- •1) Загальна характеристика ап
- •2) Управління державною безпекою
- •3) Державне управління і виконавча влада в Україні
- •4) Управління внутрішніх справ
- •5) Предмет і метод ап
- •6) Управління освітою
- •7) Співвідношення ап з іншими галузями права
- •8) Управління соціально-культурною сферою
- •9) Адміністративно-правові норми
- •10) Управління юстицією
- •11) Реалізація адміністративно-правових норм
- •12) Управління закордонних справ
- •13) Джерела галузі ап
- •14) Управління охорони здоровя
- •15) Адміністртивно-правові відносини
- •31 – Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 1)
- •31 – Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 2).
- •32 – Поняття адмністративного процесу.
- •33 – Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •34.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.(Варіант 1)
- •34.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.(Варіант 2)
- •35 – Система органів виконавчої влади.
- •35 – Система органів виконавчої влади.(Варіант 2)
- •35 – Система органів виконавчої влади.(Варіант 3)
- •36 – Поняття та класифікація методів державного управління.(Варіант 1)
- •36 – Поняття та класифікація методів державного управління.(Варіант 2)
- •37 – Адміністративне правопорушення та його ознаки.(Варіант 1)
- •37 – Адміністративне правопорушення та його ознаки.(Варіант 2)
- •38 – Обєднання громадян як субєкти адміністративного права.
- •39 – Види адміністративних правопорушень.
- •41 – Правові акти державного управління.(Варіант 1)
- •41 – Правові акти державного управління.(Варіант 2)
- •42 – Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •43 – Склад адміністративного правопорушення.
- •44 – Адміністративнгий нагляд та його види.
- •45 – Механізм та елементи адміністративно-правового регулювання.
- •46.Прокурорський нагляд, його форми.
- •47. Адміністративна правоздатність та адмін. Дієздатність громадян
- •48. Управління обороною
- •49. Поняття державної служби, поняття посади і посадової особи
- •50. Накладення адміністративних стягнень
- •51.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.
- •52. Адміністративні впровадження та їх види.
- •53. Юридичні факти та їх види
- •54. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •55. Кабінет Міністрів України, функції, склад
- •56.Обставини що виключають провадження у справах про адмін. Правопорушення.
- •57. Державне управління, сутність та принципи.
- •58.Докази в справі про адміністративні проступки. Принцип при зумпції невинуватості.
- •59. Метод галузі адміністративного права
- •60. Адміністративне правопорушення і адмін. Відповідальність
7) Співвідношення ап з іншими галузями права
Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в його предметі і методі, тісно взаємодіє практично з усіма існуючими галузями права. Характеризуючи цю взаємодію, треба мати на увазі, що воно охоплює своїм регулятивним впливом найрізноманітніші сфери державного і суспільного життя. Найтісніше АП взаємодіє з констит. правом. Констит. право закріплює основи організації і функціонування суб'єктів викон. влади, їх місце в держ. механізмі, права і свободи людини. АП деталізує і конкретизує норми констит. права, визначає юр. механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод, компетенцію структур викон. влади, адміністративно-правові засоби захисту управл. відносин, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, основи її галузевої, міжгалузевої, регіон. та місц. організації. АП тісно взаємодіє з цивільним правом, оскільки обидва регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини, за яких сторони рівноправні, а норми АП — це відносини, що будуються на підпорядкованості однієї сторони іншій. Взаємозв'язок між адмін. і трудовим правом існує у сфері регулювання служб. відносин. Так, норми труд. права визначають статус службовців як учасників труд. процесу. Норми ж АП регулюють державно-службові відносини (умови та порядок проходження служби, правила користування служб. документами, повноваження посад. осіб з організації трудового процесу та ін.). АП тісно пов'язане з фін. правом. Фін. право регулює відносини у сфері фін. діяльності держави, зокрема у діяльності з акумулювання і розподілу коштів, що становлять національний дохід держави. Межі норм кримінального й АП визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон.
8) Управління соціально-культурною сферою
Соціальна політика держави - це цілеспрямована діяльність відповідних державних органів по управлінню соціально-культурною сферою суспільства - утворенням, наукою, культурою, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням, фізкультурою, спортом і туризмом, спрямована на максимальне забезпечення його потреб, підвищення благоустрою народу й дотримання основних принципів соціальної справедливості.
Соціально-культурна діяльність Української держави - складна й багатогранна сфера громадського життя. До основних функцій державного управління соціально-культурною сферою відносять: створення сприятливих умов для відтворення населення країни; збереження здоров'я й працездатності населення; організацію професійної підготовки кадрів для народного господарства; зміцнення родини й турботу про підростаюче покоління; збереження й збільшення культурного надбання; організацію відпочинку, дозвілля населення; створення сприятливих умов для заняття наукою, туризмом, спортом і т.п.
Характерною рисою соціально-культурної сфери є те, що вона зв'язана не тільки з матеріальними цінностями, але й у значній мірі з духовними потребами громадян. Законодавство в цій сфері покликано забезпечити естетичне й моральне виховання людини, його навчання, охорону здоров'я, задоволення соціально-культурних потреб. Спільність галузей законодавства в сфері соціально-культурного будівництва проявляється в єдності мети, принципів, методів правового регулювання, у єдиній їхній службовій ролі в суспільстві.
У структурно-функціональному плані соціально-культурне будівництво можна охарактеризувати як систему, що поєднує в собі різні напрямки державної діяльності. Це - діяльність щодо збереження й зміцнення здоров'я людей, задоволення їх інтелектуальних, естетичних і інших духовних потреб, їхній соціальний захист, формування особистості, її навчання й виховання, підготовка й перепідготовка кадрів для різних сфер економіки й т.п.
В організаційно-правовому аспекті різняться галузі (підгалузі) управління соціально-культурною діяльністю: загальною середньою освітою, вищим утворенням, професійно-технічним утворенням; мистецтвом і культурно-просвітньою роботою, кінематографією, телебаченням і радіомовленням; видавничою справою, поліграфією й книжковою торгівлею; охороною здоров'я, фізичною культурою й спортом, туризмом, соціальним захистом населення.
Зміст державного управління розвитком у соціально-культурній сфері полягає в регулюванні за допомогою адміністративно-правових важелів соціально важливими процесами в цій сфері.