що швидко вивітрюється. Отруєння може виникну- ти при надходженні крізь шкіру і при проникненні токсичної пари під одяг. Якщо одяг добре вентилюється, то бромистий метил легко випаровується із нього. У місцях щільного прилягання одягу до тіла фумігант затримується і може спричинити опіки.

Безпечною для людини є концентрація до 0,005 мг/л, вищі кон- центрації вже небезпечні для здоров’я. Промисловість випускає технічний препарат бромистого метилу у вигляді скрапленого газу з вмістом 98,5 % д.р. Гарантований строк придатності при зберіганні в металевій тарі практично необмежений. Залишкові кількості ви- значаються газорідинною хроматографією.

Призначення та механізм дії. Бромистий метил — інсектицид і акарицид широкого спектра дії з фумігаційними властивостями. Пара препарату важча від повітря, добре і глибоко проникає в сор- буючі матеріали, слабко поглинається ними і легко вивітрюється. Підвищення вологості матеріалу, який підлягає фумігації, не пе- решкоджає проникненню токсичної пари. У концентраціях, які використовуються для фумігації, суміш пари з повітрям не вибу- хає. Бромистий метил — хімічно активна сполука. Він легко всту- пає в реакції обміну і є сильним метилувальним агентом. Бромис- тий метил — високотоксичний для всіх комах і кліщів в усіх фазах розвитку. Проникаючи через органи дихання в організм шкідни- ків, бромистий метил спричинює токсичну дію на нервову систему. Ознаки токсичної дії у шкідників виявляються дуже повільно, то- му біологічну ефективність фумігації необхідно визначати не ра- ніше, ніж через 24 год після знезараження. При сублетальних концентраціях препарату в повітрі комахи здатні виявляти захис- не заціпеніння і не гинуть при подальшому застосуванні леталь- них концентрацій.

У рекомендованих концентраціях бромистий метил не спричи- нює фітотоксичної дії на рослини. Бромистий метил зареєстрований і дозволений для використання в Україні як фумігант. Фумігація виконується відповідно до інструкції зі знезараження бромистим метилом сільськогосподарської та промислової продукції в трюмах суден і незавантажених суден від карантинних та інших шкідників.

212

Реалізація продукції допускається після повної дегазації. Норма витрати препарату 30 – 100 г/м3.

Продовольче зерно злакових і насіння бобових культур, борошно, крупа, комбікорми фумігуються з нормою витрати 20 – 100 г/м3. Не- завантажені зерносховища, зернопереробні підприємства з метою дезінсекції фумігують з нормою витрати 20 – 25 г/м3. Завантаження зерносховищ зерном і зернопродукцією дозволяється тільки після повної дегазації складських приміщень. Допуск людей — при кон- центрації не вище ГДК.

5.4.1.1. Препарати на основі фосфіду алюмінію

Препарати виготовляють у вигляді таблеток. До складу таблеток входять 56 – 57 % фосфіду алюмінію і 43 – 44 % інертних компонен- тів, за допомогою яких регулюють процес виділення газоподібного фосфіду. Тривалість виділення токсичного газу залежить від темпе- ратури та вологості повітря. Газ здатний проникати в усі види па- кувальних матеріалів, а також у запаковані товари тощо.

Фосфід алюмінію вступає в реакцію із міддю, мідними сплавами, сріблом і золотом, тому ці метали на період фумігації підлягають додатковому захисту.

Гідроген фосфід (фосфід водню, фосфін), як і всі інші фуміганти, є токсичними для людей і теплокровних тварин, тому при викорис- танні препаратів на його основі необхідно дотримуватися всіх пра- вил техніки безпеки, передбачених для фумігантів.

для використання в Україні як фумігант. Регламенти застосування аналогічні препарату Дегеш Плейтс. Норми витрати при фумігації зерна насипом — одна упаковка (10 пакетів) на 2 – 6 т або один пакет на 200 – 600 кг; фумігація зерна, цукру, чаю та корму для худоби (зерносуміш) у складських контейнерах — одна упаковка (10 пакетів) на 1 – 3 т або один пакет на 100 – 300 кг; незавантажені приміщен- ня — одна упаковка на 100 – 150 м3 або один пакет на 1 – 5 м3.

має експериментальну реєстрацію і дозволений для використання в Україні як фумігант. Фумігація виконується за температури: 5 – 10 ºС та експозиції десять діб, за 11 – 15 ºС — сім діб, 16 – 20 ºС — шість діб, 21 – 25 ºС — п’ять діб, вище 26 ºС — чотири доби. Дегаза- ція триває 10 діб. Допуск людей — після повного провітрювання та при вмісті фосфіну в повітрі робочої зони не вище ГДК. Реалізація зерна можлива тільки за вмісту залишків фосфіду гідрогену в про- дукції не вище МДР.

