- •1) Загальна характеристика ап
- •2) Управління державною безпекою
- •3) Державне управління і виконавча влада в Україні
- •4) Управління внутрішніх справ
- •5) Предмет і метод ап
- •6) Управління освітою
- •7) Співвідношення ап з іншими галузями права
- •8) Управління соціально-культурною сферою
- •9) Адміністративно-правові норми
- •10) Управління юстицією
- •11) Реалізація адміністративно-правових норм
- •12) Управління закордонних справ
- •13) Джерела галузі ап
- •14) Управління охорони здоровя
- •15) Адміністртивно-правові відносини
- •31 – Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 1)
- •31 – Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 2).
- •32 – Поняття адмністративного процесу.
- •33 – Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •34.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.(Варіант 1)
- •34.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.(Варіант 2)
- •35 – Система органів виконавчої влади.
- •35 – Система органів виконавчої влади.(Варіант 2)
- •35 – Система органів виконавчої влади.(Варіант 3)
- •36 – Поняття та класифікація методів державного управління.(Варіант 1)
- •36 – Поняття та класифікація методів державного управління.(Варіант 2)
- •37 – Адміністративне правопорушення та його ознаки.(Варіант 1)
- •37 – Адміністративне правопорушення та його ознаки.(Варіант 2)
- •38 – Обєднання громадян як субєкти адміністративного права.
- •39 – Види адміністративних правопорушень.
- •41 – Правові акти державного управління.(Варіант 1)
- •41 – Правові акти державного управління.(Варіант 2)
- •42 – Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •43 – Склад адміністративного правопорушення.
- •44 – Адміністративнгий нагляд та його види.
- •45 – Механізм та елементи адміністративно-правового регулювання.
- •46.Прокурорський нагляд, його форми.
- •47. Адміністративна правоздатність та адмін. Дієздатність громадян
- •48. Управління обороною
- •49. Поняття державної служби, поняття посади і посадової особи
- •50. Накладення адміністративних стягнень
- •51.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.
- •52. Адміністративні впровадження та їх види.
- •53. Юридичні факти та їх види
- •54. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •55. Кабінет Міністрів України, функції, склад
- •56.Обставини що виключають провадження у справах про адмін. Правопорушення.
- •57. Державне управління, сутність та принципи.
- •58.Докази в справі про адміністративні проступки. Принцип при зумпції невинуватості.
- •59. Метод галузі адміністративного права
- •60. Адміністративне правопорушення і адмін. Відповідальність
11) Реалізація адміністративно-правових норм
Реалізація норм — це практ. використання правил поведінки, що містяться в них, з метою регулювання управл. відносин, тобто втілення у життя волевиявлення, що вони містять.
Найчастіше виділяють 4 способи реалізації адмін.-правових норм: виконання, використання, додержання, застосування. Виконання — це акт. поведінка суб'єкта адм. правовідносин щодо виконання юр.обов'язків. До цього варіанта реалізації ад.-прав. норм належать такі дії, як сплата податків, подання звітів, здійснення реєстрації, одержання паспорта тощо. Використання — це акт. поведінка суб'єкта адм. правовідносин щодо здійснення наданих йому юр. прав. Діями щодо використання ад.-прав. норм є: подання скарги, заява про відпустку, використання наданих державою пільг тощо. Додержання — це пасивна поведінка суб'єкта адм. правовідносин, який не допускає порушень адм.-правових заборон. Застосування — це діяльність держ. виконавчо-розпоряд. органів з вирішення управл. справ і видання індивід. юр. актів, що ґрунтуються на вимогах матер. або процес. норм.
12) Управління закордонних справ
Державні органи зовнішніх відносин класифікуються на дві окремі групи: центральні органи зовнішніх відносин держави; закордонні органи зовнішніх відносин держави. У свою чергу група центральних органів розділяється ще на дві групи: органи загальнополітичного керівництва, чий статус визначається Конституцією України; органи спеціальних (галузевих, відомчих) відносин України з іншими країнами. До центральних органів загальнополітичного керівництва ставляться вищі законодавчі органи влади: ВРУ; глава держави - Президент України; КМУ і, насамперед, Прем'єр-міністр України; Міністерство закордонних справ на чолі з міністром. Згідно ст. 102 Конституції України «Президент України є главою держави й виступає від його ім'я. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і воль людини й громадянина».
Повсякденне оперативне керівництво в сфері зовнішньої політики покладено на КМУ, що не тільки намічає основні напрямки в цій роботі, а організує й контролює виконання прийнятих зовнішньополітичних рішень.
Безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями й дипломатичною службою держави Уряд здійснює через Міністерство закордонних справ, керівникові якого Уряд дає прямі доручення й стежить за їхнім виконанням.
Діяльність Міністерства закордонних справ України регулюється Положенням «Про Міністерство закордонних справ України». Міністерство закордонних справ України (МЗС України) як центральний орган виконавчої влади є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики в сфері зовнішніх відносин України й координації заходів у цій сфері. МЗС України очолює Міністр, якого призначає на посаду й звільняє з посади Президент України у встановленому законодавством порядку. Міністр має заступників, які призначаються на посаді й звільняються з посад відповідно до законодавства України. Міністр закордонних справ України: здійснює управління в сфері зовнішніх відносин України, направляє й координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесеним до його ведення; здійснює керівництво МЗС, його представництвами на території України. МЗС України здійснює свої повноваження безпосередньо й через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, організації й установи, що ставляться до сфери його управління.