- •1.1. Коротка історія розвитку хімічного методу захисту рослин
- •1.2. Предмет і завдання фітофармакології
- •1.4. Гігієнічна регламентація застосування пестицидів
- •1.5. Основи агрономічної токсикології
- •1.6. Основні поняття і терміни агрономічної токсикології
- •1.7. Токсичність пестицидів для шкідливих організмів та фактори, що її визначають
- •1.8. Резистентність шкідливих організмів до пестицидів і шляхи запобігання їй
- •1.9. Оцінка екологічної безпеки пестицидів
- •Запитання для самоперевірки
- •2.1. Методи захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів
- •2.3. Оцінка ефективності заходів із захисту рослин
- •2.4. Способи застосування пестицидів
- •2.5. Фізико-хімічні основи застосування пестицидів
- •Запитання для самоперевірки
- •3.1. Загальні питання
- •3.2. Джерела і причини забруднення навколишнього середовища пестицидами
- •3.4. Забруднення та поведінка пестицидів у ґрунті
- •3.5. Вплив пестицидів на ґрунтову мікрофлору
- •Запитання для самоперевірки
- •4.1. Класифікація пестицидів за призначенням
- •4.2. Класифікація пестицидів за хімічним складом
- •4.3. Гігієнічна класифікація пестицидів
- •Запитання для самоперевірки
- •5.1. Інсектициди і акарициди
- •5.2. Специфічні акарициди
- •5.3. Родентициди
- •5.4. Інші групи пестицидів за призначенням
- •5.5. Фунгіциди
- •5.5.3. Фунгіциди різних хімічних груп
- •5.5.4. Комбіновані фунгіциди
- •5.5.5. Фунгіциди для обробки насіннєвого і садивного матеріалу (протруйники)
- •5.5.6. Протруйники різних хімічних груп
- •5.6. Гербіциди
- •5.6.1. Класифікація гербіцидів
- •5.6.2. Строки та способи застосування гербіцидів
- •5.6.3. Визначення норм витрати препарату, робочої рідини та концентрації
- •5.6.4. Похідні аліфатичних карбонових кислот
- •5.6.5. Похідні ароматичних карбонових кислот
- •5.6.6. Похідні ароматичних амінів
- •5.6.7. Діарилові ефіри
- •5.6.8. Похідні циклогександіону (кетони)
- •5.6.9. Похідні арилоксіалканкарбонових кислот
- •5.6.10. Похідні карбамінової і тіокарбамінової кислот
- •5.6.11. Похідні триазину
- •5.6.12. Похідні сечовини
- •5.6.13. Фосфорорганічні сполуки
- •5.6.14. Імідазолінони
- •5.6.15. Гетероциклічні сполуки
- •5.6.16. Комбіновані препарати
- •Запитання для самоперевірки
- •Додатки
- •Закон України «Про захист рослин»
- •Закон України «Про пестициди і агрохімікати»
- •Санітарні правила і вимоги при транспортуванні, зберіганні та застосуванні пестицидів
- •Список рекомендованої літератури
- •Алфавітний покажчик пестицидів
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про пестициди і агрохімікати»
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 14, ст. 91)
Цей Закон регулює правові відносини, пов’язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та без- печним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища застосу- ванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
пестициди — токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб;
агрохімікати — органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліо- ранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для під- вищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і по- ліпшення якості рослинницької продукції;
технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів — спеціальні маши-
ни, механізми та пристрої для обробки об’єктів пестицидами та внесення орга- нічних і мінеральних добрив;
залишкові кількості — вміст діючої речовини пестицидів і агрохімікатів, їх похідні і продукти перетворення в живих системах (метаболіти) і у навколиш- ньому природному середовищі;
регламенти застосування — сукупність вимог щодо застосування пестицидів і агрохімікатів; паспортизація об’єкта — документальне засвідчення наявності належних умов для роботи з пестицидами і агрохімікатами;
агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля) — документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами;
агрохімічне обстеження — обов’язкове суцільне обстеження сільськогоспо- дарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забрудненням ґрунтів;
захист рослин — комплекс заходів щодо попередження, зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів;
спеціальні сировинні зони — регіони або окремі господарства, що відповіда- ють умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування.
