3.6. Відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці у зарубіжних країнах.

Законодавством майже кожної країні передбачається цивільно-правова відповідальність за розголошення та/або використання банківської таємниці. При цьому, принципи такої відповідальності є дуже схожими з законодавством України. Тому, на нашу думку, у цій роботі слід зупинитися на особливостях правових санкцій у тих чи інших правових системах світу, які проявляються саме у фінансовій, адміністративній та кримінальній відповідальності.

1. Швейцарія.

Санкції за порушення банківської таємниці та склади правопорушень містяться у Кримінальному кодексі Швейцарії, а також у Федеральному Законі про банківську діяльність 1934 року. Цьому присвячуються статті 162 та 320 Кримінального кодексу. Згідно статті 162 “будь-яка особа, яка розголосила торгівельну таємницю або конфіденційну ділову інформацію, що повинна була зберігатися в силу договірного або законного зобов’язання, будь-яка особа, яка використала таку інформацію для одержання прибутку ним або нею або для одержання прибутку третіми особами, повинна бути покара позбавленням волі або штрафом”.

Стаття 320 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за розголошення таємниці державними службовцями та особами, яким така інформація стала відома в силу виконання ними своїх обов’язків. Так, “будь-яка особа, яка розголосила таємницю довірену їй або йому як представнику державного органу або громадського службовця, або яка одержала знання в силу виконання своїх професійних або службових обов’язків буде покарана позбавленням волі або штрафом”. Незважаючи на складнощі семантичного тлумачення юридичних текстів, яке має місце у зв’язку з їх перекладом з мови оригіналу, ми можемо зробити висновок про те, що кримінальним законом Швейцарії не передбачається відповідальність за розголошення і використання саме банківської таємниці, однак, на відміну від українського законодавства, відповідно до законодавства поняття “конфіденційної ділової інформації”, а також категорія “таємниці” охоплює поняття “банківська таємниця” та співвідноситься з ним як загальне та окреме. Санкції, що передбачаються за порушення банківської таємниці становлять штраф у вигляді 50000 швейцарських франків та шість місяців ув’язнення. При цьому зазначені санкції можуть бути застосовані судом як окремо одна від одної так і разом. Також не слід забувати і про цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних порушенням банківської таємниці або її використанням збитків, а також про заходи фінансової відповідальності, які можуть бути застосовані урядом країни до банків-порушників⁶⁵.

2.Великобританія.

Відповідальність за порушення банківської таємниці передбачена статтею 82 Закона про банківську діяльність 1987 року. Відповідно до неї:

“(1) За виключенням випадків, коли положеннями цього Закону передбачене інше –

а) жодна особа, яка у відповідності і для цілей цього Закону одержує інформацію, що відноситься до бізнесу або інших справ будь-якої особи; і

б) жодна особа, яка одержала цю інформацію прямо або опосередковано від особи, що одержала інформацію у вищезазначений спосіб, не вправі розкривати інформацію без згоди особи, до якої вона відноситься і особи, від якої вона була одержана (якщо це різні особи) вищезазначеним чином…

(2) Будь-яка особа, яка розкриває інформацію у порушення положень цієї статті вчиняє кримінальне правопорушення (offence) і підлягає –

а) при провадженні за обвинувальним актом – тюремному ув’язненню на термін, що не перевищує двох років, або штрафу або обом покаранням;

б) при сумарному провадженні - тюремному ув’язненню на термін, що не перевищує три місяці, або штрафу в межах статутного максимуму, або обом покаранням”.

Аналізуючи наведену вище цитату закону необхідно відмітити принцип, за яким закон визначає осіб, які можуть дати дозвіл на розголошення інформації. Відповідно до закону це не лише власник інформації, але й особа, до якої відноситься інформація, а також особи, від якої інформація була одержана. Звичайно, коло таких осіб є значно ширшим у порівнянні з швейцарським та навіть українським правом, однак, незважаючи на це, саме у правовідносинах банківської таємниці, на нашу думку, цілком виправданим є застосування саме такої моделі. Звертає на себе увагу ще два принципові моменти. По-перше, кримінально-правові санкції за порушення правового режиму банківської таємниці є значно жорскішими у порівнянні з швейцарським законодавством, що однак, як ми бачимо не призводить до зміни думки світового співтовариства про те, що банківська таємниця є значно більше захищеною у Швейцарії, ніж у Великобританії. Таким чином, принциповим є не санкція за розголошення банківської таємниці, а саме встановлений законодавством порядок її розкриття. По-друге, у англійському праві відсутня кримінальна відповідальність за неправомірне використання банківської таємниці, що, на нашу думку є значною прогалиною.