Висновки

1. Банківська таємниця за своєю правовою природою є інформацією.

2. Необхідно розрізняти два розуміння банківської таємниці. По-перше, банківська таємниця є інформацією щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. По-друге, банківська таємниця є субінститутом фінансового права, що являє собою систему правових норм, які регулюють сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі зберігання, використання та розкриття відомостей, що належать до особливого виду таємної інформації (банківської таємниці).

3. Визначення банківської таємниці, що міститься в статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить деякі суттєві недоліки, які потребують доопрацювання на законодавчому рівні:

По-перше, законом невиправдано зменшене коло суб’єктів, які мають право на захист відомостей, що перебувають у їх власності та становлять банківську таємницю. Крім клієнтів банку право на захист банківської таємниці необхідно визнати за кореспондентами банку, колишніми клієнтами банку, особами, що вступили у ділові відносини з банком з приводу укладення відповідних угод тощо.

По-друге, встановлення як однієї з необхідних умов віднесення інформації до банківської таємниці – можливості завдання матеріальної чи моральної шкоди клієнту від розголошення такої інформації.

4. Визначення банківської таємниці, що міститься в частині першій статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” має пріоритетне значення перед переліком інформації, що міститься у частині другій статті. Положення частини другої статті 60 Закону України носять роз’яснювальний, довідковий характер.

5. Банківська таємниця не відноситься до конфіденційної інформації.

6. Банківська таємниця поряд з комерційною та державною таємницями є окремим різновидом таємної інформації.

7. Правовідносини, об’єктом яких є банківська таємниця – це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, що складаються в процесі зберігання, використання та розкриття відомостей, що відносяться законодавством до банківської таємниці.

8. Відповідно до законодавства Російської Федерації банківська таємниця – відомості, що захищаються кредитною організацією, про операції, клієнтів і внески , клієнтів і кореспондентів, а також іншою, установлюваною кредитною організацією на підставі федеральних законів у їхніх інтересах відомості, по яких можна ідентифікувати клієнтів і кореспондентів кредитної організації.

Розділ 2 Правовий режим банківської таємниці та порядок розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці

Зрозуміло, що найбільш повно правовий режим банківської таємниці характеризується такою його стороною, як порядок розкриття відомостей, що відносяться до банківської таємниці. Адже саме від широти кола організацій, яким банківська таємниця розкривається, а також від складності процедури розкриття такої інформації залежить суворість правового режиму банківської таємниці.

Термін “розкриття банківської таємниці” (стаття 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”¹) слід відрізняти від терміну “розголошення банківської таємниці” (статті 45, 60, 61 Закону України “Про банки і банківську діяльність”). Ці обидва терміни, що містяться у тексті Закону, вживаються не тільки в різних, але й навіть протилежних значеннях. Так, за змістом норми Закону, розкриттям банківської таємниці є правомірна передача банками інформації, що становить банківську таємницю у визначених Законом випадках; з іншого ж боку, розголошення банківської таємниці стосується випадків, коли особа розкриває таємницю у порушення норм діючого законодавства.

Для повної характеристики розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці, слід проаналізувати два важливі питання. По-перше, це суб’єкти, що мають право знайомитись з банківською таємницею, витребувати її або одержувати у інший спосіб відповідно до чинного законодавства. По-друге, порядок (процедура) надання банками такої інформації суб’єктам, що мають право знайомитись з банківською таємницею. Саме дослідженню цих двох сторін розкриття банківської таємниці і присвячується цей розділ.