3.4.Адміністративно – правова відповідальність

Адміністративна відповідальність за розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю передбачається статтею 164¹¹Кодексу України про адміністративні правопорушення⁶⁰. Відповідно до зазначеною статті незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єктами адміністративної відповідальності, на відміну від фінансової, як зазначалося вище можуть бути лише фізичні особи. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є адміністративний проступок, який, з огляду на досліджувану тему має наступний склад: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона.

Суб’єктом адміністративного проступку, склад якого передбачається статтею 164¹¹Кодексу України про адміністративні правопорушення є фізична особа, якій інформація, що становить банківську таємницю стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків. Тобто коло осіб, які підлягають відповідальності не обмежується лише службовими особами банку, і охоплює також будь-яких осіб, яким така інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Цим правилом в деякій мірі усувається прогалина в Законі України “Про банки і банківську діяльність”⁶¹, яким на керівників і службовців банку, а також на третіх осіб покладався обов’язок лише щодо не розголошення і не використання конфіденційної інформації.

Об’єктом проступку є встановлений порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб’єктами. Неправомірне розголошення і використання в своїй діяльності інформації, що належить іншим суб’єктам та відноситься до банківської таємниці має наслідки отримання безпідставних переваг певними юридичними або фізичними особами, які отримали цю інформацію, веде до знищення стимулів для розвитку і вдосконалення форм і способів економічної діяльності, завдає прямої шкоди власникам банківської таємниці.

Об’єктивна сторона проступку характеризується незаконним (1) розголошенням або (2) використанням інформації, що становить банківську таємницю. Під розголошенням слід розуміти доведення інформації до відома сторонніх осіб (хоча б однієї особи). Розголошення може бути здійснене будь-яким способом (усно, письмово, із застосуванням засобів зв’язку, через друковані та інші засоби масової інформації, через комп’ютерні мережі тощо). Розголошення може бути також здійснене шляхом створення умов, які надають можливість стороннім особам ознайомитись з інформацією. Проступок вважається вчиненим з моменту, коли відомості стали відомі особі, яка не повинна була їх знати. Використанням відомостей, що становлять банківську таємницю є пряме застосування відповідної інформації у виробничій, комерційній та іншій господарській діяльності для отримання додаткової матеріальної вигоди чи переваги над конкурентом. Використанням, на нашу думку, слід вважати також інші дії, які особа, котра незаконно отримала відомості вчиняє за допомогою відповідної інформації або користуючись фактом наявності в неї такої інформації. Під дію статті 164¹¹Кодексу України про адміністративні правопорушення підпадають не лише випадки використання інформації службовцями банку, але й її використання особою, яка отримала таку інформацію від того, хто її зібрав з метою розголошення чи іншого використання, або отримала таку інформацію випадково. Не може розглядатись як незаконне використання відомостей, що становлять банківську таємницю, використання працівниками органів державної влади отриманої ними згідно з законом інформації.

Суб’єктивна сторона проступку характеризується умислом.

Необхідно зазначити, що стаття 164¹¹Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка була прийнята Верховною Радою пізніше⁶², ніж Закон України “Про банки і банківську діяльність” дещо усуває прогалини Закону, які стосуються покладення обов’язків на службовців банку та третіх осіб лише щодо не розголошення і не використання конфіденційної інформації.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи значну санкцію адміністративно-правової норми необхідним є констатування достатнього рівня нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за використання та розголошення банківської таємниці.