41 – Правові акти державного управління.(Варіант 2)

Правовий акт державного управління - це офіційно оформлений результат волевиявлення суб'єкта державного управління, що здійснений в односторонньому порядку і тягне за собою юридичні наслідки.

Іншими словами, це оформлене встановленим чином певне рішення суб'єкта державного управління. Слід указати, що абсолютна більшість управлінських рішень реалізуються саме за допомоги правових актів державного управління, які надають цим рішенням юридичної сили.

Ознаки правових актів державного управління:

Державно-владний характер - правові акти виражають вплив держави на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Можна зробити висновок, що це - один із проявів принципу «влада -підпорядкування» в адміністративно-правових відносинах.

Переважно імперативний характер правових приписів -суб'єкти, на яких розраховано дію правового акта, звичайно, не мають іншого варіанта поведінки, а повинні діяти лише так, як визначено в цьому управлінському акті. Недотримання вимог пра­вового акта уможливлює застосування адміністративного примусу або притягнення до відповідальності.

Підзаконність - ідеться про відповідність Конституції України та законам України.

Видаються в межах повноважень державних органів (посадових осіб) - кожний суб'єкт державного управління має право видавати правові акти лише у межах своєї компетенції (прав та обов'язків, визначених у Конституції та законах України).

Визначена форма та процедура введення в дію - залежно від виду правового акта існує певний порядок його прийняття та набуття ним чинності.

Вирізняють декілька критеріїв для класифікації правових актів державного управління. За юридичною природою:

Нормативні - встановлюють загальні правила поведінки учасників адміністративно-правових відносин і розраховані на багаторазове застосування в однотипних суспільних відносинах.

Індивідуальні - встановлюють правила поведінки в конк­ретних ситуаціях і стосуються конкретних осіб.

Змішані - встановлюють правила поведінки як загального характеру, що розраховані на багаторазове застосування, так і конкретного індивідуального спрямування.

Від суб'єктів видання:

Акти Президента України.

Акти Кабінету Міністрів України.

Акти центральних органів виконавчої влади.

Акти місцевих органів виконавчої влади.

Акти адміністрацій державних підприємств, установ, організацій.

Акти органів місцевого самоврядування.

За юридичною формою:

укази - акти Президента України, видані в межах його повноважень;

постанови - акти органів державного управління переважно нормативного характеру;

розпорядження - акти органів державного управління (посадових осіб), що мають переважно індивідуальний характер;

рішення - акти управління, що приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування в колегіальному порядку;

накази - єдиноначальні акти управління, видані у процесі діяльності посадових осіб;

інструкції - акти управління, що визначають порядок здійснення певних дій, робіт і т. д. Інструкції завжди мають нормативний характер, тому що розраховані на багаторазове використання.

За формою вираження:

1. Письмові - типові варіанти правових актів державного управління, письмово оформлені відповідно до встановлених вимог.

Усні - найчастіше використовуються у мілітаризованих формуваннях. їх необхідність пов'язується з повсякчасним здійсненням управління, а також із метою адекватного реагування на зміну обстанови. Вони не вимагають письмового оформлення.

Конклюдентні - виражаються у спеціальних сигналах, знаках, жестах осіб, що мають державно-владні повноваження. Йдеться про дорожні знаки, спеціальні знаки та сигнали, що застосовуються на різних видах транспорту для забезпечення безпеки, жести працівника міліції під час регулювання дорожнього руху тощо.

Оскільки правові акти державного управління є підзаконними документами, для якісного здійснення державного управління, за якого правові акти реально впливають на регулювання суспільних відносин, потрібно, щоб зазначені акти відповідали певним вимогам. Лише за такого підходу можливо здійснювати державне управління, що забезпечуватиме практичну реалізацію у життя державних інтересів з одночасним захистом прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Враховуючи зазначене, доцільно зупинитися на вимогах, що висуваються до правових актів державного управління. До них відносять:

а) законність. За аналогією з такою ж ознакою правових актів державного управління, останні не можуть суперечити Конституції та законам України. Також необхідно вказати на те, що правовий акт має прийматись органом виконавчої влади (посадовою особою) у межах власної компетенції;

б) доцільність. Зводиться до важливості та необхідності прийняття цього документа під кутом держави (державних інтересів). В основі такої вимоги лежить суспільний інтерес, намагання діяти на користь більшості людей. Це - один із проявів демократії, коли управління здійснюється в інтересах всього народу або його біль­шості;

в) відповідність установленій процедурі підготовки, прийняття та оприлюднення. Визначені для тих чи інших правових актів державного управління процедури обґрунтовані необхідністю якісної підготовки проекту документа, який у разі прийняття (затвердження) зможе реально позитивно впливати на регулювання суспільних відносин, спрямовуючи їх у потрібне та вигідне для суспільства русло. Важливість чітко визначеного способу оприлюднення свідчить по-перше, про можливість будь-якої особи безперешкодно ознайомитися із текстом документі і, по-друге - про недійсність не оприлюдненого встановленим порядком документу;

г) неможливість обмежити чи порушити встановлені законом права, свободи та законні інтереси громадян. Тут йдеться про реалізацію на практиці визначеного положення Основного закону країни, згідно з яким конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

д) необхідність проходження державної реєстрації у Міністерстві юстиції України - вказана вимога стосується тих правових актів, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»).