Стаття 2. Законодавство України про пестициди і агрохімікати
Законодавство України про пестициди і агрохімікати складається з цього Закону та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 3. Основні принципи державної політики у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами
Основними принципами державної політики у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, є:
381
пріоритетність збереження здоров’я людини і охорони навколишнього при- родного середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів;
державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєст- рації, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації і застосування;
обґрунтованість їх застосування; мінімалізація використання пестицидів за рахунок впровадження біологіч-
ного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин;
безпечність для здоров’я людини та навколишнього природного середовища під час їх виробництва, випробування і застосування за умови дотримання ви- мог, встановлених державними стандартами, санітарними нормами, регламен- тами та іншими нормативними документами; єдність державної політики щодо діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами.
Р о з д і л II
ДЕРЖАВНІ ВИПРОБУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПЕСТИЦИДІВ, АГРОХІМІКАТІВ І ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 4. Вимоги до пестицидів і агрохімікатів
Пестициди і агрохімікати вітчизняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам:
висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; безпечність для здоров’я людини та навколишнього природного середовища
за умови дотримання регламентів їх застосування; відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим норма-
тивним документам.
Забороняється ввезення на митну територію України, виробництво, реаліза- ція, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації.
Державна міжвідомча комісія України у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту і добрив (Укрдержхімкомісія) в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, надає дозвіл на ввезення та засто- сування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, якщо вони:
являють собою митний вантаж і знаходяться під митним наглядом; використовуються для наукових та дослідницьких цілей; ввозяться під час виникнення загрози масових вогнищ розмноження окре-
мих шкідливих організмів; призначені для боротьби з рослинними мікроорганізмами всередині зам-
кнених просторів або трубопровідних систем на підприємствах та в установах гірничорудної, атомної та медичної промисловості;
ввозяться разом з насіннєвим матеріалом, обробленим захисно-стиму- люючими речовинами, які за хімічним складом і своїм способом дії відповідають аналогам, зареєстрованим в Україні.
Обов’язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх використання в країні, де вони виробляються.
Стаття 5. Організація державних випробувань пестицидів і агрохімікатів
Державні випробування пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та інозем- ного виробництва проводяться з метою біологічної, токсиколого-гігієнічної та екологічної оцінки і розроблення регламентів їх застосування.
382
Державні випробування пестицидів і агрохімікатів проводяться на підпри- ємствах, в установах і організаціях за рішенням Укрдержхімкомісії в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Проведення державних випробувань пестицидів і агрохімікатів
Державні випробування пестицидів і агрохімікатів проводяться у два етапи: польові і виробничі.
Метою польових випробувань є встановлення або підтвердження біологічної ефективності нового препарату порівняно з тими, що застосовуються, розроб- лення тимчасових регламентів його застосування та поглиблене вивчення пре- паративної форми.
Сільськогосподарська продукція, отримана в результаті проведення польо- вих випробувань препаратів з новою діючою речовиною, підлягає знищенню з додержанням вимог санітарних правил щодо безпеки для здоров’я людини та охорони навколишнього природного середовища.
Виробничі випробування проводяться з метою підтвердження біологічної та економічної ефективності препарату у різних зонах України, уточнення та об- ґрунтування регламентів і способів його застосування, санітарно-гігієнічних і екологічних нормативів, розроблення та модифікації методик визначення за- лишкових кількостей цього препарату і його небезпечних метаболітів.
Стаття 7. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів
Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохі- мікатів.
Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється Укрдержхім- комісією в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.
Обов’язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є на- явність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, методик ви- значення залишкових кількостей препаратів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі.
Після державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів органи, що здійсню- ють державний контроль за їх застосуванням, забезпечуються в порядку, вста- новленому Кабінетом Міністрів України, стандартними зразками пестицидів і агрохімікатів, методиками визначення їх залишкових кількостей.
Пестициди і агрохімікати реєструються терміном до п’яти років. Укрдерж- хімкомісія може встановити повну або тимчасову заборону на застосування пре- парату в разі надходження нових, раніше невідомих, даних про його небезпеку. В окремих випадках, у зв’язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні), Міністерство охорони здоров’я України та Міністер- ство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Украї- ни вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види дія- льності з пестицидами і агрохімікатами.
Після закінчення терміну реєстрації пестицидів і агрохімікатів проводиться їх перереєстрація у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання, регламенти їх застосування та щорічні доповнення до нього ведуться Укрдержхімкомісією в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
383
Стаття 8. Державні випробування та державна реєстрація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів
Серійне виробництво, закупівля та експлуатація технічних засобів застосу- вання пестицидів і агрохімікатів дозволяється лише після їх державної реєстрації.
Допускається державна реєстрація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, які забезпечують належну якість технологічних операцій, запобі- гають заподіянню шкоди здоров’ю осіб, які безпосередньо працюють з ними, та населення, а також забрудненню навколишнього природного середовища.