213

5.4.1.2. Препарати на основі фосфіду магнію

ваний і дозволений для використання в Україні як фумігант для знищення комплексу шкідників запасів. Фумігація проводиться при температурі: 5 – 10 ºС та експозиції десять діб, 11 – 15 ºС — сім діб, 16 – 20 ºС — шість діб, 21 – 25 ºС — п’ять діб, вище 26 ºС — чотири доби. Допуск людей і завантаження складських приміщень прово- дять після повного провітрювання протягом двох – п’яти діб. Реалі- зація — через 20 діб після фумігації і наявності залишків фосфіду водню не вище МДР. Норма витрати препарату при фумігації зерна насипом одна – три плити на 15 т, або одна – три стрічки на 300 т (залежно від умов застосування); затарені в мішки, коробки, бочки, зерно, цукор, чай і корм для худоби (зерносуміш) — одна – три пли- ти на 30 м3 або одна-три стрічки на 600 м3; незавантажені складські приміщення — одна – три плити на 30 м3 або одна – три стрічки на

600 м3.

5.4.1.3. Санітарні правила та вимоги при застосуванні фумігантів

1.Фумігаційні роботи проводяться в стаціонарних приміщеннях.

2.Для фумігації дозволяється використовувати високолеткі і ток- сичні речовини швидкої дії.

3.Дозвіл на проведення фумігаційних робіт видається санітарно- епідеміологічною і природоохоронною службами. Проведення фумі- гації на суднах регламентується спеціальними документами.

4.З початку газації і до закінчення дегазації обов’язково забез- печується цілодобова охорона об’єкта. Особи, виділені для охорони, повинні бути забезпечені протигазами і пройти інструктаж із техні- ки безпеки.

5.Забороняється проводити фумігацію об’єктів, розташованих на відстані менше 200 м від житлових і 100 м від виробничих примі- щень і залізничних колій.

6.Забороняється газація об’єктів при температурі повітря (ззовні

йвсередині приміщення) нижче +10 ºС і вище +35 ºС і швидкості руху повітря понад 7 м/с.

7.Фумігацію дозволяється проводити тільки спеціально навче- ним і забезпеченим засобами індивідуального захисту бригадам у складі не менше трьох працюючих.

8.Роботи з фумігації допускаються тільки в протигазах і в спец- одязі відповідно до чинних Держстандартів системи безпеки праці.

214

9.До початку фумігації приміщення щільно закривають (герме- тизують). Після випуску необхідної кількості препарату закривають вентилі балонів, робітники виходять із приміщень, що фумігуються, щільно зачиняють двері і знімають протигази в безпечній зоні.

10.Після закінчення експозиції, передбаченої інструкцією для конкретного препарату, проводиться дегазація приміщення шляхом активного провітрювання, а за відсутності механічної вентиляції — пасивного (послідовне відкриття вікон і дверей).

11.У випадках, коли газ важчий від повітря, необхідно також ор- ганізувати провітрювання підвальних приміщень.

12.Після видалення з приміщень дифузного газу зачиняють усі вікна і двері для того, щоб підвищити температуру повітря в при-

міщенні на 2 – 3 ºС порівняно з періодом фумігації. Через 12 – 16 год здійснюють провітрювання до повного зникнення запаху фуміганту.

13.Перевірка об’єкта на повноту дегазації здійснюється фахів- цями санстанцій обов’язково в денні години з використанням реко- мендованих для конкретних фумігантів методів аналізу. Дегазація вважається повною, коли вміст фуміганту в повітрі об’єктів нижчий гранично допустимої концентрації (ГДК) в повітрі робочої зони.

14.Закінчення дегазації встановлюється особисто керівником ро- біт, який дає письмовий дозвіл на право користуванням об’єктом.

15.При дегазації приміщень, розташованих у житловій зоні, вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі не повинен пере- вищувати відповідної ГДК.

5.4.2. Нематоциди

лат. nematodus — круглий черв’як) — черв’якоподібні організми довжиною близько 1 мм, що живуть на коренях рослин як ектопара- зити або проникають через органи кореневої системи і стають ендо- паразитами стебел і листя. Численні види нематод поширені скрізь і є дуже шкодочинними для багатьох сільськогосподарських куль- тур. Їх шкідлива дія виявляється в затримці росту і розвитку рос- лин, зменшенні величини та якості урожаю і зниженні хворобостій- кості рослин. Нематоди є переносниками фітопатогенних організ- мів, сприяють їх проникненню в тканини рослин. Значна кількість видів є галоутворювальними, під їх впливом на коренях рослин утворюються різної форми і розмірів нарости (гали).

Вся складність захисту від нематод пов’язана з біологічними осо- бливостями їх розвитку, а традиційні пестициди не виявляють ток- сичної дії на них. Таким чином, нематоди стійкі від природи до всіх

215

існуючих пестицидів, а труднощі боротьби з ними виникають через відсутність спеціальної техніки для застосування препаратів. Не- зважаючи на значну поширеність і шкодочинність нематод, вони вивчені недостатньо, що створює значні труднощі при розробці засо- бів боротьби з ними. Так, яйця окремих видів знаходяться в цистах, де вони захищені від зовнішнього впливу, і використання хімічних засобів через це значно ускладнюється. Тому основним методом за- хисту сільськогосподарських рослин є дотримання сівозміни. Перс- пективним було б використання препаратів, які сприяли б виходу личинок із яєць при відсутності рослини-живителя. Але такі сполу- ки відсутні, тому застосовують агробіологічні заходи, здатні вплива- ти на цей процес.