Державні випробування і реєстрація технічних засобів застосування пести- цидів і агрохімікатів проводяться уповноваженим органом та в порядку, визна- ченому Кабінетом Міністрів України.
Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів, що отримали пози- тивну оцінку за наслідками державних випробувань, заносяться до державного реєстру технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів. Порядок ве- дення державного реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі зміни конструкції технічного засобу застосування пестицидів і агрохі- мікатів він підлягає обов’язковій перереєстрації.
Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів підлягають обов’язковій сертифікації.
Р о з д і л III
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА, ТРАНСПОРТУВАННЯ, РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ, УТИЛІЗАЦІЇ, ЗНИЩЕННЯ ТА ЗНЕШКОДЖЕННЯ ПЕСТИЦИДІВ І АГРОХІМІКАТІВ
Стаття 9. Ліцензування діяльності, пов’язаної з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та реалізацією пестицидів і агрохімікатів
Підприємницька діяльність у сфері виробництва, зберігання, транспорту- вання, реалізації пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними здійснюється на підставі ліцензії (спеціального дозволу), порядок видачі якої визначається Ка- бінетом Міністрів України.
Ліцензію на виробництво пестицидів видає Міністерство промисловості України, а на реалізацію — органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати державний контроль у цій сфері.
Ведення балансу потреби і надходження до України пестицидів і агрохімі- катів здійснює Міністерство сільського господарства і продовольства України. Координацію виробництва, закупівлі, обсягів і асортименту пестицидів і агрохі- мікатів здійснює Міністерство сільського господарства і продовольства України за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України.
Ввезення громадянами на митну територію України зареєстрованих пестицидів і агрохімікатів дозволяється в обсягах, необхідних для особистого використання.
Екологічний ризик діяльності, пов’язаної з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов’язковому страхуванню в порядку, визначеному актами законодавства України.
Стаття 10. Вимоги до затарювання (упаковки) та маркування
Пестициди і агрохімікати, що використовуються в Україні, затарюються (упаковуються) і маркуються відповідно до чинного законодавства.
Кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об’єктів, для оброблення яких призна-
384
чено препарат, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння. Препарати і тара іноземного виробництва, що ввозяться на територію України, повинні су- проводжуватися даними про технологію їх знешкодження та утилізацію.
Сертифікація пестицидів і агрохімікатів на відповідність вимогам держав- них стандартів та інших нормативних документів з стандартизації здійснюється в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.
Стаття 11. Загальні вимоги до транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними
Транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та зне- шкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповід- но до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та інши- ми нормативними актами.
Особи, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосу- ванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (по- свідчення) на право роботи із зазначеними препаратами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.
Реалізація населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасо- ваному вигляді та з обов’язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх засто- сування.
Стаття 12. Порядок застосування пестицидів і агрохімікатів
При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохімі- чного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінераль- ного живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.
Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених для продажу населенню та для застосування авіаційним способом, затверджуються Укрдержхімкомісією за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством охо- рони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Стаття 13. Особливості застосування пестицидів та агрохімікатів
Пестициди і агрохімікати, які становлять підвищену небезпеку, застосову- ються лише за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпе- ки України.
Перелік пестицидів і агрохімікатів, які становлять підвищену небезпеку, ви- значається Кабінетом Міністрів України. На території, що зазнала радіоактив- ного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосу- вання пестицидів і агрохімікатів обмежується і проводиться в порядку, визна- ченому Кабінетом Міністрів України.
У захищеному ґрунті, на землях природоохоронного, оздоровчого і рекреацій- ного призначення, землях водного фонду та у водоохоронних зонах, інших тери- торіях, що підлягають особливій охороні, застосування пестицидів забороняється.
385
У разі обґрунтування крайньої необхідності та за наявності позитивних ви- сновків державної санітарної та екологічної експертизи можливе застосування в цих зонах, а також у закритому ґрунті обмеженого асортименту пестицидів і агрохімікатів з дозволу Укрдержхімкомісії.
Сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і діє- тичного харчування виробляється у спеціальних сировинних зонах. Правовий режим та порядок надання статусу спеціальної сировинної зони визначається Кабінетом Міністрів України. У спеціальних сировинних зонах забороняється застосування пестицидів. Застосування агрохімікатів проводиться за спеціаль- ними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає сані- тарно-гігієнічним вимогам щодо дитячого та дієтичного харчування.
Стаття 14. Державний облік пестицидів та агрохімікатів
Підприємства, установи і організації зобов’язані вести облік наявності та ви- користання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік.
Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохі- мікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визна- чаються Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи несуть відповідальність за розголошення інформації, що ста- ла відома їм внаслідок виконання службових обов’язків і яка охороняється від- повідно до чинного законодавства.
Стаття 15. Вилучення, утилізація, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів
Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, тара від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в по- рядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л IV
РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ, ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ І ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПЕСТИЦИДИ І АГРОХІМІКАТИ
Стаття 16. Органи, що реалізують державну політику, здійснюють державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати
Державна політика у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімі- катами, реалізується Кабінетом Міністрів України.
Державний нагляд і державний контроль за виробництвом, транспортуван- ням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, а також за вмістом їх залишкових кількостей у сільськогосподарській продукції, кормах та об’єктах навколишнього природного середовища здійснюються дер- жавними органами в межах їх повноважень і в порядку, передбачених законо- давством.
Стаття 17. Права посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати
Посадові особи органів державної виконавчої влади, які здійснюють держав- ний нагляд та державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімі- катами, в межах компетенції, передбаченої законодавством, мають право:
386
вимагати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власно- сті і громадян, діяльність яких пов’язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, додер- жання законодавства про пестициди і агрохімікати;
безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, діяльність яких пов’язана з виробництвом, транспортуван- ням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, інші підконтрольні об’єкти з метою перевірки додержання законодавства про пестициди і агрохімікати і відбору зразків необхідних матеріалів для агрохіміч- них та інших аналізів і досліджень;
припиняти роботи із застосуванням пестицидів і агрохімікатів в порядку, передбаченому законодавством;
забороняти ввезення і реалізацію пестицидів і агрохімікатів, що не відпові- дають вимогам стандартів та інших документів з стандартизації, а також пере- робку і реалізацію харчових продуктів і використання води у разі забруднення їх залишками пестицидів і агрохімікатів у кількості, що перевищує встановлені нормативи;
вимагати усунення від роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення;
отримувати від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій ста- тистичні дані та іншу інформацію, необхідну для здійснення державного конт- ролю у цій сфері;
накладати адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодав- ства про пестициди і агрохімікати, в порядку, передбаченому законодавством.
Законні вимоги посадових осіб, що здійснюють державний нагляд і держав- ний контроль, є обов’язковими для виконання.
Р о з д і л V
ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ЗА КРИТЕРІЯМИ БЕЗПЕЧНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ І ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 18. Вимоги до якості за критеріями безпечності сільськогосподарської сировини і харчових продуктів
Сільськогосподарська сировина і харчові продукти рослинного і тваринного походження, при виробництві, зберіганні і транспортуванні яких використову- валися пестициди і агрохімікати, повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, що підтверджуються сертифікатом відповідності.
Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини і харчо- вих продуктів, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи Державного санітарного нагляду і державної ветеринарної медицини.
Сільськогосподарська сировина і харчові продукти, які не можуть бути вико- ристані, підлягають вилученню, утилізації і знищенню у порядку, встановлено- му Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Вимоги до якості за критеріями безпечності сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що надходять за імпортом
Сільськогосподарська сировина і харчові продукти, що імпортуються, за критеріями безпечності повинні відповідати державним стандартам України та іншим нормативним документам. Імпортовані сільськогосподарська сировина і харчові продукти повинні супроводжуватися сертифікатом відповідності.
387
Р о з д і л VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПЕСТИЦИДИ І АГРОХІМІКАТИ
Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства про пестициди і агрохімікати
Порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою ци- вільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згід- но з чинним законодавством.
Відповідальність несуть особи, винні у:
приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спри- чинило загрозу життю та здоров’ю людини, а так само майну і навколишньому природному середовищу;
недотриманні вимог стандартів, санітарних норм і правил та інших норма- тивних документів під час виробництва пестицидів, агрохімікатів і технічних засобів їх застосування;
забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільсько- господарської сировини, кормів, харчових продуктів, ґрунту, води, повітря;
порушенні регламентів та санітарних норм і правил транспортування, збері- гання, реалізації та застосування пестицидів і агрохімікатів;
застосуванні пестицидів, агрохімікатів, технічних засобів, які не пройшли державних випробувань, реєстрації, перереєстрації;
порушенні правил утилізації, знищення сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо вміс- ту пестицидів і агрохімікатів;
невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний на- гляд і контроль.
Відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень законодавства про пестициди та агрохімікати, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень законодавства України про пестициди і агрохімікати.