Для знищення фітопатогенних нематод найбільшого поширення набуло знезараження рослин, ґрунтів і субстратів термічним або хімічним методом. Ці методи дають можливість зменшувати їх кі- лькість у ґрунті. Ґрунтові нематоцидні препарати зумовлюють ток- сичність щодо фітопатогенних нематод за рахунок фумігаційної дії. Тому на їх нематоцидну дію впливає температура і вологість ґрунту. Вищий ефект спостерігається, коли температура ґрунту на глибині 10 – 20 см коливається в межах 10 – 15 °С. Ґрунт зволожують до пе- вної вологості, коткують і вкривають поліетиленовою плівкою. З ме- тою визначення повноти детоксикації ґрунту від нематоцидів на знезараженій площі висівають рослини-індикатори. Навіть в умо- вах закритого ґрунту досягти повного знищення нематод практично неможливо. Більшість видів нематод живе в поверхневому шарі ґрунту і, як правило, гине при його знезараженні, але значна їх ча- стина мігрує в нижні шари ґрунту.

Нематоциди фітотоксичні, тому вони використовуються за 30 – 50 діб до посіву або висаджування рослин. За останні роки створена значна кількість нематоцидних препаратів, які мають не тільки фумігаційну, а й системну дію, що відкриває можливість захистити рослини від ураження нематодами. До них належать фосфорорга- нічні сполуки й похідні карбамоїлоксимів і карбаматів. Порівняно з традиційними нематоцидами фумігантами у них значно менші нор- ми витрати, їх можна застосовувати при внесенні в ґрунт до сівби, під час сівби і в період вегетації.

Угігієнічному плані більшість нематоцидів належать до сильно- діючих речовин і становлять значну небезпеку для людей і навко- лишнього середовища. Тому їх виготовляють здебільшого в грану- льованій формі з низьким вмістом діючої речовини. Донедавна були дозволені для використання такі нематоциди: карбатіон, ДД, ДДБ, гетерофос, мірал, відат, теракур, немакур, каунтер, темік, тіазон, дазомет, дітрапекс та ін.

У«Переліку» нематоцидні препарати відсутні, але це не означає, що вони не потрібні виробництву. Проблема захисту від фітопато-

216

генних нематод існувала і буде існувати, а єдиним радикальним методом захисту є використання спеціальних хімічних препара- тів — нематоцидів.

5.4.3. Лімациди

дження сільськогосподарських культур, особливо овочевих і картоп- лі при вирощуванні у зволожених місцях або в роки з надмірною кількістю опадів, а також при збиранні врожаю цих культур. Ради- кальних захисних заходів, у тому числі і хімічних, поки що не знай- дено. Пестицидну дію має метальдегід, який використовується як принада для знищення слимаків. Його одержують при полімериза- ції ацетальдегіду в спиртовому розчині при температурі до 30 °С за наявності сульфатної кислоти. Препарат складається переважно з одного стереоізомеру восьмичленного кільця, створеного з чотирьох молекул ацетальдегіду. Отруєні метальдегідом принади з висівка- ми рівномірно розсівають або розкладають купками у вечірні часи на поверхні вологого ґрунту. При потраплянні в організм слимаків метальдегід спричинює надмірне виділення ними слини і викликає загибель через значну втрату води.

У польових умовах метальдегід не дає бажаних результатів, тому були досліджені інші лімацидні речовини, що не знайшли широкого застосування. Це пов’язано з їх високою токсичністю для людей і не- гативним впливом на навколишнє середовище. Наприклад, пиво і сидр є сильними атрактантами для слимаків і токсичними для них. Більш ефективними були б запобіжні (профілактичні) заходи. Проте на сьогодні маємо можливість знищувати лише незначну кількість слимаків, а ті особини, які знаходяться глибоко у ґрунті, з успіхом виживають і знову швидко розмножуються у верхньому шарі. Тому для розробки ефективних заходів захисту від слимаків необхідно де- тально вивчити їх поведінку, динаміку розвитку популяції і механізм виділення слини та дію хімічних речовин.

Тривалий час в Україні був дозволений для використання 50%-й з.п. і 5%-й грунульований препарат метальдегіду. Метальдегід має контактну і кишкову дію та є високотоксичною речовиною для голих слимаків. Для теплокровних тварин він високотоксичний (ЛД50

орально для щурів — 175 – 190 мг/кг), виявляє інгаляційну токсич- ність, а шкірно-резорбтивна токсичність виражена слабко, подраз- нює лише слизові оболонки очей. Кумулятивні властивості вираже- ні слабко. У «Переліку» препарат не зареєстрований, але проблема захисту від слимаків потребує пошуку для використання препаратів цієї групи.

217