Р о з д і л VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 21. Пільги і компенсації працівникам, які виконують роботи, пов’язані із застосуванням пестицидів та агрохімікатів
Держава гарантує працівникам, які безпосередньо виконують роботи, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, реалізацією, застосуванням, ути- лізацією, знищенням, знешкодженням пестицидів і агрохімікатів, та здійсню- ють аналітичний контроль у цій сфері, соціальний захист відповідно до чинного законодавства.
Працівники, безпосередньо зайняті на роботах з пестицидами та небезпеч- ними агрохімікатами, мають право на пільгову пенсію, додаткову відпустку та скорочений робочий день згідно з чинним законодавством.
Перелік категорій працівників, які мають пільги, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 22. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державних органів, що здійснюють державний нагляд та державний контроль за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати
Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державних органів, що здійснюють державний нагляд і державний контроль за дотриманням законо-
388
давства про пестициди і агрохімікати, провадиться за рахунок коштів держав- ного і місцевих бюджетів України та в порядку, передбаченому положеннями про ці органи, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Позабюджетними джерелами фінансування діяльності зазначених органів є: надходження за виконання робіт за договорами з підприємствами, устано-
вами, організаціями і громадянами; інші не заборонені законодавством джерела.
Стаття 23. Державні заходи щодо застосування пестицидів і агрохімікатів, які фінансуються з державного бюджету
За рахунок коштів державного бюджету фінансуються витрати на: державний контроль за забрудненням навколишнього природного середо-
вища залишковими кількостями пестицидів і агрохімікатів, а також солями важких металів;
проведення культуртехнічних робіт, в тому числі вапнування і гіпсування ґрунтів, та комплексу заходів для боротьби з окремими шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур та бур’янами;
здійснення агрохімічних заходів, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; державні випробування та реєстрацію препаратів, син- тезованих вітчизняними науково-дослідними установами та підприємствами.
Стаття 24. Міжнародне співробітництво у сфері виробництва, транспортування, реалізації, зберігання, застосування, вилучення, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері реєстрації, ви- робництва, транспортування, реалізації, зберігання, застосування, вилучення, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів на основі міжнародних договорів.
Якщо міжнародними договорами, укладеними Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про пестициди та агрохі- мікати, то застосовуються правила міжнародного договору.
Президент України |
Л.КУЧМА |
м. Київ, 2 березня 1995 року № 86/95-ВР
389
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення» (Витяг)
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 27, ст. 218, в редакції від 22.03.2003 р.) (Із змінами, внесеними згідно із Законами
№607/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 6, ст. 49
№331/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, № 31, ст. 199
№642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, № 10, ст. 36
№783-XIV (783-14) від 30.06.99, ВВР, 1999, № 34, ст. 274 — редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
№1288-XIV (1288-14) від 14.12.99, ВВР, 2000, № 5, ст. 34
№2171-III (2171-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 9, ст. 38
№2788-III (2788-14) від 15.11.2001, ВВР, 2002, № 7, ст. 52
№3037-III (3037-14) від 07.02.2002, ВВР, 2002, № 29, ст. 190
№860-IV (860-15) від 22.05.2003)
Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів і понять
У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
санітарне та епідемічне благополуччя населення — це стан здоров’я насе-
лення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворю- ваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживан- ня сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльно- сті знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;
середовище життєдіяльності людини (далі — середовище життєдіяльності) —
сукупність об’єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;
фактори середовища життєдіяльності — будь-які біологічні (вірусні, пріон-
ні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізую- че та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров’я людини чи на здоров’я майбу- тніх поколінь;
шкідливий вплив на здоров’я людини — вплив факторів середовища життє-
діяльності, що створює загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь;
безпечні умови для людини — стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;
390
сприятливі умови життєдіяльності людини — стан середовища життєдіяль-
ності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здо- ров’я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення пору- шених функцій організму;
санітарно-епідемічна ситуація — стан середовища життєдіяльності та обу- мовлений ним стан здоров’я населення на певній території в конкретно визна- чений час;
санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміоло-
гічний показник, протиепідемічний норматив) — встановлене досліджен- нями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров’я лю- дини та здоров’я майбутніх поколінь, а також стан здоров’я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;
державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно- протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і нор- ми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі
— санітарні норми) — обов’язкові для виконання нормативно-правові акти цен- трального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його фа- кторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбут- ніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;
вимоги безпеки для здоров’я і життя людини — розроблені на основі медич-
ної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно- епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров’я і життя людини), розроблення, обґрунтування, конт- роль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компе- тенції;
небезпечний фактор — будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров’я людини;
санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі — санітарні захо-
ди) — комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, меди- чних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середови- ща життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза — це вид професійної ді-
яльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служ- би, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об’єктах, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності від- повідних санітарних норм — в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи — документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об’єкта держав- ної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здо- ров’я і життя людини, затверджується відповідним головним державним сані- тарним лікарем і є обов’язковим для виконання власником об’єкта експертизи;
391
об’єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи — будь-яка діяль-
ність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти норма- тивних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкід- ливо вплинути на здоров’я людини, а також діючі об’єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функці- онування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі — гігієнічний сертифікат) —
разовий документ суворої звітності, виданий органами, установами та заклада- ми державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров’я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асорти- менту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведе- них санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мік- робіологічних та інших досліджень;
масові неінфекційні захворювання (отруєння) — масові захворювання, ви-
никнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціаль- них факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг. (Стаття 1 в редакції Закону
№3037-III (3037-14) від 07.02.2002)
...
Р о з д і л II
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ
...
Стаття 7. Обов’язки підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації зобов’язані:
за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служ- би розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лаборатор- ний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (збе- рігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;
на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби на- давати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітар- но-епідеміологічної експертизи;
виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно- епідеміологічного нагляду;
усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закла- дів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хво- рими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхуван- ня, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеп- лення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом ви- конавчої влади в галузі охорони здоров’я;
392
негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно- епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;
відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства.
Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов’язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітар- них та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами. (Час- тина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3037-III (3037-14)
від 07.02.2002)
...
Р о з д і л III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ (Назва розділу III в редакції Закону N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002)
...
Стаття 9. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів
Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.
Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується централь- ним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік установ та організа- цій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, ви- значається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань стандартиза- ції, метрології та сертифікації.
Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер по- ведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти за- стосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійс- нена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.
Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності серти- фіката, що засвідчує його державну реєстрацію.
Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в порядку, що за- тверджується Кабінетом Міністрів України.
...
Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення у державних ста- ндартах та інших нормативно-технічних документах
Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у держав- них стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сирови- ну, технології, інші об’єкти середовища життєдіяльності людини.
393
Проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов’язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.
Продукція, на яку в державних стандартах та в інших нормативно- технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров’я і життя населення, підлягає обов’язковій сертифікації.
Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нор- мативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров’я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби. (Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002)
У разі, коли в державному стандарті відсутні необхідні обов’язкові вимоги безпеки для здоров’я і життя людини або зазначені вимоги не відповідають са- нітарним нормам, дія таких державних стандартів призупиняється відповідно до закону головним державним санітарним лікарем України і вони підлягають скасуванню у встановленому законом порядку. (Статтю 14 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002)
Головний державний санітарний лікар України погоджує методи контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров’я і життя населення, інструк- ції (правила) використання продукції підвищеної небезпеки.
Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право випробу- вання продукції на відповідність її вимогам безпеки для здоров’я і життя насе- лення, визначається центральним органом виконавчої влади з питань стандар- тизації, метрології та сертифікації за погодженням з головним державним сані- тарним лікарем України.
Стаття 15. Вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій
Підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і викори- станні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об’єктів і споруд будь- якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проек- туванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об’єктів зобов’язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім пе- редбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збе- реження і зміцнення здоров’я громадян.
Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проекту- вання, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконс- трукцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничо- го, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і ви- користання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробницт- ва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарно- епідеміологічною службою.
Стаття 16. Умови ввезення продукції з-за кордону, її реалізації та використання
Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кор- дону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалі- зовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпе- ки для здоров’я населення.
394
Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітар- ним лікарем України.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання пози- тивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров’я і життя людини, а також до процедур кон- тролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відпо- відних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні. (Статтю 16 допов- нено частиною четвертою згідно із Законом N 3037-III (3037-14) від 07.02.2002)
...
Стаття 22. Вимоги до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, устано- ви, організації та громадяни зобов’язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.
У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов’язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на за- побігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, устано- ви, організації та громадяни зобов’язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
...
Стаття 25. Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, устано- ви, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов’язані дотримувати санітарних норм.
Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Частина друга статті 25
в редакції Закону N 1288-XIV (1288-14) від 14.12.99)
Зазначені вимоги поширюються також на транзитне транспортування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров’я видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафтопродуктів, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами.
...
395